«Джон Вік 3: Парампарампам»

Подивився свіжий розрекламований бойовик з Кіану Рівзом «Джон Вік». Частина, відповідно, третя. Одразу висновок: якщо цю частину можна вважати гідним продовженням франшизи, то я не маю жодного бажання дивитися попередні.
Якщо казати більш предметно, то в пересічному підлітковому аніме сенсу на порядок більше.
А ще предметніше, ось що ми маємо в третій частині.

З гарного: жменька витонченого гумору, кілька відомих акторів (решта теж харизматична), майстерна стилістика. Це кінокомікс із власною світобудовою, і він-таки має своє обличчя.

З поганого… По-перше, я більше люблю розповідь, аніж екшен. А тут сюжет примітивний, хитрощі картонні, драматичних моментів нема, натомість переважну частину хронометражу займає доволі жорстока та затягнута м'ясорубка. Якщо, наприклад, герої мають покласти купу ворогів, то нам протягом усієї бійки показуватимуть, як вони методично вбивають одного за одним у той самий спосіб кільканадцять разів, доки всі ворожі юніти не закінчаться. Хтось мені казав, що заради реклами технічних можливостей оце й знімали, себто портфоліо. Наприкінці всім персонажам стає вже нудно битися, а тобі дивитися на їхню технічну хореографію, тому там трохи більшає жартів і розмов.
По-друге, порятунком могла би бути специфічна легенда, але не змогла. Не знаю, що було в попередніх серіях, а тут лише по окремих деталях можна гадати, що знаходиться за кадром і обумовлює саме такі правила гри. Цікаво, звісно, намагатися збагнути, що це все означає, проте як самостійне кіно «Парабелум» не дає на це відповіді. Я побачив лише спосіб, яким залаштункова всесвітня верхівка карає за недотримання правил: вона використовує одних «підданців» задля розправи над іншими — і так по колу. Але заради чого всі вони співпрацюють і яку, скажімо, роль у всьому цьому грає готельний бізнес — загадка.

Окремо варто відзначити «клюкву» у вигляді ромської балетно-спортивної мафії з Білорусі у Нью-Йорку. Тут я не знаю, чи сміятися, чи фейспалмити, бо цей фрагмент історії подають із серйозним виразом обличчя.