Boku ni mo yoku wakarimasen

我が三蔵に　剣　鏡　石あり	/ваґа сандзоо-ні цуруґі каґамі іші арі/
峻峭なりこの霊	/шюншьоо нарі коно реі/
狷介なりこの魂	/кенкаі нарі коно тамашіі/
峭刻なりこの心	/шьоококу нарі коно кокоро/
剣は霊に	/цуруґі-ва реі-ні/
鏡は魂に	/каґамі-ва тамашіі-ні/
石は心に	/іші-ва кокоро-ні/

У нашому Вченні існують меч, дзеркало та клейнод…
Чи зарозумілий мій дух, чи непоступлива моя душа, чи жорстоке моє серце
Меч — духові, дзеркало — душі, клейнод — серцю…

Складненький трапився віршик, чи то пісня. Слова рідкісні книжні, суцільний еліпсис… Щодо змісту, по-перше, слово «Вчення» — це насправді 三蔵, тобто те, що в буддизмі називають «Трипітакою». По-друге, я не знаю, що кажуть про «меч, дзеркало та клейнод (камінь)» у «Трипітаці», але ці три речі насправді є трьома імператорськими реліквіями Японії, що їх подарувала безпосередньо головна японська богиня Аматерасу. Я не спромігся з'ясувати, як синтоїстська богиня з її дарунками дотична до буддизму, але в них там якесь переплетіння вірувань — трохи подібне до нашого натягування християнства на поганську основу. Дзеркало як духовний символ у буддизмі, начебто, означає здатність бачити та сприймати речі такими, якими вони є. А от символізм меча та клейнода в цій пісні я не дуже розумію. Тут потрібен знавець буддизму, а також японської релігійної та масової культури…

Для мене 惑星クローゼット (вакӱсеː кӱроːдзетто) насамперед означає «Планета-комірчина». Принаймні таке образне визначення вдало пасує до змісту — щось малопомітне і задушливе, звідки ще інколи лізуть нічні страхіття. Хоча, забігаючи в кінець, подекуди справедливо казати й навпаки: «Комірчина-планета». Авторська назва англійською — «Alone in the planet» — певно, обігрування «Alone in the dark». Це, як можна вже здогадатися, науково-фантастичні жахи. Воно хоч і здається накуреним, але без жодної містики — просто дуже дивна суміш раціонального з неймовірним про зустріч із ворожим «розумом»…

Отже. Уявіть, що десь між реальністю та снами розташовується «міжсвіт» — ота сама «комірчина», яка має вигляд фантастичної планети. Це не те потойбіччя, куди йдуть померлі, адже ті й самі не знають, де ця планета — можливо, припускають вони, це взагалі не в нашому всесвіті. Закони фізики там, зрозуміло, теж не зовсім наші. Почнімо хоч би з того, що туди можуть переноситися як матеріальні тіла, так і астральні (aka людські душі) — у тому світі вони однаково реальні. Астральні подорожують уві сні або з допомогою медитативних практик. А матеріальні… тут дещо складно. «Душа», відокремлена від тіла, може проносити «на борт» реальні предмети. Це наче вхопити за яйця Фредді Крюґера та витягти за собою з кошмару або навпаки — хоча тут таке працює лише з невеликими речами, тому для Фредді я маю погані новини. Але приємніше подорожувати во плоті крізь портали, і оце саме з ними головна проблема…

( Читати далі… )

Як там кажуть… Якщо бабак побачить свою тінь… Ні, у цій історії краще йому такого не робити :) Йдеться про манґу «Summer Time Rendering (サマータイムレンダ)». Це означає щось на зразок «Відтворення літньої пори» (тої, що влітку). Я не знаю, як перекласти літературно зі збереженням сюжетних натяків — французи, оно, взагалі змінили оригінальну назву на ‘Time Shadows’… У самій історії ще не поставлено останню крапку, і аніме поки що нема, але якщо (сподіваюсь, коли) знімуть, то любителям гарних фантастично-детективних трилерів має сподобатися.

( Читати далі… )