Точність понад усе

Наведу свою відповідь до однієї теми у bytebuster.

Зміст проблеми:
Памʼятаєте, Україна приютила цапського пєвца ртом, такого собі «профєссора Лєбєдінского»?
Я ще тоді казав, що це не до добра. Ну і от, цап розкрив своє нутро.


Відповідь:
Я з «прафєсаром» наполовину згодний. Треба вже відмовитися від примусової адаптації іноземних імен і якомога точніше відтворювати їхню фонетику. Най буде, як звучить: Аліксєй. З іншого боку, його прізвище містить суфікси та закінчення (корінь я не чіпатиму, щоби вийшло кумедніше), які визначають морфологію та впливають на відмінювання. Тому він має або погодитися на відтворення їх засобами української (тоді буде Лібід-ин-ськ-ий), або не визнавати їх граматично впливовою частиною, у разі чого прізвище відмінюватиметься якось так: Лібідінскія, Лібідінскію…
Третій варінт для нього — піти на… Росію, якщо він хоче Україну без української.

Молоді таланти

Зацініть! Тобто, я маю на увазі, естетично. Не зміст промови, не особистість, а просто сам виступ. Мені він здався красивим і водночас трошки кумедним. Звісно, можна обговорювати в політичній та серйозній площині, якщо хочеться, але я це викладаю через суто глядацьке враження. Прошу вибачення в тих, хто вважатиме це дивним з мого боку.

P.S. Хоча йому не завадить ще трошки поспостерігати на підручник з мови. Субтитри показують те, що мало бути вимовлено насправді. :)

"Обіцянки більшості кандидатів у президенти – це новий більшовизм" (Watch on YouTube)

До речі…

Вітаю всіх з Міжнародним днем рідної мови!



Кому цікаво глибше зануритися в наведений приклад, пропоную оцей пізнавальний допис bytebuster'а з розділу української мови на StackExchange