(без теми)

Не хочу спрощувати, але… Але… Нещодавно відчув щось таке… Давайте так: ми, як нація і всі як її представники, наївні та безхитрісні, але теж їбануті та винахідливі. Звідси нездоровий оптимізм у катастрофічній ситуації і водночас дуля в кишені. Звідси програші в нудних підкилимних змаганнях в довгу. Звідси гостра реакція на зраду, але й нерозважлива толерантність. Звідси зрештою дива, котрих ніхто не очікував. Як це каналізується в корисному напрямку, я не дуже уявляю. Якийсь хаос, помножений на гонор і завзятість.