Це все правда, але і нац-соціялізьм, і інтернац-соціялізьм, і рашизм, і ще купа подібних течій — усі до єдиної зводяться до одної ідеї, над-мети: зверхності сєбя-любімих за правом народження і приниження усіх інших.

Усе інше —
* ультраправість (нац-соц і рашизм) vs. ультралівість (інтернац-соц і маоїзм),
* акцент на релігії (ігіл та іран) vs. ігнорування релігії на окупованих територіях (чінґізіди)
* акцент на економіці (ден-сяопінівський пост-маоїзм) vs. гордоє прозябаніє в ніщєтє (окупована частина Кореї),

а також багато іншого — це все ідеологічне прикриття.

Бо неможливо переконати умовного занзібарця, що він має боротися за зверхність московита над іншими.
А за пабєду комунізьму — можна спробувати.

А малограмотного оклахомського реднека, який бореться за "сімейні цінності", можна з'агітувати за пабєду нібито-ультраправого трампа, який кувиркався в московських готелях з кегебешними повіями, при живій-то жоні.

Є ще різний інструментарій (італійський фашизм), який багато хто також вважає за *мету*. Але це лише інструмент для досягнення мети.

Але в усіх цих випадках основа завжди — зверхність за правом народження. Расизм.

Це я до того, що давайте не плутати мету, засоби ідеологічного прикриття мети, і інструменти для досягнення мети. Це три різні речі.