ukurainajin: (Default)
Коли я свого часу прийшов до книгарні «Є» з метою купити «Аеропорт» Сергія Лойко, продавець мені між іншим повідомив, що вони мають також російською. Мене це здивувало, бо імідж «книгарні» від початку побудований на «українськості». Менше з тим. Я хотів саме українською і навіть не підозрював тоді, що це переклад з російської… З приводу самої книжки можу сказати, що це-таки художній твір, хоч і на реальних подіях. Ба більше — мелодраматичний. Автор, без сумнівів, малює головного героя з себе самого, ну і трагічна доля та все таке інше зі сльозами. А от «аеропортна» частина оповіді заслуговує на визнання. Чому я це згадав зараз…

Моя бабця через стан здоров'я майже весь час сидить вдома і ковтає книжки одну за одною. Переважно жіночі романи та спогади радянських полководців, бо гаплик з наявністю чогось іншого. Ну я подумав, що «Відьмак» українською буде не гірший, а й навіть корисніший за радянських мемуаристів, та підсунув їй зі свого фонду. Зайшло добряче. Далі, коли «Відьмак» вичерпався — а жіночих романів я не тримаю, — вирішив обережно випробувати щось суворіше і дав оцей «Аеропорт». Що можу сказати… Стався культуровий вибух. Книжка досі не повернулася до мене. Вже другий місяць гуляє десь по пенсіонерських колах «Нових домів» (житловий район Харкова), і мені доповідають, що там вже черга в очікуванні. Вважаю, що з цією справою я впорався непогано.
ukurainajin: (Default)
Чесно, я вражений цими людьми, що зберігають батьківсько-дідівську спадщину, як щось вкрай важливе. Є чого повчитися. І я вже знаю країну, яку мені хочеться відвідати. Дякую lj user varjat_k, що це показав. Це не вперше, але це було остаточно.

ukurainajin: (Default)
Деякий час ми звірялися зі своїми візометрами, і все рухалося за планом.
Аж от сьогодні, 17 травня… успішно пройдено останню позначку: «В ЄС підписали закон про безвізовий режим для українців»
Мої вітання!
ukurainajin: (Default)
Знову до справи «охоронця Яроша», який стреляв у таксиста у Кам'янскому.
Повний текст. Наразі стисло стан подій такий:

„Як розповідають у поліції, таксист, у салоні авто якого виник конфлікт, виконував замовлення: відвезти трьох чоловіків із кафе додому. На привітання одного з них «Слава Україні!», таксист не відповів звичним «Героям слава!». Конфліктна ситуація дійшла до стрілянини.‟

„Однак помічник народного депутата Дмитра Яроша і координатор громадського руху ДІЯ («Державницька ініціатива Яроша») на Дніпропетровщині Ростислав Винар підтвердив Радіо Свобода: людиною, яка вистрілила в таксиста, був охоронець Дмитра Яроша.‟

„За словами Ростислава Винаря, з бійця не знімають відповідальності за інцидент, але з’явились нові дані про обставини конфлікту. Як наголошує представник Яроша, посилаючись на відео, викладене в інтернеті, це була самооборона.‟

„Це відео з відеореєстратора автомобіля, який стояв біля місця конфлікту, на якому видно, що Михайло Навроцький з метою самооборони діяв, коли його били троє чи четверо чоловіків, серед яких і постраждалий. Він у відповідь вистрілив, захищаючись. Ці дані є у нашого адвоката, який завтра подаватиме зустрічний позов. Безумовно, людина постраждала, але тут виявляються інші обставини. Декілька чоловіків били битками Навроцького. Безумовно, ніхто не знімає з нього відповідальності за те, що він зробив, але виявились цілком інші обставини цієї справи‟

„З іншого боку, є заява самого Яроша про те, що він сподівається, що ця людина понесе заслужене покарання.‟

„Тим часом у поліції Дніпропетровщини заявили, що через інцидент зі стріляниною затриманому чоловіку може загрожувати до 7 років ув’язнення.‟

Щось типу заяви самого Яроша поки ніде не бачу. І для мене звуки пострілів на відео якось не співпадають з діями у кадрі, тож важко точно уявити картину. Бачу, що купа людей ганяє і б'є одного чоловіка. Поранення, як я розумію, отримав той, що бив битою.

UPD: Пан [personal profile] gvynt  знайшов текст особистої заяви Яроша щодо цього інциденту.
ukurainajin: (Default)
Євгенія Коротич. «Голосование за медицину»:

„Сегодня (то есть уже вчера вечером) случилось важное событие: вот здесь открылось онлайн-голосование за Громадську Раду при Министерстве Охорони Здоров'я. Продлится оно до 19:59 28 апреля (это сегодня, уточню на всякий случай).

