Штучні контрасти

[ukurainajin]

Є такий манґака Хіроя Оку (奥浩哉). Він відомий на весь світ манґою «Gantz». Потім у нього була «Inuyashiki». Зараз «Gigant», здається. Фірмова риса творів у тому, що у звичайне життя світу раптом втручається якась надлюдська технологія — з жахливими наслідками для людей, зрозуміло. Я зараз не розглядатиму його творів, але скажу про один момент, який мені дуже не сподобався — ідеться здебільшого про «Ґанц», бо той самий «Інуяшікі» вже набагато збалансованіший, помітна робота над помилками.
Так от, у «Ґанці» герої очікувано зростають над собою, розв'язують моральні проблеми тощо. Щоправда, коли вони коять якусь херню, то це чомусь майже ніколи не отримує належної оцінки від інших персонажів — залагодити все має карма, що подекуди виглядає дикувато навіть з поправкою на японський менталітет. Але… перевершує все масовка, бо то бидло, не варте жалю, хоча його повчально намагаються рятувати (щедро вбиваючи при цьому). Чи то люди, чи якісь косміти як віддзеркалення людей — байдуже, бо статисти, здається, потрібні виключно для того, щоби поводитися огидно. І коли такого плаского зображення людей настільки багато, що воно вже стає передбачуваним, це просто псує загальне враження замість повчати. Хороші моменти, де можна замислитися над складністю речей, теж зустрічаються, але вони тонуть у розливі мізантропії. Добив мене епізод, де батько в одну мить щиро повірив телевізору, що його син є ворогом нації. Отак, на рівному місці. Не було років селекції радянської людини чи тривалої обробки, не було особистого конфлікту — просто в світ прийшла біда, а по телевізору все пояснили. Як зворушливо, як боляче!.. Вибачте, я, звісно, маю свою думку про людей, але аж такого лайна не їм.

Comments

[rudolf_bochkin]

+