![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Чи то про головне розчарування… Ніщо не змогло засмутити мене в «Кіберпанку», аж доки не дійшло до цього. І для мене це вада, котра миттю перекреслила всі принади. Якщо боїтеся спойлерів, то саме час закрити допис!
Ідеться, звісно, про закінчення. Схоже, що Реди наступили на ті ж самі граблі, що й творці Mass Effect 3. Дивіться самі, який вибір долі для Ві вони нам запропонували:
1. Померти в ході завершальної місії або й вкоротити собі віку перед нею;
2. Втратити своє тіло та піти назавжди в кіберпозасвіти у вигляді бездушної копії;
3. Залишитися в своєму тілі, яке житиме… ще близько шести місяців.
І всі 7 (сім!) варіацій закінчення зводяться до цих трьох (а якщо дивитися ширше, то до того самого), змінюючи лише обставини, за яких це відбуватиметься. Тобто «довго» та «щасливо» разом не передбачено — лише щось одне на вибір, адже нам за будь-яких обставин повідомляють, що через значні незворотні зміни мозок вже несумісний з цією особистістю і невдовзі зруйнується. Навіть «найліпше» закінчення, в якому ми залишаємося в колі друзів та коханих, є насправді не обнадійливим, а теж передбачувано сумним. Адже попри удавану бадьорість, в ньому жодних пояснень, чи має хтось термінові ідеї, як зупинити той клятий «годинник»…
Ну й на біса, скажіть, отоді всі зусилля, якщо вони заздалегідь марні?! В інших іграх, якщо вже герой в кінці гине всупереч бажанню гравця, то принаймні заради чогось — якась моральна винагорода обов'язково є. Натомість тут він просто не виживає, без жодної користі — і це у грі, сенсом якої був саме пошук способу вижити! Чи не здається це, м'яко кажучи, чудернацьким? У грі, котру розробники хвалькувато подавали під гаслом «ти не можеш врятувати світ, отже врятуй хоча би себе», шанси на порятунок виявилися брехнею… Та напуття Джонні «never stop fighting» після цього звучить не зворушливо, а щонайменше тупо!
А якщо цього мало і досі хочеться виправдатися нібито вимогами жанру, то варто згадати, що це гра з дуже сильним занурненням гравця в життя персонажа, а не чиясь чужа трагедія. І до неї не можна ставитися, як до авторського кіно — це так не працює! Недарма ж така шалена кількість гравців висловлює однакову думку, що ці закінчення вбивають бажання проходити сюжетну лінію знову та й узагалі дбати про стосунки з іншими персонажами…
Дехто сподівається на прийдешні доповнення, наче вони ще можуть урізноманітнити наслідки. Та щось я мало вірю в диво — якщо причина не в недопрацьованості поточної версії і якщо такого наміру не було від самого початку, то дзуськи вже вони візьмуться витрачати сили ще й на це. Як пояснюють суворі реалісти, якийсь інший щасливіший вихід є майже неможливим, бо він майже напевно порушить правила тої легенди, на яку спирається сюжет. Щоправда я не второпав, чому зміни мозку на момент кульмінації мають бути неодмінно критичними — це ж суто сценарна забаганка, виправдана не правилами, а виключно сумнівним драматизмом, заради якого гравця змушують вибирати між біологічною смертю та смертю взагалі…
PS: А ще бракує режиму «гра+» та можливости перенести створеного раніше персонажа до нової кампанії. Від цього теж віє байдужістю. Ну може щось із цим зроблять до кінця року, там навесні мають розпочатися якісь численні покращення всього — Відьмака, як кажуть, змінили досить сильно порівняно з початковою версією… Отже на цьому про «Кіберпанк 2077» у мене, мабуть, усе — до кращих часів. Виконав у цьому пробному проходженні геть усі завдання, крім трьох, два з яких тупо зависли через баг, а третє видалося мені морально неприйнятним. Загалом на це пішло понад 250 годин.
Ідеться, звісно, про закінчення. Схоже, що Реди наступили на ті ж самі граблі, що й творці Mass Effect 3. Дивіться самі, який вибір долі для Ві вони нам запропонували:
1. Померти в ході завершальної місії або й вкоротити собі віку перед нею;
2. Втратити своє тіло та піти назавжди в кіберпозасвіти у вигляді бездушної копії;
3. Залишитися в своєму тілі, яке житиме… ще близько шести місяців.
І всі 7 (сім!) варіацій закінчення зводяться до цих трьох (а якщо дивитися ширше, то до того самого), змінюючи лише обставини, за яких це відбуватиметься. Тобто «довго» та «щасливо» разом не передбачено — лише щось одне на вибір, адже нам за будь-яких обставин повідомляють, що через значні незворотні зміни мозок вже несумісний з цією особистістю і невдовзі зруйнується. Навіть «найліпше» закінчення, в якому ми залишаємося в колі друзів та коханих, є насправді не обнадійливим, а теж передбачувано сумним. Адже попри удавану бадьорість, в ньому жодних пояснень, чи має хтось термінові ідеї, як зупинити той клятий «годинник»…
Ну й на біса, скажіть, отоді всі зусилля, якщо вони заздалегідь марні?! В інших іграх, якщо вже герой в кінці гине всупереч бажанню гравця, то принаймні заради чогось — якась моральна винагорода обов'язково є. Натомість тут він просто не виживає, без жодної користі — і це у грі, сенсом якої був саме пошук способу вижити! Чи не здається це, м'яко кажучи, чудернацьким? У грі, котру розробники хвалькувато подавали під гаслом «ти не можеш врятувати світ, отже врятуй хоча би себе», шанси на порятунок виявилися брехнею… Та напуття Джонні «never stop fighting» після цього звучить не зворушливо, а щонайменше тупо!
А якщо цього мало і досі хочеться виправдатися нібито вимогами жанру, то варто згадати, що це гра з дуже сильним занурненням гравця в життя персонажа, а не чиясь чужа трагедія. І до неї не можна ставитися, як до авторського кіно — це так не працює! Недарма ж така шалена кількість гравців висловлює однакову думку, що ці закінчення вбивають бажання проходити сюжетну лінію знову та й узагалі дбати про стосунки з іншими персонажами…
Дехто сподівається на прийдешні доповнення, наче вони ще можуть урізноманітнити наслідки. Та щось я мало вірю в диво — якщо причина не в недопрацьованості поточної версії і якщо такого наміру не було від самого початку, то дзуськи вже вони візьмуться витрачати сили ще й на це. Як пояснюють суворі реалісти, якийсь інший щасливіший вихід є майже неможливим, бо він майже напевно порушить правила тої легенди, на яку спирається сюжет. Щоправда я не второпав, чому зміни мозку на момент кульмінації мають бути неодмінно критичними — це ж суто сценарна забаганка, виправдана не правилами, а виключно сумнівним драматизмом, заради якого гравця змушують вибирати між біологічною смертю та смертю взагалі…
PS: А ще бракує режиму «гра+» та можливости перенести створеного раніше персонажа до нової кампанії. Від цього теж віє байдужістю. Ну може щось із цим зроблять до кінця року, там навесні мають розпочатися якісь численні покращення всього — Відьмака, як кажуть, змінили досить сильно порівняно з початковою версією… Отже на цьому про «Кіберпанк 2077» у мене, мабуть, усе — до кращих часів. Виконав у цьому пробному проходженні геть усі завдання, крім трьох, два з яких тупо зависли через баг, а третє видалося мені морально неприйнятним. Загалом на це пішло понад 250 годин.