Так, японська далека від ідноєвропейських. Я с ходу не пригадую жодних явищ, які можна перекладати один-до-одного, крім сполучення «прикметник+іменник» у називному відмінку. Означальні підрядні речення передаються означеннями до самого іменника, наче це (діє)прикметник: «Я багато-подорожує-українця знаю».
«Котра година» — «Що-година» :)

Проте є деякі паралелі з тюркськими.

А про які суфікси ви кажете?