Офіційно існує три правила щодо вимови абревіатур (в українській): якщо всередині поміж приголосних немає голосних, то має бути за назвами літер; якщо між приголосних є голосні, тоді вимовляється, як звичайне слово (ПАРЄ, ЦНАП, НАТО); і також є декілька офіційно визнаних винятків, де вимовляється, як слово, хоча «грамотно» мало би за літерами (такі, як ЗМІ, ПРО та оце США). Я би узагальнив усе це так, що якщо написане можна умовно розбити на склади (тобто якщо не треба додавати голосні в штучний спосіб), то вимовляється, як звичайне слово. Але… це теж не зовсім так, бо тоді треба або ЗНО вимовляти як «зно», а не «зе-ен-о», або вважати, що ООН з АТО теж є винятками («грамотно» мало би бути «о-о-ен, а-те-о»)… Словом, послідовність офіційних правил трохи кульгає.
І тут починається найцікавіше, бо дослідники (не чистомовці-прескриптивісти, а науковці) самі визнають, що ці правила просто не охоплюють усі можливі випадки живого мовлення, тим паче просторічного. Може існувати безліч причин вимовляти не так, як «грамотно», зокрема й з «неправильною вимовою» літер.