Шуба руской слави

[ukurainajin]

Вірш Павла Глазового «Кошмарний сон» (ніби 2000-й рік).
Під катом текст.

Watch on YouTube

Подивишся передачі та різні програми
І думаєш: — Скільки ж можна дражнитися з нами?
Після кожної реклами, кожної об’яви
Тільки й чуєш: «Севастополь — город русской славы».

Позавчора пізнувато я уклався спати.
Сплю і бачу: ніби привид пхається до хати.
Пика кругла, наче диня, оченята хитрі,
Нога в гіпсі і блотняцька кепка на макітрі.

— Ти чого це серед ночі? — питаю в прояви,
А він каже: — Собираю вещи русской славы.
Откудова эта шуба? — Кажу: — Із Полтави.
Пхає в сумку. — Значит, это шуба русской славы.
А откуда эта шапка? — Кажу: — Зі Сваляви.
Пхає в сумку. — Значит, это шапка русской славы.

З шафи чоботи жіночі тягне за халяви.
— Итальянские? — питає, — Значит, русской славы.
А откудова иконы? Из какой державы?
— Із Києва. — Киев тоже город русской славы.

Впакувався, сів до столу, поїв «на халяву».
— Обожаю вареники — всерусскую славу!
А откуда коньячишко? — Кажу: — З Балаклави.
— Так это же Севастополь — город русской славы…

Видув пляшку. Лізе в ліжко… До дружини Клави.
— Куди?! — кричу. — Это, — каже, — баба русской славы!..

Я злякався і проснувся. Звідки ця химера?
Напевне я надивився передач про мера,
Який має біля моря русской слави дачу,
А ще хоче Севастополь і Крим — на додачу.

Comments

[rudolf_bochkin]

"та ета же Ґлазовой - он жи сєльській ріфмопльот. Кококоє у нєво можит бить творчєство?
Так - сєльськіє анєкдоти..."

Не мають свого народного нічого і наших митців творчість хаяли. А воно бач тепер гля-подивись як виділось ще тоді.

[ukurainajin]

Так виділось, бо воно об'єктивно було. Мені, скажімо, бракувало ще життєвого досвіду, щоби розгледіти і збагнути. А досвідчені люди мали бачити.

[rudolf_bochkin]

вірш про те, що ся наволоч тягла все, а тринділо про дружбу, вбивало, катувало, виселяло, душило, а тринділо про мир... і ось уже 8 років Україна як незалежна, а наратив "ґорад русскай слави" все ще існував,

існував і потім, існує і досі, і навіть на сьогодні ще багацько "русскіх", які так і не хочуть відмовитись від "своєї" "національності" та "язьіка",
чим неминуче, обов'язково так чи інакше підтримують описане у вірші.

[ukurainajin]

правда шо невивчений урок

[hozar]

баба русской славьі