Дивлюся на це та плачу.

Ні, не тому, що мені сподобався малюнок або техніка - а тому, що коли я займався малюванням у 90ті, про такі пір'я, папір та гуму годі було й мріяти. Вона ж витримує витирання нарисів олівцем! Це ж можна отакі тонюсенькі риски робити! Нічого не пливе!

Боже, я завжди думав, як у них такі риски виходять, що не лише в мене ніяк - що я в радянському мистецтві не бачив. А ніяк. В них пір'я геть інші.