Boku ni mo yoku wakarimasen

Доля найвідомішої серії книжок Сапковського в Японії є досить кумедною. Вперше японці спробували познайомити своїх читачів з пригодами відьмака Ґеральта у 2010. Вигляд оного відьмака на обкладинці натякав на обізнаність художника з першою грою польських розробників. Якщо не помиляюся, навіть перша гра вже мала зокрема і японську локалізацію. Натомість враження таке, наче крім художника ніхто її більше не бачив, адже далі одного тому справа тоді не рушила.

Справжня цікавість до франшизи вибухнула лише після того, як третя частина гри наробила галасу на весь світ. Отоді японці витягли книжкову серію з шухляди і з 2017 почали її видавати знову, вже з іншим оформленням і з рекламою згаданої гри на обгортці. Утім трагікомедія полягала в тому, що перезапуск розпочався так само, як у 2010, тобто з «Крові ельфів». «Кров» і справді є початком п'ятитомного роману, так званої саги, але ж це третя книга в серії, а не перша! Гадаю, видавець не дуже знався на темі та й не второпав, що дві попередні «збірки оповідань» попри свою літературну форму були не додатком, а невід'ємною вступною частиною, котра знайомила нас із головними героями і закладала підвалини наступних подій. Хай там як, у 2019 видавець остаточно впорався з п'ятикнижжям, і відтоді запанувала цілковита тиша…

Понад два роки (здуріти, як час летить!) я не чув жодних новин і фактично чекав на диво. І диво таки несподівано сталося наприкінці минулого грудня, наче справжній подарунок до свят. Перша відьмацька книга «Останнє бажання» під промовистим підзаголовком 短篇集1 (збірка оповідань 1) побачила нарешті світ і сьогодні вже дісталася моєї полички. Сподіваюся, що тепер за пів року її наздожене «Меч призначення» — моя найулюбленіша частина з усіх. (UPD 19.05.2022: власне, вона вийшла незабаром — у березні, саме коли ми вже під російськими обстрілами сиділи.) Щодо перекладу, то Brama Powroźnicza (брама Линварів) тут звучить як 〈ローパーズ・ゲート〉 /роопааз ґеето/, а отже мені цікаво, це така загальна особливість японської адаптації, чи просто перекладено було таки з англійської?* Зрештою, я не знайшов жодних згадувань про те, чи знається перекладачка всієї серії доктор мовознавства Ясуко Кавано (川野靖子) зокрема й на польській мові…
А до чого тут Нетфлікс? Та, власне, замість гри на обгортці тепер реклама телесеріалу. І якби не розкрученість цього безперечно сумнівного витвору американської кіномашини, то… всяке могло бути, як свідчить спроба-2010.

* Власне, якщо порівняти японський текст із польським першотвором та його англійським перекладом, то зі змісту стає ще очевиднішим, з чого саме він походить.

Японія — країна контрастів… Минулого разу я кепкував із крихітного за розмірами «Відьмака». Аж ось дивуюся з розмірів колекційного видання міядзаківської «Навсікаї з Долини Вітрів». Там на фото запальничка для порівняння. Щоби ви розуміли, висота ілюстрованого «Гаррі Поттера», якого, мабуть, усі бачили на власні очі — три з половиною запальнички, а тут усі чотири. Водночас ця «Навсікая» вдвічі грубезніша за існуючих наразі «Поттерів». Я маю вдома лише один ідентичний за розмірами гримуар — «Великий укр.-ісп. ісп.-укр. словник» на чотириста сорок тисяч (440'000) одиниць, і мені його, що характерно, на полиці довелося класти, а не ставити…
Зрештою, логічно: книжка про велетів має бути велетенською, просто сприймати такі приколи з самурайською незворушністю я ще не звик :)
Що додати?.. Всередині гарний альбомний папір і половина (це перший том) повного зібрання «Навсікаї» за всі роки, а це значно більше від того, що показали в повнометражці.



( Зазирнути всередину… )

Приїхали мініатюри з Дніпра (від Ronin Miniatures). Ґеральт помітно кирпатий, що у поєднанні з виступаючими вилицями змушує замислитися, чи він справді з Рівії. Відтворення рис обличчя на фігурках такого розміру, здається, ніколи не було сильною стороною. Щодо самого розміру, це ніяк не обіцяні 54мм (1:32). Справжній зріст Трісс (і в усіх так само) — 65мм. Тож якщо дотримуватися виміру 1 до 32, жива Трісс була би два метри заввишки.


( З інших боків: )

До моєї колекції ілюстрованих «Гаррі Поттерів» додався цьогорічний «В'язень Азкабану» українською та польською мовами, а також обидва попередні томи сербською (натисніть зображення, щоби збільшити). Крім тих відмінностей, що я їх описав минулого разу, поляки тут переклали також і написи на табло автобуса, а сербське видання виявилося без жодної суперобкладинки — ілюстровано саму палітурку.

Та я хотів не лише похвалитися, бо збираю я все це не лише через дитяче бажання мати велику купу цяцьок. На малюнку можна побачити ще примірник іншої казки, а саме збірку «Меч призначення» про нашого старого приятеля Ґеральта з Рівії. У такому вигляді його видають у Сербії. Взяв одну книжку з серії, щоби оцінити, і мені це видання загалом сподобалося.

А купую я знайомі мені книжки різними мовами, бо є така відома хитрість для вивчення цих мов: читати-слухати-дивитися те, зі змістом чого ти вже добре обізнаний. Таким чином, крім цього «Вешца», у мене з'являються різномовні «Хроніки Амберу» та «Нескінченна історія», романи Жуля Верна та Александра Дюма-батька тощо. І чим масовіший, чим попсовіший твір, тим краще — принаймні допоки я не навчуся цілком вільно читати щось інше. «Гаррі» і трохи меншою мірою «Відьмак» мені до цього пасують якнайкраще.

От надійшов час сербської. Поки що мені важко її розуміти. Читаю без словника і будь-якої підготовки, якщо не рахувати знайомства з фонетикою. Так само я починав із польською — навіть гірше було, бо про фонетику і графіку не знав нічого. На щастя, польська дуже схожа на українську, чого не можна сказати про південно-слов'янскі мови. Та нічого, я чудово пам'ятаю відьмачий (чи поттеровський) текст, і поступово в голові якось вимальовується граматична картина, а разом з нею вчиться лексика. Дуже гарно виходить, коли ти сам для себе робиш ці маленькі відкриття. :)