ukurainajin: (Default)
«Сторожова застава»: Піднесення ставок

З'явився другий трейлер до вітчизняного кінофентезі за книжкою Володимира Рутківського. Прем'єра вже за півтора місяця. Не знаю, що воно буде загалом, але поки що картинка (кадр, актори, ефекти) продовжує дарувати надію. Взагалі здається, що ця осінь не буде нудною.

ukurainajin: (Default)
Jakub Ćwiek «Kłamca»

Враховуючи, скільки я читаю і коментую польських книжок, мені так доведеться створювати окрему рубрику для літератури, видання якої я хотів би побачити українською.

«Kłamca» від Якуба Цьвєка (Jakub Ćwiek) — це історія про скандинавського бога Локі, нащадка велетнів, якого ангели божі, знищуючи Асґард (отакий неочікуваний Раґнарок), звільнили від вічних страждань і взяли до себе у службу для залагодження різних справ, куди самим ангелам втручатися зась. Дія відбувається переважно у сучасності. Це таке міське фентезі, де немає магії і чаклунів. Їхнє місце посідають віра і божествені сили.

Бог покинув світ, залишивши у ньому наглядачів. Ангели поступово прибирають решту створінь поганських вірувань так само, як пекельних демонів. Деякі уцілілі давні боги намагаються пристосуватися до нових умов і відродити свої культи, що живлять їхню могутність. Та давніх богів тут чавлять, мов тарганів. Демонами за платню рутинно займається Локі. Із Впадлими, володарями Пекла, важко впоратися навіть архангелам. Передчасний Апокаліпсис теж у наявності.
І десь недосяжно високо над усим цим, біля самого Джерела сидять багатокрилі Трони, яким, здається, все байдуже…

Спочатку мікс різних міфологій у сучасній обгортці не видався мені чимось особливим. Та вже до другої книги я розпробував і відчув особливий смак цього твору. По-перше, розповідь про людей, як мені подобається. Ага, вони дуже рідко є людьми, але ви розумієте, про що я. Мозаїка пригод і детективу, які поступово складаються у картину, цікави напружені описи екшену, багато другорядних персонажів. Гумор, романтика і добряча фантазія.

І інтрига, бо кінцева мета Локі, який за роботу бере виключно ангельським пір'ям, так просто не розкривається. Хай він слабкий порівняно з іншими, та все ж у книгах постояльців готелів він інколи підписується як Liarfather, і йому до снаги заграти з усім Всесвітом у небезпечну гру.
ukurainajin: (Default)
Звозив племінників, як обіцяв, на «Темну вежу» до кіно. Я Кінга не читав. Правильно я здогадуюся, що це щось таке «за мотивами»? Бо уявити у нього елементи сімейного кіно типу «Нескінченної історії» мені важко. І взагалі дивно, як швидко поставлено крапку. Там же ж багатотомник, якщо пам'ятаю.

Весь день, мабуть через спеку, у всіх навколо все шкереберть, і всі як марсіани. Це не те літо, про яке ми мріяли.
ukurainajin: (Default)
Розповідали про великих укрів? Мріяли про супер-бандерівців? То осьо тримайте! Купив другові до Дня Народження, аби він порепетував як слід :)

Що можу сказати тепер, коли прочитав: надто стисло і коротко, як на мене. І не вистачає подробиць, дія наче скаче стрибками. Я останній раз комікси дивився у дитинстві, не звик до такого формату… Поточний наклад, як зазначено, всього 1000 примірників, тож поспішайте, хто зацікавився!

ukurainajin: (Default)
Англійську, польську і українську назви наводити не буду, бо то всі знають.
А ось кількома іншими мовами, де не дуже схоже одне на одне:

фінськаNoituri
грузинськаმხედვარი (мхедварі)
литовськаRaganius
угорська Vaják
італійськаStrigo
іспанськаBrujo
китайська猎魔人 (льє-мо-рен)
болгарськаВещерът
сербська лат.Veštac
чеськаZaklínač
німецькаHexer
французькаSorceleur
ukurainajin: (Default)
Українське жіноче фентезі - 1. «Стожар»

Чому «жіноче»? Це не має стосунку до цільової аудиторії, просто автори є авторками. До мене потрапили два твори, абсолютно різні за стилем і змістом, і спочатку я хотів об'єднати їх в одному огляді. Та не встигаю прочитати, тому згодом буде продовження.

