Ґ=Г?

[ukurainajin]

Спіймав себе на тому, що не певен, яким має бути правильне чергування «ґ», от як, наприклад, зі словом «манґа» у давальному/місцевому відмінках. Інший приклад — «дзиґа». За звичкою хочеться звести до «г – з», але якесь відчуття опирається цьому. Знову-таки, глуха пара чергується з африкатом: «к – ц(тс)», то чом би й дзвінкій не поводитися так само?!
Хтось каже, що це внаслідок тривалої офіційної відсутності «ґ», і правильне чергування має бути таким: «ґ – дз (манґа – мандзі)». Інші кажуть, що природним, попри інтуїтивне і логічне бажання, усе ж таки є чергування із «з» (Інґа – Інзі), і що таким воно й було, доки з «ґ» не утворився «г», який унаслідував чергування першого.
У проєкті нового правопису звук «ґ» у чергуваннях не згадується взагалі…

Comments

[xou]

У праслов'янській мові звук [ɡ] чергувався з [d͡z] і [d͡ʒ], хоч у більшості сучасних говірок таке чергування занепало, поступившись місцем чергуванню [ɡ]-[z]-[ʒ]. У деяких посібниках заявляється про необхідність його відновлення: ґирлиґа — ґирлидзі — ґирлиджка; дзиґа — дзидзі; мамалиґа — мамалидзі; хурдиґа — хурдидзі; Ґриґа — Ґридзі; Ломаґа — Ломадзі; Василеґа — Василедзі (у тому числі в запозиченнях відповідно до запропонованої обов'язкової передачі g як ґ: Гааґа — Гаадзі, Вінніпеґ — у Вінніпедзі, Гамбурґ — у Гамбурдзі)[

[ukurainajin]

От і не ясно, чи не сприйматиметься зараз таке як штучне. Давня мова — то давня мова, а зараз усталена практика. У деяких словах, як ота «манґа», мені це чомусь підсвідомо здається доречним, у інших звучить, м'яко кажучи, незвично.

[xou]

ні

[ukurainajin]

О, так! :)

[toplinden]

Мајемо достатньо речеј в мові, котре наразі је «усталеним», хоча свого часу було цьілком штучним.

Гадају, основна проблема, шчо наразі буква Ґ наразі не дуже вільно почувајеть сьа. Також нагадају, шчо подібниј перехід може подекуди бути і при ујавному архајічному кличному.

[zhiva]

Усталена практика - то таке. Я от, наприклад, кажу "манга".