Чорнороті боги

[ukurainajin]

Уривок розмови з перекладачами «Американських богів» Ніла Ґеймана:

---

У книжці багато слів shit і fuck. Як ви перекладали лайку?

Галя: Та ми матюкалися, як шевці! Ну, правда, ми дозволили собі матюкатися, на книжку поставили гриф «18+», і от у нас і мудаки, і хуйла, пиздюки тощо.

Олесь: Спершу видавництво просило, щоб ми уникали матюків, наприклад слова «блядський». Але зрештою вони нам дали повну свободу тексту.

Але ж хтось вам скаже: «В українській мові немає матюків»…

Галя: Ну, я їм пораджу звернутися до класики й почитати.

Олесь: Я їм пораджу зробити дослідження: поговорити українською мовою з ким-небудь: на вулиці, не на вулиці, вдома… От живою українською мовою: як вона є, як нею користуються люди.

Галя: Я розумію, що це різні погляди на мову, але все-таки ні мені, ні Олесеві не близьке це уявлення про українську як про соловейків, калину і цноту, в якій слова «хуй» немає, а сам хуй є.

Інші зауважать, що замість якихось «блядь» в українській мові є «дідько» і «трясця».

Олесь: Там, де це виправдано, де персонаж може сказати слово «трясця», він скаже слово «трясця». Але там, де персонаж може сказати слово «жопа» і не скаже слово «срака» — ну от ніяк.

Галя: Є, наприклад, Чорнобог, емігрант з Росії. Ну який нормальний емігрант з Росії скаже слово «трясця»? Чому б не використати слово, яке для нього органічніше? Для нього природніше назвати якихось мудаків «еті бляді», а не сказати «ой лишенько, які лобуряки». От Середа може сказати «лобуряки», бо він такий.