Якщо чесно, я помітив, що багато сучасних непоганих фільмів грішать недбалістю щодо, так би мовити, розв'язання логічних зв'язків. Зазвичай я здогадуюся, що мали на думці творці, де в них пропущено ланки, тому не скаржуся на «незрозумілість», утім не можу заперечувати, що це вже якась хвороба фірмова риса наших днів. У «Дюні» ж природа інша — тут щось ішло своєю дорогою, а ти опиняєшся посеред подій. Тобі просто майже нічого не розповідають про світобудову, яка відіграє важливу роль в екранних подіях — можеш бачити лише те, що відбувається зараз. Насправді це цікаво.
Схожий підхід у «Джон Вік 3», але цей фільм мені не сподобався з інших причин, тому в ньому це для мене спрацювало лише на гірше.