Гадаю, що цей фрагмент писав саме Пратчетт, дуже на нього схоже. Змістовні нашарування, двозначності… Стиль Ґеймана я не встиг вивчити; купа його книжок, а от коли я їх читатиму, хто зна…
Я ще не дивився ці псевдоархаїчні місця в оригіналі (англійську версію взяла до себе дружина) і мені теж цікаво, як там було. Що стосується перекладу, навряд чи саме такий правопис колись існував у нашій історії. То перекладачі постаралися на свій розсуд і, як на мене, створили дуже гарну, причому небезґрунтовну мішанку. Приміром, оце «ô» в них — це, певно, давнючий звук «О», який в українській перейшов у «І», у польській — в «У» (позначається як Ó), а, приміром, у словацькій — в дифтонг «ЎО» (позначається саме як оце Ô).
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
без теми
Дата: 2019-04-23 22:27 (UTC)Я ще не дивився ці псевдоархаїчні місця в оригіналі (англійську версію взяла до себе дружина) і мені теж цікаво, як там було.
Що стосується перекладу, навряд чи саме такий правопис колись існував у нашій історії. То перекладачі постаралися на свій розсуд і, як на мене, створили дуже гарну, причому небезґрунтовну мішанку. Приміром, оце «ô» в них — це, певно, давнючий звук «О», який в українській перейшов у «І», у польській — в «У» (позначається як Ó), а, приміром, у словацькій — в дифтонг «ЎО» (позначається саме як оце Ô).