Про історії, або Що я читаю японською

Це не про те, які в мене смаки, а про те, до чого я докотився у своєму навчанні.

Якщо навчатися за підручником, то читати треба адаптовані навчальні тексти. Тобто такі, де все чітко і відповідає рівню ваших знань. Проблеми цих текстів наступні: 1) їх дуже мало, а відтак мало практики; 2) вони стерильні, отже не готують до справжньої мови; 3) зазвичай вони тупо нецікаві.
До того ж, не існує такого підручника, по завершенні якого ви одразу зможете читати й розуміти «живі» японські тексти — навіть не мрійте, бо без добрячих додаткових тренувань це значно складніше, ніж у разі споріднених з українською німецької чи іспанської. Отже, дійшовши зрештою такого висновку, а згодом ще й подивившись розповідь оцього дядька (про це я скажу кілька слів наприкінці), я плюнув на підручники і взявся просто читати щодня манґу. І мушу сказати, що після кількох місяців почитування манґи моє розуміння японської стало помітно кращим, ніж після багаторічних набігів час від часу на різноманітні навчальні матеріали.

( Читати далі… )