Про відьмака і стерильність мізків (спойлери)

[ukurainajin]

Спромігся подивитися нарешті 6-у серію «Відьмака», і приблизно третину часу, доки трималося близько до книги, ніщо не провіщало лиха. Вдала музичка, природа… Жахіття почалося з такої розмови:

Ґеральт: Що ти насправді тут робиш?
Йеннефер: Я прийшла по дракона… Є чутки, що він має певні лікувальні якості.
Ґеральт: Я гадав, що трансформація зцілила всі частини тебе… (У Сапковського, до речі, Ґеральт здогадувався, але розумів, що за жодних обставин не можна навіть натякати на її колишню виродливість. Бач, як помінялися уявлення за чверть століття!)
Йеннефер: За рахунок втрати деяких з них, так.
Ґеральт (із глузливо-співчутливою посмішкою): Йеннефер, не кажи мені, що ти пройшла весь цей шлях заради вигаданого зілля родючості зі свіжих драконячих сердець. (Ваш відьмак дебіл? Вона саме це і сказала. Які ще варіянти?)
Йеннефер: Це не вигадка!
Ґеральт: Вигадка! Та й відверто… Ти — мати? («Без мене ти ніхто» — ви на це натякали, шановні? А нащо повісили це на персонажа, який має викликати симпатію?)
Йеннефер: А ти гадаєш, із мене погана мати?
Ґеральт: Безумовно. Йен… Дитина? І що ти збираєшся робити з тією дитиною?
Йеннефер: У мене забрали вибір! Я хочу його повернути! … Та я й не сподівалася, що ти зрозумієш*. (То вона через відсутність «вибору» казиться?)
Ґеральт: Я не вибирав собі стати відьмаком. Послухай… люди, що нас створили, вони зробили нас стерильними через купу причин. І одна з найменш болісних у тому, що такий спосіб життя не годиться для дитини. … Ну що?! Чи ти збиралася виклика́ти Хаос на розказ королів у перерві між годуванням і дрімками? (Уявіть собі, шановні, багато людей робить саме так! А ті, хто може дозволити собі няньку, і поготів. Ваш відьмак двічі дебіл!)
Йеннефер: Не повчай мене!
Ґеральт: Я не повчаю! … Я думав про це. Часто. І я краще зроблю своє Дитя-несподіванку принадою на бруксу, ніж зріку його на таке життя! (На яке «таке» життя? Це що, на інфантильний планктон усе розраховано?)
Йеннефер: Що ти щойно сказав?
Ґеральт: Ге… А, трясця!
Йеннефер: Ти маєш Дитя-несподіванку? … Диви, яка краса! Ти вичитуєш мене через вигадані ліки для можливості мати дитину, а сам хочеш привласнити чужу, махлюючи з Долею.
Ґеральт (роздосадувано): Щоразу, коли я поряд із тобою, я за п'ять хвилин кажу більше, ніж за кілька тижнів. І завжди про це шкодую. (Правильно! Він же тут втілює дикого хуєносця. Хай приховує все від бідолашної коханої, а потім шкодує, коли проколовся!)
(Йеннефер з кислою пикою відвертається вбік. Ґеральт кривиться, наче хоче зробити фейспалм, потім пробує змінити тему)
Ґеральт: Гноми, вони ведуть нас коротким шляхом. Ходімо з нами!
Йеннефер (продовжуючи дивитися вбік з кислою пикою): Я можу про себе подбати.
Ґеральт (наслідуючи винуватого гопніка): Ти не мусиш робити цього завжди. Ходімо зі мною!
(Йеннефер повертається до нього спиною і приречено дивиться собі під ноги, розмірковуючи, як її задовбав цей мудак. Завіса.)