«Стожар» — це перша книга запланованої трилогії «Палімпсест», яку нам дарує молода львівська письменниця Ярина Каторож. Коли я згадую про її вік, то не лише тому, що цей факт приємний сам собою, а також через враження від тексту, яке було посилене усвідомленням цього факту. У романі я бачу плід багатьох спостережень і роздумів. Якщо сказати, що така кількість думок у такому віці дивує, це, напевно, звучало би образливо. Тож ні, тут приємно дивує те, як у такому віці можна зібрати все це до упорядкованої купи і втиснути у такий невеликий формат. Та ще зробити з цього невимушену розповідь без пафосу і наївності. А читається книжка справді легко. У дитинстві мене у книжках цікавила історія, пізніше додалося поціновування думок. З деякого моменту я почав отримувати задоволення ще з того, як автор будує текст, грається із своїми творчими засобами. Від «Стожара» я просто не можу відірватися, а це у мене зараз буває нечасто.

Отже, про що це. Починається книжка, як щось таке про «попаданця-Обраного». Але не треба невдоволено кривитися. На це тут є причина. Ми маємо двох головних героїв. Якщо в термінах RPG, то це маг і воїн. І це дві сюжетні лінії, які мають перетнутися (власне, вже перетнулися на останніх сторінках). Воїн живе у своєму світі і у ньому ж поступово стає Воїном. Він уособлює цей світ з усіма його жорстокими законами. Його лінія — це лінія зростання, кшталтування особистості, досягнення мети. А магія у цьому світі не виникає просто так, тому маг — це прибулець (зі Львова, до речі ☺), що казковим чином отримує свої здібності, чи то у дар, чи то заради спокути. Очима мага ми знайомимося з новими реаліями. Лінія мага втілює пошук і віднайдення себе, пізнання у широкому сенсі. Маг, наскільки я розумію, це ще й надія на зміни ззовні, бо зсередини вже сотні років нічого не можна переграти. Але враховуючи, що пані Ярина банальністю не розкидається, не можу стверджувати, що вже розумію її задум. До того ж, перша книжка — це така собі прелюдія, знайомство. Ну от яка мета у нашого сьогоденного життя, крім перемоги над поточним ворогом? Залагодити буденні справи, жити, просто жити, спілкуватися, страждати і радіти, мислити, розвиватися. Щось таке і тут. Немає певної місії, наразі лише характери та обставини. Оточуючий світ, попри суворі та екзотичні умови, є цілком буденним. У мене взагалі враження, коли читаю, що це розповідь очевидця. Хай і насичена напруженим екшеном та емоційними сценами. Тож якщо підсумувати, про що перша книга трилогії, гадаю, вона «про людей». Цікаво, що буде попереду. Спойлити сюжет немає сенсу, це просто варто прочитати і отримати задоволення від якісного вітчизняного витвору. І не зважайте на анотацію, де розписують про вишиванки і таке інше! «Стожар» — то жодним чином не «шароварно-характерницьке фентезі», з якого подекуди вже кепкують. Лише імена тут мають слов'янські корені, що іноді обігрується та й просто справляє приємність.

Для поціновувачів технічного боку фентезі тут самобутня природа магії і досить живий опис бойової та побутової складових. Знов-таки, я не знаю, звідки все це взялося у голові молодої дівчини, але вона мене просто причарувала широтою своїх поглядів. Мова персонажів нормальна, сучасна, без стилізації під середньовіччя, та сприймається цілком органічно. І так, пані Ярина з тих авторів, які ставлять до себе питання типу «як мушкетери ходили в туалет?» Звісно, я не натякаю, що теми звучать саме такі, але «як і чому» у формі внутрішнього діалогу чи зовнішніх подробиць тут вистачає, і це дуже пожвавлює розповідь. Єдине, що свербить мені в оці з огляду на реалізм — повсюдна щирість і відвертість. Усі запитання отримують відповіді, у гіршому випадку — мовчання. Молодіжна самурайщина якась. Та вражень це не псує і стає помітним лише згодом, оскільки поки що і без інтриг вистачає справ. Для зовсім допитливих ще додам, що узори на малюнках — це не просто щось таке, а ще, вочевидь, і спроба якось зобразити давню загадкову мову стожарів.

Отакий початок казки. А Воїн і Маг, які є буквальним містичним віддзеркаленням одне одного, — це, несподіваночка, особи жіночої статі. Приємного читання!
ukurainajin: (Default)
Rafał Cichowski „Pył Ziemi”

Долаю у повільному темпі свої запаси книжок. Сьогодні фантастика польського автора.

