Після виборів

Подивився (Суддю) Дредда 2012 року. Власне, вчора я його побачив у батьків по телевізору, а сьогодні влаштував Катрусин Кінозал вдома. Як цікаво буває — я, не дивлячись, вважав усі ці ремейки, нові Робокопи тощо лайном. Натомість, якщо забути про кінокомікс 95-го — який завжди здавався мені цирковим шоу, і я ставився до нього як до доброї класики лише через синдром каченяти — то ремейк Дредда виглядає досить цікаво. Це такий камерний бойовик в дусі класичних бойовиків про нестримних в'язокрутів. У ньому класна операторська робота, хороші продумані, якщо трохи замислитися, психологічні сцени. І стильно. Певно, що це інший стиль — цинічний реалізм 2000-х у стриманій кольоровій гамі, ще не зіпсований, на диво, віково-рейтинговими та лівацькими шмарклями. Там ця — ваша улюблена Серсея з Гри Престолів у ролі голови злочинного угруповання. Не достатньо інфернальна, як на мене, та в цьому й смак правдоподібності. Отже раджу, хто не бачив. Зірок з неба не хапає, та й час не марнує.