Громрада - это люди, которые, я верю, смогут реально влиять на изменения в нашей медицине, контролировать чиновников, внедрять нормальные схемы работы - то есть выполнять совершенно необходимую работу за нас всех (и для нас всех). Наша задача - проголосовать, выбрав тех, кому мы доверяем эту работу за нас (и для нас) выполнять.

Повний текст... ) Надеюсь, все они пройдут. И голосование "за медицину" не будет напрасным.‟

Від себе додам, що кандидат від Харкова (Станція «Харків») — Олена Гармаш, присутня у списку вище.
Нагадую, голосування проходить ось тут: https://gromrada.moz.gov.ua/voting/ 
ukurainajin: (Default)
Оце прикол. Інформаційний щит у парку Франка виявився з помилками. Ну звідки б я ще дізнався, як не від іноземних туристів?! :)
А відео у цих хлопців забавні.
ukurainajin: (Default)
Під час останньої подорожі до ЄС виявилося, що моя банківська картка з магнітною стрічкою — застаріле лайно. Не на всіх пристроях зчитування відбувалося легко, а на деяких це було вже фізично неможливим. Сумно і кумедно водночас було на це дивитися. Подекуди люди взагалі забули, як обслуговувати таку картку. Тож річ ясна, що треба міняти на нову, з чіпом. Оце я сьогодні, користуючись нагодою, і замовив перевипуск.

Та з'ясувалося, що є побічний ефект. Коли я потім спробував заплатити в інтернеті, то нічого не вийшло. Заблокували мою теперішню картку, бо вже зареєстрували майбутню. Отак. І нічого не можна вдіяти, доки я її не отримаю і не активую. Тобто ще приблизно 10 днів. Якби не мав іншої, то просто по-дурному втратив би своє замовлення з обмеженою кількістю. Мабуть, варто було банкові все ж поцікавитися, чи не планую я, боронь боже, витрачати найближчим часом свої гроші у зручний для мене спосіб…
ukurainajin: (Default)
Із тужливим захопленням спостерігаю, скільки уваги привернуло питання, чи пустять до України російського кандидата на конкурс Євробачення. Геращенко рішуче заявляє. Любителі мистецтва з Росії запасаються попкорном і вкидають щось на зразок «вонажнетерористка, нєпазорьтєукраіну». Що думає про це сама претендентка, поки що не знаю, але вже передбачаю у тексті багато орфографічних і логічних помилок. Заздалегідь було ясно, що без провокацій не обійдеться, але ж от наче шквал якийсь налетів.

Що ми маємо насправді:
  1. Існує законодавча база про перетин державного кордону. Винятків для окремих осіб не передбачено, бо на то він і закон, а не містечкове розпорядження.
  2. Героїня цей закон начебто порушила. Потрібним є офіційне встановлення факту правопорушення.
  3. У разі підтвердження потрібні також правові наслідки, бо інакше це не закон.
  4. Уникнути розголосу не можна. І через обставини, і не для того це взагалі затівалося.
  5. Вдома у нас є ті, хто вимагає крові. Якщо начхати на закон, вони отримують право виступати під прапором захисту законності замість бешкетувати з власної ініціативи. А що робитимуть всі, кого дратує раз у раз витирати з обличчя плювки, краще не загадувати.
  6. У «цивілізованих» країнах у разі ігнорування закону зроблять собі нотаточку. У «нецивілізованих» також. І це може бути гіршим за якісь тимчасові моральні страждання.
  7. Певно, крім спекуляцій існують і якісь об'єктивні іміджеві фактори, що вимагають саме політичного рішення. Отут стяг у руки нашим стратегам!
Цікава комбінація, та хоч би що, це не таке велике діло, яким його виставляють. Світ не затамує подих у очікуванні. Вважаю за потрібне у першу чергу просто дотримуватися закону та піарити саме це, якщо вже судилося доводити собі та іншим, що крокуємо у той бік. Коли ж удасться разом з тим знайти політичне рішення, яке заспокоїть прибічників жорстких заходів і надасть мінімум можливостей для поширення скандалу, я буду лише радий. І бажано все це швидше перетворити на рутину, бо завтра підсунуть когось іншого, а то знову нерви.
ukurainajin: (Default)
Є така письменниця Наталія Щерба.
Народилася в Білорусі, дитинство провела в Росії. Громадянка України, мешкає у Івано-Франківську.
Володарка міжнародних і російських нагород. Авторка кількох доволі популярних підліткових фентезійних серіалів.
Пише російською мовою.