Попри те, що у Польщі зараз видають у рази більше фантастики, ніж у нас, місцевих авторів не так вже і багато. І я певен, що ви, якщо не цікавитеся навмисно, окрім міжнародно відомих Лема та Сапковського не пригадаєте жодного з них. У нас їх досі не видають. Та й до культового статусу їм далеко. Хоча серед польських читачів, а іноді також чеських, деякі письменникі вже здобули визнання, як от Якуб Цьвєк (Jakub Ćwiek) зі своїм серіалом «Лжець (Kłamca)». Що до творів у жанрі Sci-Fi, то їх ще навіть менше, ніж різноманітного фентезі.

«Пил Землі» — це друга книжка Рафала Ціхо́вського (Rafał Cichowski). Першої, «2049», я не читав, але тепер спробую, хоч там, судячи з опису, має бути щось більш «приземлене» в будь-якому сенсі…
Як на мене, авторові ще є куди розвиватися. Бо свого «Deus ex machina» він не зміг чи не схотів уникнути, і це мене трошки розчарувало. Я такий собі сподівався на чесний голівудський фінал пригод або на якийсь а-ля Стругацькі і розмірковував, яким він взагалі може бути, враховуючи перебіг подій. А воно гоп!.. і вийшло, як у тому «Євангеліоні нового покоління». Так, Ціховський зухвало познущався над моїм прагненням казки. Одночасно з цим він майстерно зґвалтував і мою прив'язаність до головних героїв, бо змусив (принаймні намагався) прийняти замість них того, хто не грав жодної ролі під час всієї попередньої оповіді. Мораль, яку побачив у фіналі я, звучить приблизно так: «Перемагає той, хто прагне перемогти, не рахуючись ні з чим… і ні з ким.» Це, може, й так, як трапляється зазвичай у житті, але… але… але я просто на таке не очікував. Тому я, відверто кажучи, незадоволений цим експериментом над читачем у моїй особі.

Що стосується всього іншого, то тут нарікати нема на що. Польські автори дуже дбайливо ставляться до подій, стосунків, оточення. От і Ціховський не підвів. Якби не оцей фінал, що спалив нанівець усю сюжетну будову і зробив неважливими усі лінії, крім однієї, то я би зараз лементував про чудову фантастику нашого часу. А втім, знаєте, вона-таки у певному сенсі чудова. :) Добрий початок, пане Рафал, пишіть іще!

Розповідь впродовж усього роману точиться від першої особи. Спочатку це погляд головного героя, потім — погляд… головного героя. Навіть коли треба розповісти про події з життя інших персонажів, промовлятиме все одно головний герой. Отака дотепна стилістика. А «пил» Землі — це людство, яке можна здути, наче сміття, з поверхні під час прибирання.

Усю анотацію не викладатиму, бо вона, як це часто буває у видавців, обіцяє те, що допоможе продати. А це виглядає не менш чудернацько, ніж радянські афіши до «Зоряних війн». Тому лише шматочок щирої правди:
«У XXIV столітті Земля помирає. У космічний простір вистрілюють „Іґґдрасілль‟, корабель поколінь, який має запевнити виживання людського виду. Понад сімсот років потому пара безсмертних створінь, технологічно поліпшених землян, повертається на блакитну планету. Від успіху їхньої місії залежить врятування корабля і усіх осіб на його борту. Вони мають знайти таємничу Бібліотеку Снів, у якій записано всі спогади людства.»
ukurainajin: (Default)
Нарешті щось з'ясувалося з виходом довгонароджуваного сиквелу «Залізних небес». Виклали офіційний трейлер, з прогнозованою прем'єрою у наступному лютому. Сподіваюся, що у нас його покажуть на великому екрані і без дубляжу, з субтитрами. Але й український дубляж можна, нехай лише буде у кінотеатрах! :)

ukurainajin: (Default)
Довга Земля. Pratchett & Baxter „The Long Earth”



Скінчив першу книжку з циклу «Довга Земля (The Long Earth)» від дуету Террі Пратчетта зі Стівеном Бакстером. Пратчетта, творця «Дискосвіту», додатково представляти не треба. Та ходять чутки, що цьому новому циклові він подарував лише загальний задум та опіку, а все інше належить перу його співавтора. Так чи ні, а маємо доволі цікавий твір.

Більше про це і те... )
ukurainajin: (Default)
Чи й собі придбати «Москаля»?.. Michał Gołkowski „Moskal”

Якщо мене спитати про літературу на тему «буремних дев'яностих», першим я пригадаю шпигунський бойовик «Ікона» Фредеріка Форсайта (1996). Там після захоплюючого порятунку Росії від неонацистів вирішено відновити монархію — задля остаточного залагодження політичної кризи. Форсайт тоді фантазував на відстань трьох-чотирьох років, та хто знає, у якому сенсі він помилився…

До чого тут дев'яності? Копався сьогодні у польській інтернет-крамниці — аж раптом… Я не дуже люблю «фантастику» такого типу, але ця книжка сама якось проситься до колекції. Може, вона навіть непогана. І зрештою просто цікаво, чому така назва.
Ось уривки з рецензії:
Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Змішані почуття, або констатація фактів. Наталія Щерба «Часодії»

Є така письменниця Наталія Щерба.
Народилася в Білорусі, дитинство провела в Росії. Громадянка України, мешкає у Івано-Франківську.
Володарка міжнародних і російських нагород. Авторка кількох доволі популярних підліткових фентезійних серіалів.
Пише російською мовою.

