Шалена [астро]фізика: 惑わない星

[ukurainajin]

Слово «планета» походить з давньогрецької від слова «блукач» (πλανήτης), а точніше від словосполучення «зірка-блукач» (ἀστὴρ πλανήτης), на противагу незрушним зіркам. Потім його було скальковано голандцями як «dwaalster» (нім. Wandelstern — зараз ці слова є застарілими, загальновживаним став безпосередньо грецький оригінал). А в 1792 нідерландсько-японський тлумач Йошінаґа Мотокі (本木良永), перекладаючи працю Коперника «Про обертання небесних сфер», скалькував і собі. Так у японській з'явилося окреме слово на позначення небесних тіл цього роду: 惑星 (корінь типу «блуд/блук» + «зірка»). А назву манґи 惑わない星 /мадованай гоші/, про яку я хочу розповісти, утворено від заперечної форми дієслова з тим самим коренем 惑う /мадоӱ/, яке має ширше значення, ніж просто «блукати». Воно також означає «почуватися непевно, мати сумніви, розгубитися, схибити зі шляху». Отже разом виходять зірки, які нічого такого не роблять. Образно кажучи: «Цілеспрямовані зорі». Але як повністю передати авторську гру слів, не маючи грецько-японських асоціацій з планетами, я наразі не уявляю.

В сюжеті, до речі, цю блудливу тему теж розповідають та обігрують. А самий сюжет… Спочатку він здається схибленим на всю Сонячну систему. Уявіть собі таке: безрадісне майбутнє Землі, існувати просто неба без скафандра вже зась, усі сидять по сховищах і не бачать в житті нічого, крім роботи та аніме. Як до цього докотилися, ніхто вже не пам'ятає. Аж ось до головного героя просто з несумісного зі словом «життя» зовнішнього середовища причовгує дивна дівчина без захисного спорядження, просить надіслати в космос якесь повідомлення, після чого відрубається. І щойно він виконує її прохання, починається божевілля. Нові дівчата з'являються одна за одною, адже всі вони — антропоморфні втілення різних планет, що впіймали повідомлення і тепер поспішають на порятунок Землі — отієї першої. Земля лежить непритомна, як її рятувати, поки що не з'ясували, дівки усі зі своїми тарганами, а людство представляють лише оцей опецькуватий дядько та його співробітниця, які зеленого уявлення не мають про будову всесвіту. Адже люди не потребують нічого, крім підтримувати життя поселення та штампувати для залишків людства розважальне аніме. Навіть про фізику ніколи не чули… Ага, це перший натяк на те, що насправді ховається за сюжетом :)

А ховається за ним стільки всього, що важко переповісти. Наприклад, коли Венера запитує земну дівчину, чому її скафандр пофарбовано саме в такі кольори, та впевнено відповідає, що це для помітности, адже в природній місцевості такого нема. А пізніше їй показали колишній вигляд Землі, і дівчина замислилася, чи такими очевидними є речі, якими здаються. Кольори, звісно, були синій та зелений. Але манґа чорно-біла, отже я автоматично уявив щось інше та не приділив уваги цій «рушниці», доки вона пізніше не вистрелила…
Філософія? Є! Екологія? Є! Соціальні проблеми? Так! Природничі науки? Тричі так! Гумор, сатира, іронія? Аякже! У такій, дещо гротескній формі автор Масаюкі Ішікава (石川雅之), який робив раніше манґу про мікроорганізми, а зараз мотається по астрономічних конференціях, насправді розкриває читачеві важливість пізнання світу й людини — навіть гасло відповідне: γνῶθι σεαυτόν — пізнай самого себе :) Якось зрозуміліше я це описати не можу — набагато краще побачити на власні очі. В інтернеті воно є, перекладене англійською. Хочу лише звернути вашу увагу на один приклад того, як дотепно все це втілюється, а саме на графічне зображення планетодів (без «ї», це не помилка :) Подивіться малюнок на початку. Бачите, як вони вдягнені? Отож. І я поки що не втомився натрапляти на різні такі сюрпризи.
Підсумовуючи, це научпоп, стимулятор думок і витвір мистецтва в одній пляшці, як на мене :)