Інший світ

Якби не гучні сирени повітряної тривоги та не заготовані купи протитанкових їжаків, у Полтаві я би не здогадався, що війна десь поряд. Із цими тривогами прикол, що в кінотеатрах припиняють сеанс (остаточно) і пропонують спуститися на підземний поверх. Ніхто туди не спускається, а надворі сирена взагалі ніяк не впливає на людську метушню. Самі лише ми мимоволі намагаємося кудись затулитися, бо звикли, що за сиренами слідують бабахи. А тут цього нема, за два дні жодного разу…
Автівки з харківськими номерами скрізь, подекуди їхня кількість становить третину. Бачив навіть таку кумедію, що на крамничну парковку у «спальному районі» заїхав харківський «опель». Хлопці з нього роззирнулися по парковці… і буквально почали лічити вголос: «Харків, Харків, Харків, Харків…»
У Полтаві теж є мобільний застосунок для відстеження міського транспорту. А ось оплата в тролейбусах — кондукторові, причому можна розраховуватися банківською карткою. Ще з цікавого: по парках встановлено такі арки, котрі дрібно розпилюють воду — класна річ у спеку.
Загалом приємне місто. Може, я тут просто не маю такої обізнаности з топологією, як у Харкові, але полтавський центр здався мені «розмазанішим», аніж у нас. Принаймні я не можу впевнено сказати, де саме він розташований і яку територію обіймає. Локації мішані, часто не асоціюються з «центром» у моєму розумінні і якось непомітно перетікають одна в одну: щойно ти був на людному пішохідному бульварі з бруківкою, «палацовою» забудовою і купою громадських закладів — аж ось ти вже в глухому лісопарку з прудиком і виповзаєш якщо не посеред села, то явно в якомусь значно меншому містечку, чия вуличка несподівано впирається у проспект із ТРК… Це я вперше в житті побачив, що воно тут таке за межами вокзалів, не так уявляв. Nice!