Вперше її цикл «Часодії» було видано в Москві видавництвом «Росмэн» у 2011.
Цитати з цієї теми:
„Это наш российский ответ "Гарри Поттеру", ничуть не хуже, а для кого-то и гораздо лучший‟ (читач)
„Часодеи - лучшая отечественная подростковая книга, которую я когда-либо читал, а читал я много‟ (читач)
„«Часодеи» — это самая популярная отечественная подростковая фэнтези-серия XXI века‟ (Росмэн, 2016)
„Часодеи это прекрасный образец той русской литературы, которая может конкурировать за внимание наших детей с такими гигантами, как Гарри Поттер, Ходячий замок, мир Нарнии‟ (читач)

Лише у 2014 за участі харківського видавництва «Школа» ці твори були перекладено і видано українською.
Нові книги так само з'являються спершу в Росії.
Як про це кажуть, «рідна література в перекладі».
ukurainajin: (Default)
Попаданці з п'ятого класу. «Сторожова застава»

Володимир Рутківський пише дитячі пригоди ще з радянських часів. Наприклад, його «Гості на мітлі» видавалися десь наприкінці 80-х. У мене є красивий сучасний примірник від «Старого Лева», лежить, он, поміж трьох десятків інших українських та іноземних книжок, які я не встигаю читати. Дружина прочитала, їй наче сподобалось. У крамницях я також бачив низку книг цього письменника про якихось фантастичних вітязів і містичних козаків. Та ось, як виявилося, їх ще збираються телепортувати на великий екран. Зустріч з глядачем призначена на жовтень цього року.

Піду, як не піти?! З надією на краще. У будь-якому разі це перша вітчизняна фентезійна стрічка («Вій 2014» не рахуємо, чи не так?) А от чи варто саме зараз купувати книжку, це для мене важке питання. Переважно через брак часу, хоча й цікаво, чого хоч приблизно можна очікувати від екранізації.

ukurainajin: (Default)
Legendy Polskie. Арт-проект «Польські легенди»

Власне так називається кіно-відео-аудіо-літературний проект, який спонсорується польським майданчиком інтернет-аукціонів Allegro і розвивається під його маркою. Ось у них навіть окремий сайт для цієї справи є. А також канал на YouTube.

Читати повністю... )

ukurainajin: (Default)
Статистика с человеческим лицом. Максим Шапиро «Миррский цикл»

Несколько лет назад мне подвернулся любопытный фантастический рассказ на тему толерантности. Недавно обсуждал со знакомым, чё там у ЕС, и понадобилось найти тот рассказ для иллюстрации мыслей. В результате мне и самому нашлось чтение на несколько вечеров.

Автор — Максим Анатольевич Шапиро. Я ознакомился с его творчеством вот здесь. Художественной литературой в моём привычном понимании я бы это не назвал (если кто спросит, здесь и далее я говорю только о «Миррском цикле», поскольку остальное ещё не успел). Это, скорее, изложение взглядов автора, которые он разжёвывает в диалогах главных героев с их оппонентами. Ну а чтобы рассуждения не выглядели голыми, действие помещено в фантастическую обстановку, где предлагаемые идеи воплотились в жизнь. Рассказы в большинстве своём достаточно короткие, никаких «лишних» развлекательных пиф-паф. Такие себе конспекты в художественной обёртке.

Темы, что называется, на злобу дня. Не все утверждения выглядят бесспорно, а суперменистая непогрешимость героев выдаёт с головой, ради чего всё это писалось.
Но в чём я совпадаю с Максимом Анатольевичем, так это в необходимости разумного и честного взгляда на вещи. И точно так же я разделяю убеждение, что здоровье общества напрямую зависит от грамотности ВСЕХ его граждан. Не от количества в нём академиков и обученных грамоте с арифметикой — это само собой следует, — а от их умения и желания думать.

