Та без обра́з, але прозвучало так, наче, я пропоную просувати латинку в «шир-нар-маси» 🙄

Можна писати без діакритики, базовою латинкою. Але, як і кажу, то потребує диграфів. І «англійські» диграфи для цього є не найкращим вибором; його обумовлено суто міжнародним статусом англійської. Скажімо, з огляду на етимологію, диграфом ch доречніше позначати наш звук «х» (це й перегукується з поляками/чехами/словаками/…німцями, і передає походження наших давніх запозичень, як «химера» чи «хімія»). Те, що англійці в частині випадків вимовляють його як наш звук «ч» — це випадковий фонетичний збіг і їхня власна заморочка. А французи той самий за походженням диграф вимовляють «ш», то що ж тепер?

Щодо технічного боку «латинко-української» діакритики, вона потребує лише одного обов'язкового знака — гачека, як у чеській (і потрібний він, фактично, лише для трьох літер: č, š, ž), та двох опціональних: акута на позначення наголосів (як і в кирилиці), та дієрези для відокремлення голосних (як у французькій). Ну, і літери з гачеком, за потреби не використовувати діакритику, можна, знов-таки, записувати диграфами. Наприклад, такими, котрі неможливо потлумачити двозначно: cx, sx, zx — за прикладом есперанто (літера X не має власного тлумачення, крім технічного). До слова, літери цих комбінацій ще й розташовані однією купкою у QWERTY.