Що не так з полярністю
2019-04-05 17:13![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukurainajinЧому виникла ця тема. Почалося з того, що відомий декому Вадим Фульмахт висунув тезу про те, що Порошенко, нібито, користується переважно позитивним ставленням до нього телеканалів. Над усіма, в кого ця теза викликає подив через власні спостереження, Вадим іронізує і тицяє обличчям у такий собі «ДРУГИЙ ПРОМІЖНИЙ ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ НЕЗАЛЕЖНОГО МОНІТОРИНГУ ВИСВІТЛЕННЯ В МЕДІА ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ В УКРАЇНІ». Типу: «ви що, не вірите в достовірність цього дослідження?» Я ознайомився з документом і висловив думку, на яку Фульмахт ніяк не відреагував. Тому я розповім про це в себе, щоби уникнути сумнівів. Може я помиляюся, і ви вкажете мені на помилку. Справа не в сумнівах щодо дослідження, справа в сумнівах щодо коректного використання цих результатів Фульмахтом для обґрунтування його позиції. А саме в тому, що Вадим посилається на кількісний аналіз, ігноруючи якісну його частину. Водночас скептики говорять [1][2] саме про те, підтвердження чого слід шукати в якісній частині дослідження.
Або, якщо підсумувати, виміряна кількість того «позитивного», «нейтрального» і «негативного», що з'являється на телеканалі, свідчить лише про тривалість певної «реклами», а не про те, яким чином вона вплине на думку глядача. Висловлювання на кшталт «Порошенко глузував з активіста» і «Порошенко вбив свого брата» можна однаково зарахувати до негативу, але ж всі розуміють, що за ефектом впливу вони суттєво відрізняються. Те саме стосується «вартості» полюсів. Ось реальний приклад з якісної частини дослідження про «Перший»:
„Позитивне висвітлення Президента стосувалось прийняття Парламентом змін до Конституції України щодо стратегічного наближення України до НАТО та Європейського Союзу, а також під час виступу Президента Європейської ради Дональда Туска в Верховній раді 19 лютого 2019 року. Критичне висвітлення Петра Порошенка стосувалось скандалу щодо Укроборонпрому18‟ — Очевидно, що про такий «позитив» можна розповідати довго, а ефекту від цього буде все одно менше, ніж від стислого згадування про такий «негатив».
А ось, що можна прочитати в загальній частині висновків:
„У більшості ток-шоу (окрім «Ехо України з Матвієм Ганапольським» на телеканалі «Прямий») лунало багато критики влади загалом та Петра Порошенка зокрема, проте не завжди представники його команди мали змогу відповісти на цю критику.‟ — Це дещо знецінює саму ідею про доцільність зважування «позитиву» й «негативу» на тих самих вагах, чи не так?
Інший, дрібніший «незручний» факт щодо використання результатів цього дослідження полягає в тому, що воно охоплює період лютого–березня в рамках виборчої кампанії, а відтак не може свідчити про якесь стале становище. Не варто забувати також про те, що формально не вписується в рамки вимірювання, утім так само працює на створення в глядачів певного враження про особу непрямим шляхом. А це безліч маніпулятивних прийомів. Зрештою, раджу прочитати саме дослідження, а не чиїсь витяги з нього. Воно справді розповідає багато цікавого.
Або, якщо підсумувати, виміряна кількість того «позитивного», «нейтрального» і «негативного», що з'являється на телеканалі, свідчить лише про тривалість певної «реклами», а не про те, яким чином вона вплине на думку глядача. Висловлювання на кшталт «Порошенко глузував з активіста» і «Порошенко вбив свого брата» можна однаково зарахувати до негативу, але ж всі розуміють, що за ефектом впливу вони суттєво відрізняються. Те саме стосується «вартості» полюсів. Ось реальний приклад з якісної частини дослідження про «Перший»:
„Позитивне висвітлення Президента стосувалось прийняття Парламентом змін до Конституції України щодо стратегічного наближення України до НАТО та Європейського Союзу, а також під час виступу Президента Європейської ради Дональда Туска в Верховній раді 19 лютого 2019 року. Критичне висвітлення Петра Порошенка стосувалось скандалу щодо Укроборонпрому18‟ — Очевидно, що про такий «позитив» можна розповідати довго, а ефекту від цього буде все одно менше, ніж від стислого згадування про такий «негатив».
А ось, що можна прочитати в загальній частині висновків:
„У більшості ток-шоу (окрім «Ехо України з Матвієм Ганапольським» на телеканалі «Прямий») лунало багато критики влади загалом та Петра Порошенка зокрема, проте не завжди представники його команди мали змогу відповісти на цю критику.‟ — Це дещо знецінює саму ідею про доцільність зважування «позитиву» й «негативу» на тих самих вагах, чи не так?
Інший, дрібніший «незручний» факт щодо використання результатів цього дослідження полягає в тому, що воно охоплює період лютого–березня в рамках виборчої кампанії, а відтак не може свідчити про якесь стале становище. Не варто забувати також про те, що формально не вписується в рамки вимірювання, утім так само працює на створення в глядачів певного враження про особу непрямим шляхом. А це безліч маніпулятивних прийомів. Зрештою, раджу прочитати саме дослідження, а не чиїсь витяги з нього. Воно справді розповідає багато цікавого.