Не те ви називаєте мовною шизофренією

[ukurainajin]

В українській Вікіпедії адміни ніяк не можуть визначитися щодо того, чи переходить таки розділ на оновлені правила запису японських назв кирилкою, чи ні. У правилах досі висить без змін застаріла на цей час (та й суперечлива на час написання) вимога щодо використання «поліванівки», висунута ще в 2008. Хоча десять років тому наші головні японознавці вже дійшли згоди, і відтоді нові правила використовують як у науці з освітою, так і в художці — це вже де-факто сучасний стандарт. Щоправда його не закріплено на державному рівні, але ж там взагалі немає жодного методичного стандарту, крім радянської спадщини. Може, у Вікіпедії чекають на офіційну довідку з печаткою від Кабміну, щоби визнати систему «авторитетною»? — не знаю. Гадаю, вони просто морозяться. Мабуть, один «розумник» написав був, як знав, коли місце було порожнім, а тепер вже, за давнім звичаєм, не знайдеш вагомих підстав змінити написане…
А тим часом ретроградні гриби, посилаючись на букву цього протухлого «закону», уперто повертають прізвище Макото Шінкая в статті про нього на підмосковне «Сінкай». Я чув про начебто кампанію з оновлення статей на Вікі. І зараз бачу, що подекуди цей процес справді проходить вдало, припускаючи в сумнівних випадках подвійне написання. Але саме цей бастіон, судячи з правок, гриби чомусь наполегливо утримують. Ну і нахіба?! «Сінкай» не є навіть усталеною з радянських часів географічною назвою, щоби чіплятися за саме таке написання, ігноруючи сьогодення.

Comments

[ukurainajin]

У нас проблема в тому, що ми не мали незалежності, а відтак і власної думки. Ось чому незалежність є потрібною. Болгари без московського посередництва пишуть «Хирошима» та «Шинкай». Наша ж наукова галузь після відокремлення продовжувала (і продовжує) користуватися старими поглядами в тих царинах, що не потребували негайних змін задля національного відродження з державотворенням — і результат ми бачимо.

Щодо Вікі, то схоже, що спершу самі адміни мають чітко визначитися. А для цього їм, схоже, не обійтися без підсрачника рішення на державному рівні, щоби вже не було можливості тлумачити, як заманеться. Бо формалісти такі формалісти… Спочатку вони посилаються на «авторитетність» наукових публікацій, і з цим ще можна погодитися. Потім, коли думка в самих наукових колах змінюється, «авторитетним» для них вже стає правопис, укладачі якого гадки не мали про японську — аби лише нічого не змінювати.