Трансіменація

Цікава проблема — перенесення імен з манґи «Клеймор» в українську. Тобто перенесення з японського оригіналу, а не з того, як із цим упоралися ліцензійні та не дуже перекладачі з інших країн, бо в них там свій політ уяви. Найпершою притичиною є те, що сам автор не надав пояснень, принаймні я на них ніде не натрапляв, і офіційних ґайдбуків немає — самі фанатські припущення. Очевидним є лише те, що імена походять переважно з європейської християнської та античної культури. Водночас автор комбінує різні джерела і довільно вдається то до відтворення сучасної англійської вимови, то до транслітерації латинського запису, то взагалі вигадує щось своє, постійно ставлячи мене перед дилемою… Ну от, скажімо, オフィーリア /офііріа/ — це очевидне Ophelia в англійській вимові. Ясна річ, що я передам це як звичне для нас «Офелія», ігноруючи авторську вимову голосної. Але як це систематизувати? Коли вірити японській вимові, а коли шукати джерело походження? Коли вимовляти кінцеве E, коли не вимовляти, а коли й замінити його на А? Коли припустимим є заміняти імена іншими формами? Врешті, як найдоречніше записати ім'я головної героїні クレア /куреа/? «Клея» — це маячня, бо А в кінці тут походить від японського запису англійського R, і щодо цього ніхто не має сумнівів. Отже… «Клер»? Але чому таки не «Клеа/Клее», як воно приблизно звучить в англійському ізводі? Тому що тут ми традиційно, попри авторське бачення, віддаємо перевагу орфографії, тобто з Р? А чому не вжити «Клара», котре є зручнішим для нашої граматики? У творі не йдеться про наш світ, національне чи історичне звучання імен у ньому є чистою умовністю, символізм використано слабо, а отже що саме ми втратимо в разі заміни? І отаких питань купа.

Нижче скорочений перелік для прикладу того, як би я переносив, покладаючись на свій смак (латинську «i» на «и» не замінюю попри навіть існування таких адаптованих форм — заради однорідности):
( Read more... )