Спогади про (не)існуюче

Нещодавно хтось із френдів закликав створювати чи хоч підтримувати українськомовний контент.
Спробував пригадати, як взагалі з цим було за мого життя. І мушу визнати, що не завжди райдужно.

З 80-х років пам'ятаю небагацько цікавих книжок видавництва «Веселка». Ще карикатури у журналі «Перець» і умовно цікавий дитячий журнал «Барвинок». Була «Вечірня казочка» у телевізорі, помірно цікава. Ну і кілька мультфільмів, що назавжди запам'яталися: «Капітошка», «Петрик П'яточкин»...

Ще українська тоді звучала у радіотрансляції (це гучномовець, який втикали у особливу розетку, якщо хтось не застав) і у ефірі республіканського телеканалу. Що слухати, що дивитися це зараз я зміг би, здається, лише під примусом.

По-справжньому цікаві речі почалися лише за часів незалежності, коли було створено телеканал ICTV. Отам українська вперше виявилася «крутою», якщо ви розумієте, про що я. На початку 90-х був ще знятий чудовий історично-документальний цикл передач «Невідома Україна», який я побачив лише років через 10 у інтернеті вже.

Підручник з історії України за часів мого навчання був чи не єдиним українськомовним. Відбулася також наприкінці 90-х незрозуміла спроба миттєво українізувати ВУЗи, але з-під палки нічого в нас не працює, і про це варто пам'ятати всім козакам із шашками. Потім українська в Україні та особливо Харкові довго залишалася десь на потойбічному фоні. «Помаранчева революція» принесла помітні культурні плоди. Далі, мабуть, всі вже добре пам'ятають.

А що пригадуєте ви?