Вперше її цикл «Часодії» було видано в Москві видавництвом «Росмэн» у 2011.
Цитати з цієї теми:
„Это наш российский ответ "Гарри Поттеру", ничуть не хуже, а для кого-то и гораздо лучший‟ (читач)
„Часодеи - лучшая отечественная подростковая книга, которую я когда-либо читал, а читал я много‟ (читач)
„«Часодеи» — это самая популярная отечественная подростковая фэнтези-серия XXI века‟ (Росмэн, 2016)
„Часодеи это прекрасный образец той русской литературы, которая может конкурировать за внимание наших детей с такими гигантами, как Гарри Поттер, Ходячий замок, мир Нарнии‟ (читач)

Лише у 2014 за участі харківського видавництва «Школа» ці твори були перекладені і видані українською.
Нові книги так само з'являються спершу в Росії.
Як про це кажуть, «рідна література в перекладі».
ukurainajin: (Default)
Володимир Рутківський пише дитячі пригоди ще з радянських часів. Наприклад, його «Гості на мітлі» видавалися десь наприкінці 80-х. У мене є красивий сучасний примірник від «Старого Лева», лежить, он, поміж трьох десятків інших українських та іноземних книжок, які я не встигаю читати. Дружина прочитала, їй наче сподобалось. У крамницях я також бачив низку книг цього письменника про якихось фантастичних вітязів і містичних козаків. Та ось, як виявилося, їх ще збираються телепортувати на великий екран. Зустріч з глядачем призначена на жовтень цього року.

Піду, як не піти?! З надією на краще. У будь-якому разі це перша вітчизняна фентезійна стрічка («Вій 2014» не рахуємо, чи не так?) А от чи варто саме зараз купувати книжку, це для мене важке питання. Переважно через брак часу, хоча й цікаво, чого хоч приблизно можна очікувати від екранізації.

ukurainajin: (Default)
Зазвичай я про медійні зради нічого не кажу, бо не дуже знаюся на піднебесних інтригах, розслідуванні фейків, а іноді просто немає потреби щось казати. Але ось в нас такий сьогодні привід, що його я не зміг оминути.

Здається, пан-товариш Пінчук сам виявився ковалем свого щастя і висловлювачем своїх думок, а не його підставили, чи хибно зрозуміли. Ось тут про його свіжу статтю до The Wall Street Journal. Єдине, що мене стримує від гучних проявів емоцій, це відсутність підписки на видання, через яку я не можу прочитати оригінал статті.

Як повідомляють, вже є реакція інтернет-спільноти.
Детальніше про це у Бігдана в журналі і ще тут.
ukurainajin: (Default)
Збереження історичної пам’яті є надважливою справою для кожної сім’ї. Попри націоналістичний пафос, діти повинні розуміти значимість незалежності, цінність свободи слова та самовираження. Адже вони з дитинства мають те, про що їхні батьки боялися навіть і мріяти. Зірка Мензатюк намагається пояснити сучасним підліткам життя в тоталітарній системі не абстрактними поняттями, а через побут, звичайне життя дівчинки з усіма його барвами – новими знайомствами, цікавими подорожами, веселими пригодами, джинсами «варьонками» і малиновими шнурками.

На самому початку скажу, що я цитую гарну рецензію на гарну книжку гарного видавництва. Без сумнівів і застережень рекомендую! А тепер, чим ця книжка сподобалася мені.

По-перше, вона дійсно захоплююча. Разом з тим це не лише веселі підліткові пригоди. Авторка майстерно розповідає про серйозні речі і чудово обізнана на драматургії. Є місця, як лінія отієї Софронихи, де на тлі жартів можуть навіть сумні сльози навернутися. Мене дуже тішить, що наші автори спроможні створювати такий якісний продукт.

Письменниця послуговується літературною мовою, до якої за сюжетом органічно вписує буковинський діалект, до того ж з поясненнями. Це особисте, але мені таке дуже до душі.

Третій плюс, чому я хочу порекомендувати цю повість широкому загалу, це її людяність. Попри згадку про бандерівців тут немає нічого, що може викликати відторгнення у абстрактного „східняка‟. Хіба що він переконаний комуніст та адепт „Найвеличнішої геополітичної катастрофи 20-го століття‟. Всі, мабуть, свідомі того, що різниця у нашій культурі та уподобаннях все ж існує. Однак книга жодним чином не намагається спекулювати на протиставленні і нічого не нав'язує. У ній ідеться лише про живих людей і їхнє прагнення до свободи. Хочете щирої національної виховної літератури? Оце саме вона!

