Трухлядиція

[ukurainajin]

Наша офіційна система запису латинкою використовує, начебто, елементи англійської ортографії. Так от, забудьте за них! Як показує практика, сучасні американці, а часто й навіть британці не мають гадки, як вимовляти оті ваші «zh», «kh», а подекуди й навіть «таке очевидне» «ts». Причому йдеться не про пересічників, а й навіть тих, хто має якийсь розширений світогляд. У нас ці правила запису тягнуться з минулого століття від набуття англійською домінантного статусу, і я підозрюю, що зараз вони вже є своєрідною архаїкою. Доцільніше було би розробити таки власні правила транслітерації на основі досвіду інших слов'ян, а не триматися за дідівське ніби-адаптування до англійської, котрого, на ділі, самі носії англійської не розуміють.

UPD: Про всяк випадок, це не на захист «української латинки»… Особисто мені вона для внутрішнього використання й не здалася. Я зараз рефлексую лише той курйозний факт, що люди, під яких, начебто, зроблено нашу офіційну систему транслітерації, тієї системи не розуміють. Отже, такий підхід має не більше практичного сенсу за будь-який інший — ба навіть менше, адже його не розуміють і наші латинописні сусіди. І тут іще до слова про діакритику: коли вони (сучасні «англійці») бачать діакритику, то здогадуються, що існують якісь правила прочитання цих літер. Коли вони її не бачать, то й не підозрюють, що тут якийсь прикол із вимовою, і старанно вимовляють «zh» буквально як «з-х(г)», якщо не щось гірше. Це нас у школі ще привчали, що «х» і «ж» англійською пишуться «kh» і «zh». А от їх цього, мабуть, не вчили, як виявилося.

Comments

[bytebuster]

прозвучало так, наче, я пропоную просувати латинку в «шир-нар-маси»
Якщо я правильно зрозумів допис, ви пропонуєте використовувати розширену латинку для транслітерації власних назв.

Мій аргумент-1 — це технічно важко.

Аргумент-2, що умовний оклахомський реднек, який, як ви вірно зауважили, не розуміє, як вимовляти `zh`, чомусь знатиме, як вимовляти `ž`. І чим цей `ž` фонетично відрізняється від `ƶ` (stroke), `ź` (acute), `dž` (лігатура) і `ż` (dot).

Судіть самі: оклахомський реднек не знає, що він читає транслітероване _українське_ прізвище Живчик. Можливо, прізвище — болгарське чи сербське, і болгарські блогери домовилися, що транслітерація їхнього прізвища Живков пишеться через акют `ź`.
Висновок: до реднека ми не донесемо ці тонкощі. І з сербами-болгарами не домовимося, щоб їхній Живков і наш Живчик одночасно записувалися так, щоб американець їх вимовив.

Саме цим, до речі, транскрипція відрізняється від транслітерації.

«англійські» диграфи для цього є не найкращим вибором
Можливо, диграфи не є. Кличко на Твіторі пише себе через квадрограф Klitschko.

[ukurainajin]

Допис був про те, що «англізована» система, по-видимому, не має великого сенсу. Вона просто не виконує або погано виконує ту функцію, заради якої вона саме отака. Тож її можна заміняти на будь-що інше, виходячи з якихось виправданіших міркувань.

Ваше «технічно важко» йшло з припущення, що нам потрібно кожного індивідуала спорядити новою клавіатурою та навчити всіх бабусів. І я, власне, не збагну, звідки взялася думка про такі всеохопні потреби… Якби якісь зміни й відбулися би на офіційному рівні, вони зачіпали би лише прошарок відомчих працівників. Усі решта, хто до цього якось дотичний у приватний спосіб — це за власним бажанням. Гадаю, працівників, скажімо, медіа використання в текстах чеських чи польських написів і зараз не жахає, вони й не з таким стикалися…

На ютубі сидять не реднеки, а цілі навіть професори. І вони, власне, демонструють, чого варта теперішня англізована система запису.
А доносити щось реднекам — такої мети, очевидно, не має жодна система.

[ukurainajin]

Кличко німецьку вивчав. У нього пів життя в Німеччині.