Аналітика спеціально для тих, хто не хоче ходити зі стурбованою серйозною пикою.

Цікаво, хто першим скаже вголос: «Державна зрада»? Поки що всі лише обтічно зауважують якусь незбагненну, на їхній погляд, суперечність між діями та національними інтересами американської держави, зауважують «ставання на бік авторитарних режимів». Але масово. Але поки обтічно, не заглиблюючись у припущення, чому.

Передмова хороша — про застосування літію в медицині. Ну і все решту можна розтягувати на цитати. Такої концентрації любови та натхнення я в Процишина не пам'ятаю з часів «Передозу» або «Протріть піаніну». А тоді був іще 2020-й…

Для мене такий текст мейкс більший, як то кажуть англійці, сенс, ніж той, що російською. Я ще з дитинства в текстах різних «русских» пісень відчував якісь аномалії, якусь неузгодженість, недоречність. Інколи потім виявлялося, що недарма відчував. Та й мелодійний розвиток, якщо подумати, характерний.
Цікаво, що сказав би на це батько, котрий оцю пісню особливо полюбляв?… Кода тут взагалі вогонь, до мурах! Ну, Маляревський дуже талановитий хлопець — це одразу було ясно.

Чергова спроба жорстко оподаткувати малі приватні посилки.
Цього разу ще жорсткіше, бо вже навіть не з лімітом оподаткування від 22 євро, за прикладом ЄС, як пробували ще за попередньої влади, а вже з нуля для всіх закордонних покупок і від 45 євро для посилок від рідного дядечка*.
Мета: нашкребти податків, де лише можна, ну й, очевидно, як і раніше, пролобіювати інтереси великих імпортерів китайського мотлоху.

Ось тут створено петицію до Ради проти цієї ініціативи: https://itd.rada.gov.ua/Petitions/Petition/Index/12848
Підтримайте, якщо вважаєте її раціональною!

Особисто я хвилююся зараз вже не так за власну кишеню, як за те, що це справді може зашкодити обороноздатності. Скільки податків держава назбирає з цього на виплати військовим, як вони то виправдовують — це лише рожеві мрії самого Гетманцева. А те, що ми всі відчуємо на собі зростання цін та сповільнення процесів — це витікає з логіки. Вважаю, що принаймні до кінця війни робити це не є розважливим.

*Зараз межа неоподаткування збігається з митною межею і становить 150 євро. Причому до 150 її чомусь (от цікаво, чому?) було підвищено зі 100 після початку повномасшабки. На а тепер хочуть опустити до 0. Податок — це ПДВ, 20%.

Стоять бабки з плакатом «пріднєстровьє нєзавісімоє государство», а поряд із ними — молодий кабанчик із російським прапором.
Далі, в натовпі стоять люди з плакатом «нєт гєноциду пріднєстровского народа» — довкола них стирчать прапори росії.
Що в головах організаторів? — Очевидно, що ніхуя прапори незалежної російської держави донбаського придністровського народу.

Що таке крінжа (крінж, кріндж) — це коли в 2025-му році намакіяжена неповнолітня шмаркля гімнячить Україну, дрочить на рашку і робить це… кривою російською мовою з характерним полтавським акцентом.

Я ж, наче, теж проходив підліткову стадію. Теж у непростий час — я би навіть сказав, що в безпросвітніший, ніж зараз — через тотальну тогочасну вбогість без натяку на покращення. І настрої тоді теж були такі, котрі Скрябін згодом засвідчив у пісні «Сам собі країна». Так от, тоді, навіть за відсутности війни з рашкою, бунтувати проти дорослого світу шляхом обсирання своєї вбогої країни чомусь на думку не спадало… Може, тоді просто не було ще соцмереж, до яких можна було безоглядно висрати свою випадкову підліткову дурість?…

І ось це повна версія мелодії з попереднього допису. Я хотів щось просте, що підкреслювало би драматичність як твору, так і оцього «меморіального» відеоряду. Та й напружуватися з інструменталізацією не було вже сил, тому вийшло саме лише піанінко з басом.
Тут кінцева заставка з огляду, а самий огляд цілком, якщо цікаво, отут.

Схоже, почало вже доходити принаймні до тих, хто, так би мовити, на самому «гострі».
Почало доходити, що вони самі зруйнували нормальне життя, що нічого не отримали від московського лохотрону натомість, а перші подихи розплати вже лоскочуть їхні дупи.
Винними вони себе не ви́знають, але це й не потрібно. Потрібно, щоби справді нікому не спадало на думку забути та пробачити. Коли це стане масовим, ми наслухаємося ще й не таких дивовижних вивертів про мир і дружбу, і світову змову, як оце від Пашка. Тікай, Пашко, до північної кореї, доки не пізно — звідти, може, не видадуть! Ти ж уже все зрозумів, хоч і не наважишся називати речі своїми іменами.

Цікава річ.
У нас, певно, в усіх на слуху така класифікація ракет чи, загальніше, типів запусків, як «земля-земля» або «повітря-земля».
А от коли йдеться про водну поверхню, то така складова, як виявилося, називається не «вода» і не «море», а «корабель».