Так у нас чимало спадщини зі старокнижної мови. Характерна відмінність від російської, що вже сучасна літературна мова, замість розвивати дедалі ту спадщину, спиралася більше на народне мовлення. І характер «староболгарщини» вийшов не так системним, як винятковим.
А щодо другого, десь читав, що новотвір «майбутнє» зазнавав колись критики, мовляв, краще питоме «будуче». А тепер от «будуче» здається архаїзмом, як не суржиком.