Садо-мазо з малих років

[ukurainajin]

Насправді я не маю такої цинічної думки, яку розмістив у заголовку, це я жартома перебільшив. Адже からかい上手の高木さん /каракаі джьоːдзу но такаґі-сан/, тобто «Майстер кепкування Такаґі» — це дуже добрий твір. За жанром це «шкільна комедія, буденність», де люди (діти) просто живуть звичайним життям, і нічого надзвичайного з ними не трапляється, крім того, що вони самі витівають. Я не те щоби любитель такого, утім бувають винятки, коли воно або напрочуд смішне, або ж миле, як оце. Ну дійсно, рожеві поні не для мене, але ж треба душі відпочивати на чомусь романтичному й легкому… Другий малюнок посилається на англійську статтю з описом цього серіалу.

То що ми тут маємо. Дівчинка, Такаґі, постійно кепкує з хлопчика Нішікати. Але як вона це робить, оце і є родзинка. Вона влаштовує все так, що змушує його раз у раз ніяковіти та шарітися або почуватися дурнем. Нішіката дуже через це дратується і розробляє плани помсти. Але ж він має справу з набагато кмітливішою Такаґі, і в результаті вона знову очікувано з нього сміється. Не варто й казати, що вразливістю і причиною поразок Нішікати є його власні комплекси і слабкості, а Такаґі просто це знає і добре вміє використовувати. І напевно, оскільки ми всі тут дорослі, ви вже здогадалися, що дівчинка насправді кохає його. Отже вона не лише розважається (точніше, розважає їх обох, навіть якщо Нішіката цього не усвідомлює), а й водночас залицяється, і про жодне цькування там не йдеться. Та й хлопчик поступово прив'язується до подруги, хоча нав'язливе прагнення відігратися дещо заважає йому замислюватися про такі речі…

Після виходу семи томів цього серіалу паралельно з ним почали видавати сіквел からかい上手の(元)高木さん — «Майстер кепкування (екс-)Такаґі» (малює інша людина у співавторстві). Вже сама назва натякає. Авжеж, діти виросли, одружилися і вже мають власну донечку. Характери подорослішали, дія зі школи перемістилася в сімейне коло. Безумовно, талант мами нікуди не зник, а татові досі сниться, як він змагається з нею, утім увагу тепер зосереджено на взаємодії з новою маленькою учасницею… Цей твір милий по-іншому, бо зачіпає вже трохи інший бік людських стосунків, назва якого — родина.

Сподіваюся, що зміг когось зацікавити. У мережі не проблема знайти, та й аніме, начебто, вже є (на Толоці називається «Провокаторка Такаґі»). А мені щодо придбання цього твору допоміг визначитися один дуже креативний хід авторів. По-перше, я взагалі люблю таке оформлення обкладинок. Ну тобто, не звичайну розфарбовану контурку, а малюнок в художній манері. А по-друге… Коли я роздивлявся на перелік томів, то помітив дивну річ: номер тому наче той самий, зображення на ньому дуже схоже на те, яке я щойно бачив, та попри це воно дещо відрізняється. Спочатку подумав, що це якісь різні редакції. Але почав придивлятися і з'ясував, що сцени справді ті самі або схожі, проте персонажі на них геть інші. Так я, власне, дізнався про існування сіквела. Ви можете побачити приклад просто на початку допису. І це стосується не лише обкладинок — в історіях теж досить часто по-новому розігруються старі ситуації, і їх досить цікаво порівнювати.

Comments

[cpthorn]

манга - це звичайно вигадка, але цькування в Японії починається з дитячого садочка і продовжується навіть після одруження, японські сімейні традиції - це ще той екстрім

[ukurainajin]

Угу, багато з цієї теми. Там, де показано більш-менш реалістично, стає навіть лячно, як так можна жити.