14 + 14, або трохи про мшелоїмство

Є така манґа 五等分の花嫁 (буквально «п'ять рівноподілених наречених», англ. The Quintessential Quintuplets). Навчально-повсякденна мелодрама — ще й з гаремом, адже там п'ять сестер-близнючок. Вони там усі мають хронічні проблеми в навчанні, бо здібності, бач, розділилися між ними порівну, і кожна дає ладу лише своїй улюбленій темі :) Тому батько наймає однокласника дівчат у якості репетитора для них (ні, це не порно). Як на мене, до культових творів ця манґа не належить, хоча деякі сильні чи навіть повчальні моменти трапляються — добре романтичне мило для шанувальників жанру.

Так от. Є вона і на моїй полиці. Я зазвичай купую, на знак подяки авторові, ті твори, цікавість до яких витримала принаймні кілька розділів. Інколи після цього я розчаровуюся (інколи навіть дуже), але то таке :)
Отже, так у мене зібралися всі 14 томів цієї історії. Проте далі сталося жахливе — серію почали перевидавати у кольоровому форматі! Повноколірної манґи взагалі дуже мало, а такої, що я би її не відмовився мати, і поготів. Так у мене зібралася вся серія ще й в розфарбованому виконанні…

І тепер я сиджу, дивлюся на те, що займає вдвічі більше дорогоцінного місця, ніж мало би займати, і гадаю, що з цим робити. А найприкрішим є те, що не можна навіть визначитися, котрий з комплектів є гіршим, щоби в разі чого було не шкода позбутися його (хоча як позбутися — це теж запитаннячко). Колір виглядає привабливіше, дає глибшу та зрозумілішу картину в деяких сценах, подекуди посилює враження — ну це ясно. Натомість чорно-білий малюнок має свій неповторний шарм і виразність. Особливо це помітно у виразах обличчя, а контурні рот з очима взагалі сприймаються не так, як розфарбовані… Утім, це цілих 14 місць, котрі могло би посісти щось цікавіше… От халепа!