Видів подивився (ч.2)
2020-09-18 01:56![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukurainajinОскільки цей допис виявився таким кропітким, що я пишу його вже другу добу, то я вирішив зрештою не розмотувати далі те простирадло, а розбити його на дві частини. Початок ось тут.
Отже, ходімо далі!
Сполучник から в цьому третьому рядку утворює між реченнями зв'язок типу «оскільки …, то …» На те, що тут не просто передування, а й обґрунтування другої частини речення першою, вказує те, що дієслово 見てくる стоїть у кінцевій, а не дієприслівниковій (на -て) формі. Натомість нам у цьому контексті причинність може здатися дивною: «оскільки я спершу подивлюся, то ти спробуй вгадати» — звучить чудернацько… Я сам не певен, чи розумію це добре, але, гадаю, річ у тому, що японська причинність такого типу не є точним відповідником якоїсь нашої конструкції, а поєднує риси кількох. Вона працює таким чином, що спочатку існує висловлювання А, і висловлювання Б якось на нього спирається. Але Б не має цілковито та об'єктивно залежати від А, і в деяких випадках лише бере його до уваги. Коли йдеться про наказовий спосіб, то цей зв'язок може нагадувати шось типу «тут отой…, то ти той…». «Суп готовий-から, приходь їсти», скажімо. Тому до нашого речення більш пасує «а ти тоді…», на якому зупинився я.
Ну гаразд. クラス分け (класний розподіл) — це така табличка, у якій під назвою класу подано перелік учнів, зарахованих до нього. У нас набір класів відбувається двічі, якщо не помиляюся — на початку і після 9-го — і ми дізнає́мося про це в інший спосіб. А в японських школах, судячи з усього, склад класів перетасовують частіше і учнів повідомляють про це рутинно отакими табличками на початку навчального року. クラス分け — це те, що збирається 見てくる Такаґі, тобто прямий об'єкт її дії, а отже після нього мав би бути значник знахідного відмінка を. Але тут, у просторіччі, його пропущено.
На цьому з першою половиною речення все. А друга половина, як ми вже з'ясували, містить заклик до відгадування того, про що збирається дізнатися Такаґі.
Вгадати треба за реакцією Такаґі: 私の反応で («моя реакція» + значник орудного відмінка で, котрий вказує на засіб, яким послуговуються) — це просто.
А далі йдуть два вбудовані питальні речення, які й утворюють варіанти до відгадування.
Ремою (значник が) першого речення є «ми з тобою»: 私と西片が. Буквально це означає «я і (зі мною) Нішіката», і це в японців стандартний спосіб вказувати на співрозмовника у своїй промові — тобто називаючи його на ім'я, наче йдеться про третю особу, замість використовувати займенники «ти/Ви», як зазвичай робимо ми. Такі займенники (навіть ціла купа), звісно, існують, але практика їхнього вживання відрізняється від нашої. Те, що Такаґі-дівчинка не додає до прізвища Нішікати-хлопчика гонорифік くん, вже свідчить про неформальніші стосунки між ними, ніж просто в однокласників — хоча Нішіката так і не наважився переступити через це, і продовжує навіть подумки називати її Такаґі-сан…
Присудок цього речення — 同じクラス («однаковий клас»), після якого стоїть питальна частка か. Зв'язку тут пропущено, бо просторіччя. Друге питальне речення — そうじゃないか («(це) так не є?»)
Тепер збираємо все до купи і отримуємо таке: «за-моєю-реакцією {чи-я-з-Нішікатою-тим-самим-класом-(є)? | чи-так-не-є?} відгадати-спробуй-но». У фігурних дужках обидва ті вкладені речення. У нашому синтаксисі вони переїхали би в кінець після головної дії з її обставинами, що, власне, можна побачити в моєму перекладі. А у японців ця конструкція альтернативності стоїть просто перед самою дією.
Отже, ходімо далі!
Сполучник から в цьому третьому рядку утворює між реченнями зв'язок типу «оскільки …, то …» На те, що тут не просто передування, а й обґрунтування другої частини речення першою, вказує те, що дієслово 見てくる стоїть у кінцевій, а не дієприслівниковій (на -て) формі. Натомість нам у цьому контексті причинність може здатися дивною: «оскільки я спершу подивлюся, то ти спробуй вгадати» — звучить чудернацько… Я сам не певен, чи розумію це добре, але, гадаю, річ у тому, що японська причинність такого типу не є точним відповідником якоїсь нашої конструкції, а поєднує риси кількох. Вона працює таким чином, що спочатку існує висловлювання А, і висловлювання Б якось на нього спирається. Але Б не має цілковито та об'єктивно залежати від А, і в деяких випадках лише бере його до уваги. Коли йдеться про наказовий спосіб, то цей зв'язок може нагадувати шось типу «тут отой…, то ти той…». «Суп готовий-から, приходь їсти», скажімо. Тому до нашого речення більш пасує «а ти тоді…», на якому зупинився я.
Ну гаразд. クラス分け (класний розподіл) — це така табличка, у якій під назвою класу подано перелік учнів, зарахованих до нього. У нас набір класів відбувається двічі, якщо не помиляюся — на початку і після 9-го — і ми дізнає́мося про це в інший спосіб. А в японських школах, судячи з усього, склад класів перетасовують частіше і учнів повідомляють про це рутинно отакими табличками на початку навчального року. クラス分け — це те, що збирається 見てくる Такаґі, тобто прямий об'єкт її дії, а отже після нього мав би бути значник знахідного відмінка を. Але тут, у просторіччі, його пропущено.
На цьому з першою половиною речення все. А друга половина, як ми вже з'ясували, містить заклик до відгадування того, про що збирається дізнатися Такаґі.
Вгадати треба за реакцією Такаґі: 私の反応で («моя реакція» + значник орудного відмінка で, котрий вказує на засіб, яким послуговуються) — це просто.
А далі йдуть два вбудовані питальні речення, які й утворюють варіанти до відгадування.
Ремою (значник が) першого речення є «ми з тобою»: 私と西片が. Буквально це означає «я і (зі мною) Нішіката», і це в японців стандартний спосіб вказувати на співрозмовника у своїй промові — тобто називаючи його на ім'я, наче йдеться про третю особу, замість використовувати займенники «ти/Ви», як зазвичай робимо ми. Такі займенники (навіть ціла купа), звісно, існують, але практика їхнього вживання відрізняється від нашої. Те, що Такаґі-дівчинка не додає до прізвища Нішікати-хлопчика гонорифік くん, вже свідчить про неформальніші стосунки між ними, ніж просто в однокласників — хоча Нішіката так і не наважився переступити через це, і продовжує навіть подумки називати її Такаґі-сан…
Присудок цього речення — 同じクラス («однаковий клас»), після якого стоїть питальна частка か. Зв'язку тут пропущено, бо просторіччя. Друге питальне речення — そうじゃないか («(це) так не є?»)
Тепер збираємо все до купи і отримуємо таке: «за-моєю-реакцією {чи-я-з-Нішікатою-тим-самим-класом-(є)? | чи-так-не-є?} відгадати-спробуй-но». У фігурних дужках обидва ті вкладені речення. У нашому синтаксисі вони переїхали би в кінець після головної дії з її обставинами, що, власне, можна побачити в моєму перекладі. А у японців ця конструкція альтернативності стоїть просто перед самою дією.