Патрицій

[ukurainajin]

Гм, здається, «Чаротворці» не такий простий твір, як я гадав спочатку. Цикл про чарівників теж почав «дорослішати» в цікавому напрямку.
А втім, коли з'являється цей персонаж, то є завжди свято. Лорд Ветінарі, тимчасовий верховний правитель міста Анк-Морпорк ніколи не розчаровує. Прошу:

„
— Тоді відведіть його у винний льох, — гаркнув Кардінґ. — А поки будете внизу, побудуйте кілька підземель.
— Ви маєте хоч найменше уявлення про те, що ви робите? — запитав Патрицій. — Я вимагаю пояснень, що це озна…
— Ти не маєш права нічого вимагати, — заперечив Кардінґ. — А означає це те, що від сьогодні керуватимуть чарівники, як і було визначено долею. Тепер від…
— Ви? Керувати Анк-Морпорком? Чарівники, які ледве управляють один одним!
— Так!
<…>
— Тоді всі справжні мудреці нададуть перевагу безпеці в чудових глибоких підземеллях, — зауважив Патрицій.
‟
(пер. Анастасії Коник, «ВСЛ»)

Comments

[marjukatti]

Влучна цитата. Збережу. Попередня, про жінок, теж цікава.

[ukurainajin]

Прошу!
Зрештою, ця книжка виявилася все ж не такою цікавою для мене, як хотілося. Перша її половина на рівні циклів «Смерть» і «Відьми», з отакими цікавими думками, з багатонадійним розгортанням проблеми, харизматичними персонажами… а друга знову в дусі «Кольору магії». Але навіть так це поступ від перших двох книжок. Може наступні «Ринсвінди» підуть ще далі.