Частотно-кохальний аналіз

[ukurainajin]

Читаючи манґу, записую слова з неї. Колись нотував лише те, що хотів запам'ятати, а зараз, через допитливість — усе підряд, крім службових елементів. То які ж слова є найпоширенішими, за попередньою оцінкою?

Насамперед це «зустрічатися (付き合う)», адже конкретно цю історію присвячено романтичним стосункам.
Наступну за поширеністю сходинку посідають слова «перевірка (検証)», «результат (結果)» — адже сюжет обертається навколо застосунку, котрий моделює ці стосунки та зрештою повідомляє про рівень сумісности партнерів; а також чомусь слово «сьогодні (今日)».
Ну й бронзу беруть «іти (行く, 48)», «думати (思う, 34)» та «дивитися (見る, 67)» — це вже найпоширеніша загальна лексика (цифри означають місце цих слів ув одному зі справжніх частотних словників).

Та далеко попереду цих слів, з майже дворазовим відривом біжить… «семпай (先輩)»! Воно тут ледве не на кожній сторінці.
Фокус у тім, що ця назва, котра означає щось на зразок «старшого товариша», тут працює замінником наших особових займенників у згадуванні про головного героя або у зверненні до нього. Тобто кажуть не «ти/він», а «семпай». Ну а також її тут майже всюди додають як гоноратив до імен інших персонажів, адже події точаться у студентській тусовці.
Взагалі кумедна виходить гра слів, якщо сказати: «Семпай, кохай свою кохай!» «Коохай (後輩)» — це «молодший товариш» стосовно старшого, і ця назва, наче навмисно, відповідає тут справжньому коханню нашого героя.

Comments

[kondybas]

Йокай - це з цієї ж опери? В смислі - займенник?

[ukurainajin]

Не думаю. Принаймні нічого подібного не зустрічав. Де ви то чули?

[kondybas]

Я про оце.

[ukurainajin]

Так це і є демон (або ще привид). А ви його в якому контексті чули, що подумали про займенник?

[kondybas]

Ну, я з побудови припустив, що є шось спільне - семпАЙ, кохАЙ, йокАЙ

[ukurainajin]

А, це ні. У них нічого спільного в будові, це лише збіг звуків.
Та й семпай/кохай не є особовими займенниками — їх просто використовують там, де ми зазвичай сказали би «ти/ви/він/вона». Це те саме, як ми кажемо про людину «професор» (сенсей). Але японці не лише частіше вживають отакі назви замість займенників він/вона, розповідаючи про третю особу, але й у розмові з другою особою, на відміну від нас, зазвичай називають її не займенником, а в третій особі: з титулом (гоноративом), ім'ям або ними обома. Про старшого приятеля на ім'я Танака буде не «ти ходив», а «семпай|Танака|семпай Танака ходив». Про викладача: замість «Ви ходили» — «сенсей ходив», тощо.

[ukurainajin]

Ну й трохи про так звані гоноративи. Ви про це не питали, та я просто хочу записати думку. Гоноративи — це додатки до назв осіб. Ніби як «пан/пані Сірко». Проте в японській їх значно більше, і вони передають різні статуси особи. Японські гоноративи бувають такі, що не вживаються самостійно; про деякі з них ви чули: -сан, -кун, -чян, -сама, -доно — отакі потрібно додавати до назви особи: Танака-кун або інженер-сан. А є такі, котрі можна вживати або разом з назвою особи, або й замість неї і самостійно замість займенників, адже вони насправді є звичайними словами з конкретним змістом, просто їх також використовують як гоноративи. Приклади другого типу: сенсей (науковець, вчитель, лікар, будь-яка досвідчена особа), семпай (старший товариш), нее-сан/чян/сама (сестра/сестронька/пані-сестра) тощо.

[kondybas]

Мерсі за розгорнуту відповідь.

Я вже підзабув, як називається явище, коли для звернення використовується статус/титул/посада. Типу:
-- Начальник, там цеглу привезли!
-- Застібни ширинку, боєць!
-- Водію не наливати.
Тобто, не займенник ти/він/отой, а статусний синонім.

[ukurainajin]

Щось таке. Певною мірою екзотикою для нас тут буде додавати ці статуси до імені другої особи («Продюсере Валентин»). І геть незвичним — вживати це не в зверненні до неї, а в описі її дій.

[toplinden]

Vse b ničoho, ale 🇯🇵 mova, ta i čymalo azijsjkyx, skladova.

Ce označaje, ščo ne možeš roščepyty vsji zvuky po odnomu, tobto tut ce se-n-se-i, se-m-pa-i, ko-ha-i, jo-o-ka-i. Pryčomu tut šče skupčuje sja v hijeroglify: sen-sei, sem-pai, koo-hai, joo-kai. Kôncjôvky vže ne duže tak sxoži, čy ne tak?

Pravda, tut je odyn zbôh, a same druhyj sklad v sem-pai i kō-hai. Vôn tyj samyj, prosto vôdbuv sja tzv. pôv·oʒvôn ha → pa, ščo pomêtno 🇯🇵 pysjmom: は → ぱ. No i v dopysê pomêtno, ščo poznačeno tym samym hijeroglifom — 輩, ščo označaje pokolênnje abo cêle žyttje

[ukurainajin]

А чому «zbôh»? Хіба тут не етимологічне «ê» має бути?

[toplinden]

Slušno, moja xyba.

[marjakatti]

Є логіка у поєднанні слів сумісности партнерів і "сьогодні". Принаймні, у деяких випадках.

[toplinden]

а також чомусь слово «сьогодні (今日)».

Zazvyčaj vse zrozumêlo zô vmêstu. Ale pro vsjak nahadaj, jak 🇯🇵 rozrôžnjaje teperêšni i majbutni časy? Otož-bo.

[ukurainajin]

Не знаю, контекстово я не досліджував, чому воно там таке поширене. Начебто, всюди просто йшлося про події «сьогодні»...