Згадалося…

[ukurainajin]

Це про парадокси російського мислення. Був у нас такий гурт ВКТПД з Луганська. І була в них пісня «Їду в Москву». Там про хохла, котрий намалював собі чарівну картинку і заради неї вирушив до столиці (себто Москви). Закінчується його подорож словами: «Перечитував „Кобзар‟. Рідну землю цілував, цілував до тошноти. Їду з Москви». Це була правильна пісня в сенсі взаємин з москалями, і я не знаю, як вона виникла, зважаючи на решту обставин…
За весь гурт не скажу, але фронтмен Ігор Орцев був відвертим комунякою, до того ж ксенофобним і скрєпним, жив не в Луганську, а у Ворошиловграді і часто переносив свої погляди у творчість. Так от, після подій 14-го року Ігор Орцев опинився саме там, де я очікував його побачити — в Криму. Там він лає укропську хунту для потреб місцевого орківського телебачення. На «Миротворці» він також є. Ну принаймні не в Москві — певно, через свої антиімперіалістичні принципи…

Comments

[jonathan_simba]

В світі ще багато неймовірного...

У нас знайомі з "Альфи", з якими до війни нормально спілкувалися, в 2014-му зрадили Присязі... А Стас Асєєв, який "рускомірний" був, сьорбнув того "міра" повною ложкою і тепер на нашому боці.

Але так, перенесення поглядів у творчість - звичайна тема у митців.

[ukurainajin]

Тут хлоп вибрав собі «менше зло», цитуючи Сапковського. Я так розумію, що сучасну Москву він ненавидить як комуняка і як… та хто зна, як хто. Але свій бік він обрав досить швидко. Для нього українська Україна (оце ще диво) є чимось жахливішим. Причому він навіть не дотерпів до розіп'ятих трусиків і мовних патрулів. І в «республіці» залишатися теж чомусь не схотів, а втік під руку Москви.