ukurainajin: (Default)
Джордан Елленберґ «Як ніколи не помилятися. Сила математичного мислення»

Додаю до свого каталогу ще одне українське видавництво. Називається воно «Наш формат» і, здається, прагне заповнювати нішу науково-популярної літератури на нашому ринку. Це саме вони видавали «Фізику майбутнього», де сором'язливо виправили прізвище японського автора на Кайку. Серед новинок у них і оця книжка, про яку зараз ітиметься.

По-перше, про зовнішній бік. Оформлення палітурки у такому стилі мені імпонує. Якби я побачив щось на зразок англомовного чи польського видань, то це не привернуло би жодної моєї уваги, бо царина книжок для ефективних менеджерів — не моє. А так влучили прямісінько в цільову аудиторію у моїй особі. Книжка досить товста і має стрічкову закладку, як у працях Гіркого Лука чи Діда Свирида. Тобто до справи підійшли відповідально, маєш у руках вєшшь. От про переклад враження поки що непевне. З одного боку, я прочитав чи не єдиний розділ. А з іншого, вже трохи встиг поблукати у іноземних мовних конструкціях, що не додає розуміння.

Автор — американський математик. Зміст твору — погляд на складні, начебто, соціальні та економічні явища з допомогою математики як продовження здорового глузду. Це заради того, щоби підштовхнути бажання розвивати власне мислення. Ось для прикладу, на початку розповідається така історія. Під час Другої Світової американські військові звернулися по допомогу до науковців у справі бронювання літаків. Треба було порадити, як краще це робити з огляду на те, що після поліпшеного захисту літак має ще бути спроможним нормально літати з цією вагою. Самі військовики припускали, що варто сильніше бронювати фюзеляж, оскільки статистично більшість уражень у літаків, що повернулися з вильоту, припадала саме на нього. Відповідь математиків звучала приголомшливо: зусилля слід спрямувати не туди, де більше уражень, а туди, де ураження небезпечніші, тобто на захист двигуна. Літаки з ураженим двигуном майже взагалі не поверталися. А це вже інша статистика… Більше мені наразі розповісти нема чого, тож зацитую Стюарта, одного з читачів англійської версії. Його відгук не найкращий і не змістовніший за інші, але саме такий, який мені не ліньки перекласти. Читайте більше відгуків на сайті (англійською).

Читати відгук... )
ukurainajin: (Default)
Хякуман-бон но бара но хана. А також римляни, «тьма» і розрядні числівники

Френд [personal profile] artgr розповів про римську систему запису чисел. Хочу дещо додати до теми розрядних числівників.

Слід розрізняти, як числа записуються і як вони вимовляються. Я не знаю, як поралися давні римляни зі своєю системою запису, але у нас, наче, все просто: «тисяча-сто-десять» прописом означає «1110» (1 т. + 1 с. + 1 д. + 0 одиниць) у математичному записі. Коли в одну скриньку-розряд вже не можна нічого напхати, доводиться відчиняти нову, більшу і давати їй якесь ім'я. У нас ці скриньки називаються «десять», «сто», «тисяча» і записуються відповідно: 10, 100, 1000. У римлян було так: 5 «пальців-I» вміщалося у «руку-V», дві руки з пальцями — це «X», далі п'ять людей з обома цілими руками «X» називалися «L» (50), дві такі групи — «C» (сотня), якщо цих «C» набігло звідкись п'ять, то їх записували кодовою літерою «D» (500), а якщо таке саме відбувалося одночасно ще у іншому місці, то разом це виходило «M», або тисяча. Оці всі букви є аналогами наших розрядних скриньок, але вони дрібніші і, як можна помітити, місткість цих скриньок має неоднакове взаємне співвідношення: 5→2→5→2→5→2, що є логічним для людей, які рахували все «пальцями і руками». У той час як наші скриньки — кожна вдесятеро більша за попередню — ті ж самі пальці, але руки окремо не рахуються. Зазначу також, що і римляне «руками і пальцями» лише записували, а говорили про числа все ж таки на сучасний лад, якщо не брати до уваги «без двох тридцять» чи «без одного сорок». Ну досить для вступу…

Ще про числівники і з піснею... )
ukurainajin: (Default)
Чому науковці чесні. Paul Hewitt „Conceptual physics”

Автор простою мовою, можна сказати «на пальцях», про що свідчить назва — Conceptual physics (умоглядна фізика), викладає всі розділи сучасної фізики від кінематики до теорії відносності. А також розповідає, яке це все має відношення до нашого життя. Тож якщо ви колишній учень музичних академій, або навіть фізик за фахом, щиро раджу вам цю книгу. Навіть як набридне читати про оточуючий світ, а книжка дійсно товстюча, зможете застосовувати її потенційну енергію до засолки огірків. Англійською, між іншим, можна позичити у відсканованому вигляді навіть на сайті якогось йорданського університету. Ще вона виходила у польському перекладі — «Fizyka wokół nas». Нажаль, не знаю, чи є переклади іншими мовами, проте у ній багато яскравих авторських малюнків.
На початку Хьюітт пояснює про науковий підхід взагалі, і мені це здалося цікавим. Ось уривок:

„Поза фахом, науковці у своїй суті не чесніші і не моральніші за більшість інших людей. Але у професійній сфері вони працюють на терені, який високо шанує чесність. Засадою науки є те, що всі гіпотези мають бути такими, що їх можна перевірити (test) — придатними до того, аби можна було, хоча б у принципі, показати їхню хибність. У науці важливіше, аби існували засоби для підтвердження хибності, ніж для підтвердження правильності. Це головна ознака, яка відрізняє науку від ненауки. Спочатку це може здатися дивним, оскільки ми, коли цікавимось більшістю речей, шукаємо способів переконатися, чи вони дійсні. Наукові гіпотези не такі. Насправді, якщо ви хочете зрозуміти, чи є гіпотеза науковою, спробуйте подивитися, чи існує тест на доведення її хибності. Якщо жодного тесту на можливу помилковість немає, то й гіпотеза не є науковою. Альберт Айнштайн вдало це виразив, коли сказав: «Жодна кількість експериментів не доведе мою правоту; один єдиний експеримент доведе, що я неправий.»

раджу розкрити кат, який я створив виключно через повагу до вашої стрічки, бо читати треба повністю )
ukurainajin: (Default)
Цікаві речі відбуваються на мініатюрному рівні. Головною метою автори називають популярізацію науки, та все ж сказали мимохідь і про можливість практичного застосування цього ефекту. У охолодженні нагрітих чипів, бо тут, як бачите, немає рухомих частин. Хоча мені важко уявити діючий прилад.

ukurainajin: (Default)
Снимали, вероятно, отдельными сценами. Бесполезный, но прекрасный полёт инженерной мысли. Я бы рекомендовал показывать такое в школе на физике и после просмотра разбирать, какие законы тут участвуют.

ukurainajin: (Default)
Залингвяйся, если хочешь быть здоров! Про двомовність, багатомовність тощо

Для чего нам знать несколько языков? Я вот тоже думал, что для использования по прямому назначению. Что наше исторически сложившееся украинское двуязычие — это, со стороны русского, готовое средство межнационального общения, а со стороны украинского — мостик к другим славянским языкам. Всё оказалось гораздо интереснее. Вопросы мультилингвизма — и билингвизма как его частного случая — изучаются наукой со всех, порой неожиданных, сторон, и это приносит любопытные результаты.

Читати повністю... )

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

August 2017

S M T W T F S
  1 234 5
6 78 9101112
1314151617 1819
20 21 22 23242526
2728293031