До речі, про національну літературу. Існує небезпідставне переконання, що твори з української національної тематики — це завжди щось трагічне, завжди якась чернуха й треш. „Як я...‟ — це пісня надії. Легка, невимушена і оптимістична.

Наостанок згадаю пізнавальну складову, про яку вже ішлося у епіграфі. Я вважаю себе щасливим, що мені судилося народитися у ті ж часи, що й героїні повісті. Я не встиг ані просякнутися ненавистю до радянської системи, ані зігнутися під неї. І разом з тим я можу судити про те життя не з казок, а з власних спостережень, тож, відповідно, мати більш-менш об'єктивне уявлення. Пам'ятаю, як руйнувалася довіра до того, що співалося офіційно. Маленькі дрібнички, які формували мій погляд. Виявилося цікавим порівнювати власні спогади з описами у цій книзі. Щось збігається, щось відрізняється від наших місцевих особливостей.

Раджу дітям і батькам, а також всім цікавим читачам.
ukurainajin: (Default)
Цікавий погляд на нашу країну зі швейцарського боку. Для харків'ян буде особливо пізнавальним. Кумедно, але у швейцарській вимові одного з головних персонажів я не можу розібрати геть нічого, лише одне слово на кілька речень. Проте ведуча спокійно спілкується з ним (такою ж дивовижною говіркою). Субтитри від цієї перекладацької студії можуть дещо відхилятися від оригіналу, коли йдеться про зрозумілі нам проблемні моменти. Просто попереджаю.



УВАГА! Я не знав, що субтитри тут не вмикаються автоматично. Будь ласка, натисніть кнопку субтитрів у панелі програвача, якшо потрібно.
ukurainajin: (Default)
Поздравляю харьковчан с двойным праздником!

Сьогодні День Державного Прапора України. Хоча це свято затверджене було ще у 2004, масову увагу воно почало привертати ледве не десять років потому. Сподіваюся, що ця традиція буде лише поширюватись, і цей день ставатиме дедалі яскравішим. Тож, зі святом, панове українці!

Второй праздник харьковчанам представлять особо не нужно. Это День освобождения Харькова от немецко-фашистских захватчиков, известный сейчас как 23-е августа, День Города. В честь этого события названы проспект и станция метро. Условно считается Днём рождения города. Поздравляю всех земляков! Мира и процветания нам!

ukurainajin: (Default)
Харьковские таксисты, судя по всему, живут каким-то своим братством. Выручают друг друга, что ни случись. Толпой наезжают, если где-то своих обижают...
Спросил одного таксиста, что он думает про нашу новую полицию. Таксист не местный, из Луганска. Он рассказал интересные вещи.

Тезис первый: ребята из полиции сами боятся что-то нарушить. Их перестали бояться, как боялись ментов. А народу нашему нужен кнут, патамушо нецивилизованный. Выпившие разъезжают за рулём, как ни в чём не бывало.

Тезис второй: у них руки связаны в законодательном смысле. Был случай, когда один пьяный гражданин начал наезжать на таксиста, угрожая тому ножом. До прибытия полиции нож он сообразил выбросить. Но!.. В присутствии полицейских он неоднократно требовал, чтобы его пустили, чтобы он мог таксисту заехать в морду. Полицейские оформили на него заявления, но задерживать этого гражданина отказались. Документы при себе, личность установлена. Задерживать, якобы по закону, не за что. В результате они просто дали съехавшимся на место происшествия таксистам картбланш на разруливание ситуации своими силами, пообещав закрыть глаза. Окончания истории я не услышал. За что купил, за то и продаю.

Тезис третий: возле «Компаса» была массовая драка. Таксисты вызывали полицию через приложение, установленное в их смартах (забыл название, но не суть). Полиция ответила, что у них в данном районе нет достаточных сил, а другие патрули они вызвать не могут, потому что РАЦИИ У НИХ НЕ БЕРУТ НА ТАКОМ РАССТОЯНИИ.