Люди добрі… Це ж яка схиблена істота** так познущалася над… над усім, власне, в характерах Ґеральта з Йеннефер? Книжковий відмак ніколи в житті не подумав би потовктися по тому єдиному, що було недосяжним для його подруги. Він хоч і не завжди був тямущим у почуттях, але цю трагедію розумів краще за всіх. Натомість тут белькоче щось, буцімто так на краще. Тобто він приєднався до виправи слідом за коханою, щоби загнобити її балачками про меншовартість, чи як? І ніби до малолітки звертається… Та вона тут і є малоліткою: «У мене забрали вибір! Я хочу його повернути!» Г'юстон, альо! Це в книжкової Йеннефер не питали згоди, бо така доля майже всіх чарівників без винятку — причому не з лихого заміру, як патякають сценаристи вустами нещасного Ґеральта, а просто як побічний ефект потрібних мутацій. А ти, кіношна, розплатилася цим за пластичну операцію, на яку пішла добровільно заради амбіцій! Жодних проблем із тим, що тепер героїня шкодує про помилку і хоче виправити наслідки, але… яке в біса «хочу повернути вибір»?! Це з маніфестації за соціальні права?… А як взагалі бути з почуттями Ґеральта до Цірі після цієї сцени? Як скоро він зробить її принадою на бруксу?… Яка ж усе це маячня, божечки…
Стосунки цих двох у шостій серії наче навмисно перегорнули догори дригом — усе буквально показано навпаки. В оповіданні магічка до останнього не підпускала до себе відьмака, бо була розлюченою на нього через минуле, хоч би як він не просив прощення — а тут взагалі незрозуміло, чому вони після попередньої серії не разом, утім це й байдуже, бо невдовзі після їхньої придуркуватої розмови вона вже лізе цілуватися. Там Ґеральт допитувався, навіщо Йен потрібен дракон, адже скарби чи захист людства її очевидно не цікавлять — а тут він наче знущається з щирості її прагнення відновити плідніть. У книзі вони врешті, після пережитого, зрозуміли, що значать одне для одного — а тут вони в кінці прогресивненько сруться, бо виявляється, що Ґеральт, як справжня патріархальна свиня, зґвалтував Йеннефер в усі духовні отвори, зв'язавши їхні долі отим своїм Останнім бажанням…
І я навіть не казатиму, що решта подій серії цілком нагадує студентський «КВК». Однозначно найгірша серія з усіх вже побачених, бо досі сценарна відсебня й на криху не була аж такою безглуздою. Перепрошую за мою схвальну попередню реакцію, я тоді ще не знав…


* А це, для порівняння, як було в книзі:
Йеннефер: Є дехто, хто може мені допомогти, Ґеральте. Кажуть, що воно… ну, ти знаєш, про що йдеться… Кажуть, що воно не є невідворотнім. Є шанси. Я можу ще мати… Розумієш?
Ґеральт: Розумію.

** Виявилося, що цю серію написала така собі Haily Hall, і я сподіваюся, що ми її ніколи більше не побачимо в титрах. Ви сміятиметеся, але я заразом дізнався, що її таки називають «patriarchy smasher». Ну власне…

Comments

[ratomira]

Актриса, яка грала Йенифер, просто не впоралася з роллю, бо занадно молода. Там треба було якусь актрису 35-40 років. А так - вона дівчисько й грає дівчисько. Так, й діалоги тупі.

[ukurainajin]

Я думаю, що вона порається, якщо не прискіпуватися до точного потрапляння в описаний образ. А от діалоги — це справді щось хворе

[zhiva]

Я цей серіал пробувала дивитися двічі. Перший раз кинула на першій же серії - по-перше, голос Геральта ну дуже мене смішив, а по-друге, я геть не люблю чорно-біле кіно - а творці цього серіалу, вочевидь, вирішили, що у сценах відьмаків кольорів не буває.

Другий раз додивилася до стриги. Чому Фольтест такий старий? Нащо міняти історію з "привіт, я тут за вашою об’явою про прокляту принцесу" на "ну будьлааасочка, ну дозвольте мені допомогти чудовиську, яке по секрету ваша дочка"? І це від "мене цікавлять тільки гроші" відьмака? Що за "на простинях покійної принцеси був твій свіжий запах; я знаю, що ти там робив"?

З усіх персонажів тільки Лютик, зараза докучлива, такий, як у книгах.

[ukurainajin]

Та не кажіть. Вони так панькалися з «Меншим злом», у кожному інтерв'ю розписувалися, як глибоко його розуміють, а в підсумку лише на цей пілотний епізод і стало сили втілити його більш-менш близько до авторського задуму. Решта, виходить, для них лише прикольні декорації, щоби напхати своїх соціокультурних штампів.