Чому артикль не родівник

Усі частини мови українською мають назви, що говорять про те, чим ці частини мови є і як використовуються. Логіка утворення цих назв дуже подібна до польської чи словацької, хоча не збігається з ними повністю. На цьому тлі цілковито вибивається запозичений термін «артикль».

Артикля як такого у слов'янських мовах зараз нема, крім болгарської та спорідненої з нею македонської. Тут він називається просто «(граматичним) членом». Так само його називають серби з хорватами і чехи зі словаками. А от поляки для артикля у загальному значенні вигадали власне слово «przedimek» («передіменник» — не плутати з «прийменником»). Чому у загальному значенні? — Тому що існує ще «rodzajnik» (в українській традиції «родівник») як окремий випадок «передіменника», який свідчить також про граматичний рід іменника.

Визначення граматичного роду є лише однією з кількох функцій цієї службової частини мови, а граматичний рід існує не в усіх мовах, де цей значник використовується. Наприклад, артиклі сучасної англійської вже не виконують такої функції. Тому стосовно англійського артикля недоречно вживати термін «родівник», назва просто не відповідатиме змісту, недоречно також стосовно турецької. Стосовно ж німецької, іспанської, італійської, французької та кількох інших, хоч би й болгарської можна спокійно казати про «родівник», якщо іноземний «артикль» ріже вуха. Ось мені ріже, і я волів би мати щось питоміше за нього, утім, звісно, ширше за змістом, ніж «родівник».