Ху-у-у. Ізепсент. Туде-е-ей…

[ukurainajin]

«Сторожова застава»: Ху-у-у. Ізепсент. Туде-е-ей…

Подивився «Сторожову заставу». Перші враження.

Книжку Володимира Рутківського я так і не прочитав, тому не можу судити наразі про особливості її переносу на екран, а покладаюся лише на власні очі (самі творці стверджують, що все переробили). Рейтинг «0+», безумовно, означає придатність фільму для підлітків будь-якого віку без верхньої межі. Критики 80-го левела називають таке кіно «сімейним». Тут ми бачимо підліткове кіно у подвійному сенсі. Бо, з огляду на продуманість сцен і логіку подій, знято умовними такими підлітками. Дуже обдарованими, але ще підлітками, що захоплюються підкресленням головного і трошки забувають про цілістність. Все, все, далі про проблеми не казатиму, це майстерно зробить згодом купа оглядачів. Вони ВЖЕ тут :)

Ідея не надто складна, вона майже типова. Якщо ви дивилися «Микиту Кожум'яку», то десь такого самого рівня, але не мультик.

За що варто полюбити це кіно? По-перше, воно дійсно смішне. Не у тому сенсі, щоби з нього глузувати, а через свою комедійну складову. Та я взагалі не пам'ятаю, коли востаннє так реготав на показі. Гумор переважно ситуаційний і спирається на анахронізми, чого можна було очікувати від «попаданської» теми, але й не тільки це. І за винятком вже розпіареного «а ти хлочик чи дівчинка?» більше немає нічого на межі чи за межею непристойності — все культурно і чесно. Дуже сподіваюся, що гумор у повному обсязі буде зрозумілим іноземним глядачам.

До спецефектів у мене жодних нарікань. Вони не костурбаті, вони не наївні, вони просто є органічною складовою, хоч це й не всесвітній прорив. Реквізит нормальний, а не театральний. Картинка красива і з оригінальними візуальними рішеннями, хоч занадто казкова і чистенька. Хочу сходити ще, може з племінниками, щоби роздивитися все уважніше (власне, довго не барився та вже зводи́в усю сестрину родину, і ніхто не пошкодував).

Актори закохують у себе. Переважна більшість з них чудова як на вигляд, так і грою. Особливо один хлопець на ім'я Олешко (Роман Луцький), який тримає на собі глядацькі симпатії чи не половину часу — гарно прописаний і зіграний образ.

Тож, є ще над чим працювати і з чого робити висновки, але загалом вийшло непогане казкове українське кіно «з душею». І цього разу, як на мене, це вже рух у вірному напрямку. Приєднуюсь до побажання «Хороших кас і довгих ковбас! © Geek Journal»

P.S. Після закінчення показів обіцяють чотирьохсерійну режисерську версію на ТБ. Орієнтовно наступного року.