Дивуватися не на часі

[ukurainajin]

Дивно, але я чомусь не пригадую фантастичних творів, де персонажі з далекого технологічно розвиненого прийдешнього дивуються, побачивши щось надто неймовірне навіть як на їхню добу. Звісно, такого хоч греблю гати у творах про нашу сучасність — це практично обов'язковий штамп. Адже саме такою була би наша природна реакція, і ми цього очікуємо від оповіді. Натомість у майбутньому вони ніби знають все про будову всесвіту, і навіть якщо самі ще не досягли відповідного рівня розвитку, одразу розуміють, із чим мають справу. Феномени в них валяються на кожному кроці, на всі вже не вистачає набоїв — здивувалка розрядилася… Я чому про це подумав — побачив кадри з «Фундації» за Азімовим, де дівчина зачудовано дивиться на якусь химерну тривимірну проєкцію. Гадаю, моє сприйняття ситуації є хибним, але сцена виглядає саме так, наче дівчина не уявляла собі існування чогось подібного. А ви пригадуєте історії, де в людей майбутнього ще не атрофувалася здатність до здивування? Чи це така властивість жанру, що на цьому просто не зосереджують увагу? Чи то ми нездатні передбачити, що може здаватися фантастичним для наших далеких фантастичних нащадків, а тому одразу переходимо до практичних питань?