Чому не хіміця

[ukurainajin]

лат. historicus — історичний, нід. historicus — історик
лат. chēmicus (chimicus) — хімічний, нід. chemicus — хімік
лат. physicus — фізичний та фізик, нід. fysicus — фізик
лат. mathēmaticus — математичний та математик, нід. mathematicus — математик

Гадаю, вистачить. Латинський наросток -icus є спорідненим з грецьким -(ι)κός і так само, як останній, слугує для утворення прикметників. У германських мовах цей прадавній наросток розвився, наприклад, до -ig у німецькій та до -y/-ic в англійській. Голландці позичили собі латинські прикметники (чи то відприкметникові іменники) на позначення знавців відповідної царини. У кого саме позичили ми, я не знаю — у поляків, оно, так само, — але очевидно, що нам оце -ик(ік) дісталося у складі відповідних слів як є. Ще раз: «ик» у таких словах — це латинсько-грецький прикметниковий наросток, подібний до нашого -ний.

Слов'янський наросток -ик, котрий у жіночій формі перетворюється на -иц, працює по-іншому. Хоча б тому, що він не прикметниковий, а іменниковий. Його додають до прикметників замість закінчення, щоби утворити іменник, котрий має відповідну ознаку чи ще якось стосується: молодий — молодик (молодиця), правний — правник (правниця), домовий — домовик, старий — старик (стариця), відмінний — відмінник (відмінниця). Отже, якщо утворювати фемінітив із переходом -ик у -иц, як дехто пропонує, то робити це треба не від іменника «математик», адже в ньому не той -ик, про який вони думають, а від прикметника «математичний». Жіноча форма тоді звучатиме «математичниця», а чоловіча, відповідно — «математичник»…

Натомість, якщо вже кортить зайнятися реформуванням, то кращим за пошук нових штучних форм було би, як на мене, реабілітувати чергування к-ч перед -ка. Так, це означатиме «математичка» та «історичка». У поляків ці форми не мають зневажливого шкільного присмаку: Maria Skłodowska-Curie jest bardzo znaną chemiczką — і нічо.