Панове, повторюсь, за что купил... Но, похоже, есть проблемы, которые не освещаются. Я только передаю рассказ незнакомого мне человека. Звучит правдоподобно, як на мене. Куда нести, не знаю. Делюсь с вами.
ukurainajin: (Default)
Я недавно упоминал историко-документальный фильм Ежи Хоффмана «Ukraina - narodziny narodu». В нём, в свою очередь, пан Хоффман несколько раз сообщал, что его вдохновила книга Леонида Кучмы «Украина — не Россия». Это название мне давно знакомо и озадачивало: «Что под таким тайтлом мог выпустить человек, который подарил нам больную на всю голову налоговую, „дело Гонгадзе“ и дваждынесудимого?!» Книга вышла в 2003 в… Москве. Прочитать её я решился сейчас, по заочной рекомендации уважаемого мною польского режиссёра. Как интересно, всё-таки, устроен мир!

Чтобы составить полное собственное мнение, мне осталось осилить пустяк, всего только три четверти текста. Мнение наших «великороссийских» соседей транслируется в русской «Википедии». Положительного там ничего нет. Украиноязычную статью смотреть нет смысла, она является точным переводом с русского. Разве что появляются сведения об украиноязычном издании, там же в Москве. Может быть книга действительно настолько плоха? Станет понятно, как дочитаю.

Говорят (вот тут про фильм у [livejournal.com profile] bruchwiese), что Ежи Зигмундовича эта книга привлекла странностью заголовка. Так это или нет, но мой интерес основывается на другом. Там просто-напросто высказываются здравые мысли, что слов из песни не выкинешь. Что история такая, какая есть. Что жизнь не романтизм, а медаль с сотнями сторон. В общем, в моих глазах это творение соответствует своему номинальному автору. Советую ознакомиться всем, кто подобно мне просидел «в танке».
ukurainajin: (Default)
Выдался повод примазаться к теме сегодняшнего переименования Днепропетровска в Днепр. Наткнулся на музыкальный клип, видеоряд в котором креативили днепровские товарищи из студии Gloria Fx. Этот город, в котором я был всего раз и то совершенно случайно, продолжает удивлять меня своим творческим потенциалом. Песня на любителя, такой себе ординарный «вандефул лайф», а картинку стоит посмотреть! Народу на Ютьюбе тоже нравится: «I don't normally care for music videos but this was well worth watching, great imagery. (Craig Empson)».
При чём тут переименование? А ни при чём. Просто повод хороший.

ukurainajin: (Default)
15 мая 2016 года в австралийском городе Перт приземлился украинский Ан-225 «Мрія», доставивший местным землекопам 117-тонный генератор из Чехии. Казалось бы, ну и что такого? Ну да, самый большой в истории авиации самолёт. Создавался в конце 1980-х для транспортировки (запуска?) советских «Буранов». Долгое время был никому не нужен и до сих пор существует в единственном экземпляре. Но австралийцы устроили себе из этого бесплатное шоу. За приземлением наблюдало 15/50 (приколы новостных перепечаток) тысяч зрителей. Понаехавшие зеваки парализовали транспортное движение. Какой-то фотограф специально нанял вертолёт для съёмки. Помимо австралийских новостей, «про этот случай раструбили даже по БиБиСи». Не видели никогда такого гиганта, говорят, и вряд ли снова когда-то увидят. Всё-таки ниша для применения подобной техники очень узкая.
В целом я доволен, что о моей стране случайным образом узнали что-то хорошее за рубежом. Но жаль, что это, по большому счёту, случайность. Успехов нашему авиастрою, самолёту — вернуться домой без происшествий!

Избитая мораль в том, что мы со своими мирными хрущами над ставочком совершенно зря не озаботились самопиаром. Имперскомыслящие соседи упорно и без смущения присваивают себе всё общее и «плохо» лежащее, а обратно дают только фигу. Как тот Попандопуло. Полагаю, что и по мотивам этого, в общем ерундового, события вскоре появятся кучи рассказов, сколько туда вложили лично диды, как у них всё спёрли проходившие мимо хохлы и тому подобное.
ukurainajin: (Default)
Попал туда, где есть телевизор, а в нём обнаружился крымскотатарский телеканал ATR. Они теперь из Киева вещают. Причины этого, конечно, грустные, но, с другой стороны, иначе бы их в нашем кабельном не было, наверное. Реклама программ вся шла на украинском, а надписи на крымскотатарском. Стало интересно, когда же разговаривать начнут? А тут они запустили какой-то турецкий сериал. И втянула, зараза, мелодрама эта. В принципе, можно и без субтитров понять смысл действия. Многие турки там похожи на нас. Или это мы на них. В общем, нужно уже наконец серьёзно взяться за изучение этих двух языков. Тем более, что отличаются они, как говорят, на уровне диалекта. Давно уже желание было.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

June 2017

S M T W T F S
     123
456789 10
111213 14 151617
181920 21 22 2324
252627282930