![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ukurainajinУзявся порівняти шматочок перекладу «Віщі сестри» у виконанні Олександра Михельсона, який зараз читаю, з оригіналом, який вже прочитав, та російським перекладом від «ЭКСМО», якого не читатиму. Можна зауважити, що дрібною неуважністю (sic!) грішать обидва переклади, через що можна втратити частку гумору. Наприклад:
‘Lancre,’ said the Fool, and sat down heavily on the bar.
— Из Ланкра, — подсказал Шут, грузно бухаясь на скамью.
— З Ланкру, — підказав блазень і важко всівся на шинквас.
Річ у тому, що герої банячать у гном'ячому пабі. А на ослонах (bench) людині там взагалі важко всидіти, такі вони малі.
‘S’right. Long way away from wossname, sounds like foot disease.
— Пр'льно… Это где ж такой… Кожная болезнь какая-то, а не город.
— Точ-чно. Десь біля цього, як його, н-не вимовиш…
Я не дошукався, звідки походить порівняння назви Lancre із хворобою, але самі бачите, Михельсон чомусь посоромився. (Підказали, що хвороба, скоріш за все, називається chancre)
Гра слів. Перший приклад створює непевне враження, що Михельсон підглядав до зошита Вольфсона:
‘My shout this time,’ said the Fool. ‘Hahaha. My squeak. Hahaha.’ (it's my shout — я плачу́! [за когось], сленгове)
— Я плачу, — вступил Шут. — Но не плачу. Ха-ха-ха.
— Я зап-плачу́, — сказав блазень. — І навіть не зап-пла́чу. Ха-ха.
Проте в іншому місці в нього власна, дотепна спроба зайти збоку замість приниженого підбирання комбінації:
‘On the other hand,’ said Vitoller hurriedly, ‘what harm could it do? The pay’s the thing.’
Hwel raised his head.
‘What?’ he said muzzily.
‘I said, the play’s the thing,’ said Vitoller.
— Но с другой стороны, — поспешил заметить Витоллер, — кому будет хуже? Пиастры решают все…
Хьюл резко вскинул голову.
— Как ты сказал? — рассеянно переспросил он.
— Пьеса решает все, — поправился Витоллер.
— З іншого боку, — поквапливо сказав Вітолер, — кому зашкодить ще одна п'єса? А воно того варте.
Г'юл підняв голову.
— Ти про що? — неуважно спитав він.
— Про сюжет, — відповів Вітолер.
Український переклад загалом близький до тексту. А російський, як з'ясувалося, капітально хворий на «синдром усміхненого Боромира». Прикладів не наводитиму, просто пере-по-вірте, що перекладацьких відсебеньок у росіян через вінця.
Про суто естетичні враження розповім, як дочитаю, але можна купувати вже зараз, воно того варте. Я про сюжет :)
‘Lancre,’ said the Fool, and sat down heavily on the bar.
— Из Ланкра, — подсказал Шут, грузно бухаясь на скамью.
— З Ланкру, — підказав блазень і важко всівся на шинквас.
Річ у тому, що герої банячать у гном'ячому пабі. А на ослонах (bench) людині там взагалі важко всидіти, такі вони малі.
‘S’right. Long way away from wossname, sounds like foot disease.
— Пр'льно… Это где ж такой… Кожная болезнь какая-то, а не город.
— Точ-чно. Десь біля цього, як його, н-не вимовиш…
Я не дошукався, звідки походить порівняння назви Lancre із хворобою, але самі бачите, Михельсон чомусь посоромився. (Підказали, що хвороба, скоріш за все, називається chancre)
Гра слів. Перший приклад створює непевне враження, що Михельсон підглядав до зошита Вольфсона:
‘My shout this time,’ said the Fool. ‘Hahaha. My squeak. Hahaha.’ (it's my shout — я плачу́! [за когось], сленгове)
— Я плачу, — вступил Шут. — Но не плачу. Ха-ха-ха.
— Я зап-плачу́, — сказав блазень. — І навіть не зап-пла́чу. Ха-ха.
Проте в іншому місці в нього власна, дотепна спроба зайти збоку замість приниженого підбирання комбінації:
‘On the other hand,’ said Vitoller hurriedly, ‘what harm could it do? The pay’s the thing.’
Hwel raised his head.
‘What?’ he said muzzily.
‘I said, the play’s the thing,’ said Vitoller.
— Но с другой стороны, — поспешил заметить Витоллер, — кому будет хуже? Пиастры решают все…
Хьюл резко вскинул голову.
— Как ты сказал? — рассеянно переспросил он.
— Пьеса решает все, — поправился Витоллер.
— З іншого боку, — поквапливо сказав Вітолер, — кому зашкодить ще одна п'єса? А воно того варте.
Г'юл підняв голову.
— Ти про що? — неуважно спитав він.
— Про сюжет, — відповів Вітолер.
Український переклад загалом близький до тексту. А російський, як з'ясувалося, капітально хворий на «синдром усміхненого Боромира». Прикладів не наводитиму, просто пере-по-вірте, що перекладацьких відсебеньок у росіян через вінця.
Про суто естетичні враження розповім, як дочитаю, але можна купувати вже зараз, воно того варте. Я про сюжет :)