Всем хорошего чтения и плодотворных размышлений!
ukurainajin: (Default)
Дважды в одну реку? Star Wars: The Force Awakens

Я не фанат «Звёздных войн» ровно до той степени, что не собираю атрибутику, не интересуюсь «расширенной вселенной» и не жду выхода никакой очередной части чего бы то ни было. Пересмотреть под настроение предыдущие 6 эпизодов, побегать какую-то игрушку, джедайствуя налево и направо — максимум моей вовлечённости в тему. Начала новой трилогии от сумрачных гениев из «Диснея» я тоже не ждал, за новостями не следил, трейлеров не смотрел, но, разумеется, на премьеру сходил. В IMAX, чтобы не мелочиться. Отмечу, что этот формат меня абсолютно не впечатлил, но рассказ о другом.

Просмотр оставил в целом позитивные, но неоднозначные впечатления. Затем я начитался критики, наслушался мнений от знакомых... и принял неожиданное решение посмотреть повторно. И всё встало на свои места. Итоговое мнение: да, это старые добрые «Звёздные войны». Пожалуй, даже чересчур «старые», хотя по качеству исполнения превосходят их.
Из приятного: действие не провисает ни разу, в экранное время вложено по максимуму событий и деталей. Юмора хватает. Логических нестыковок, вроде бы, нет. Надуманностей, чем грешат современные блокбастеры, тоже нет... Кроме самой главной, сюжетообразующей, но о ней позже. Стоило сходить ещё раз, чтобы отметить детали, которые первоначально теряются в общей феерии. Говорю за себя, но с полной уверенностью: это тот случай, когда первое впечатление нифига не самое правильное.

Сейчас буду безбожно спойлить, разбирая основные пункты зрительского недовольства. Просто предупреждаю, как это обычно принято. Поехали!

Спойлеры )

На этом всё. Сходить второй раз оказалось весьма полезным. Я получил свой позитив и разглядел кучу всего, на что не обратил внимание сначала. Что колет моё ощущение общей продуманности, так это та самая дурацкая звёздная карта. Её подноготная объясняется из рук вон плохо. А больше, вроде бы, ничего. Весьма цельное и душевное произведение в духе предыдущих частей. Продолжения, думаю, буду ждать. Без фанатизма, как обычно.

P.S. Талантливый обзор можно (и стоит) прочесть здесь.
ukurainajin: (Default)
Крутят сейчас по каналу НЛОTV эту классику. С полным украинским дубляжом. Я и с русским то его не видел, если такой есть. Привык либо к закадровой озвучке, либо к оригиналу. Ну, думаю, молодцы! А когда после первого фильма пошёл второй, я чуть мысленно попкорном не подавился. Они перевели все вступительные титры на фоне летящих облаков. Даже заголовок фильма в оригинальном оформлении перевели, Карл! Даже такую же надпись «Далі буде».

Интересно, что это? Неужели просто для ТВ такие старания?!
ukurainajin: (Default)
Вспомнился один любопытный диалог-сценка из какого-то фантастического рассказа. Автором, к моему удивлению, оказался не кто-то из мастеров классического периода НФ, а некто «Виталий Москвин», вполне себе современник, если верить датам публикаций.
Так вот, тот отрывок напоминал притчу и был действительно шикарен. Речь там шла о развращении мирного инопланетянина властью. В роли змея-искусителя – представитель агрессивной земной цивилизации. На этом можно было бы ставить точку, но я прочел весь рассказ целиком...

„«Эвертон» был вооружен мощнейшими пушками и орудиями, которые только могли создать американцы, ведь в 2004 году американцы полностью «захватили» «МКС», а американские ученые создали лучевой пистолет, после этого русских на борту уже не было…“ – «Декабрь 2002 – январь 2003»

Жаль, что автор не развил тему, чем занимались «изгнанные» с «МКС» русские, когда американцы в 2010 полетели нести демократию мирным аграриям далеких планет.
ukurainajin: (Default)
Всё это уже было. «Вавилон 5»

Был когда-то такой замечательный фантастический сериал под названием «Вавилон 5» (Babylon 5). Замечателен он был во всех смыслах, но не в последнюю очередь тем, что лил с экранов не только душещипательные истории о битве с врагами и о переживаниях людей в процессе этой борьбы, но также доходчиво объяснял, почему враг есть враг, кто есть враг любого разумного существа, какие его уловки и что начинать нужно с победы над врагом в себе самом. И был там свой Life News, и были там свои «чурки/жиды/бандеровцы», от которых всё зло, и были там высокомерные бездари, не считающиеся с жертвами ради торжества своих идей. И «ватничество»... Всё это там было. Рекомендую всем в качестве прививки широкого спектра действия.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

September 2017

S M T W T F S
     12
34 56789
1011 1213 1415 16
1718 1920 212223
24252627282930