ukurainajin: (Default)
Jakub Ćwiek «Kłamca»

Враховуючи, скільки я читаю і коментую польських книжок, мені так доведеться створювати окрему рубрику для літератури, видання якої я хотів би побачити українською.

«Kłamca» від Якуба Цьвєка (Jakub Ćwiek) — це історія про скандинавського бога Локі, нащадка велетнів, якого ангели божі, знищуючи Асґард (отакий неочікуваний Раґнарок), звільнили від вічних страждань і взяли до себе у службу для залагодження різних справ, куди самим ангелам втручатися зась. Дія відбувається переважно у сучасності. Це таке міське фентезі, де немає магії і чаклунів. Їхнє місце посідають віра і божествені сили.

Бог покинув світ, залишивши у ньому наглядачів. Ангели поступово прибирають решту створінь поганських вірувань так само, як пекельних демонів. Деякі уцілілі давні боги намагаються пристосуватися до нових умов і відродити свої культи, що живлять їхню могутність. Та давніх богів тут чавлять, мов тарганів. Демонами за платню рутинно займається Локі. Із Впадлими, володарями Пекла, важко впоратися навіть архангелам. Передчасний Апокаліпсис теж у наявності.
І десь недосяжно високо над усим цим, біля самого Джерела сидять багатокрилі Трони, яким, здається, все байдуже…

Спочатку мікс різних міфологій у сучасній обгортці не видався мені чимось особливим. Та вже до другої книги я розпробував і відчув особливий смак цього твору. По-перше, розповідь про людей, як мені подобається. Ага, вони дуже рідко є людьми, але ви розумієте, про що я. Мозаїка пригод і детективу, які поступово складаються у картину, цікави напружені описи екшену, багато другорядних персонажів. Гумор, романтика і добряча фантазія.

І інтрига, бо кінцева мета Локі, який за роботу бере виключно ангельським пір'ям, так просто не розкривається. Хай він слабкий порівняно з іншими, та все ж у книгах постояльців готелів він інколи підписується як Liarfather, і йому до снаги заграти з усім Всесвітом у небезпечну гру.
ukurainajin: (Default)
Українське жіноче фентезі - 1. «Стожар»

Чому «жіноче»? Це не має стосунку до цільової аудиторії, просто автори є авторками. До мене потрапили два твори, абсолютно різні за стилем і змістом, і спочатку я хотів об'єднати їх в одному огляді. Та не встигаю прочитати, тому згодом буде продовження.

«Стожар» — це перша книга запланованої трилогії «Палімпсест», яку нам дарує молода львівська письменниця Ярина Каторож. Коли я згадую про її вік, то не лише тому, що цей факт приємний сам собою, а також через враження від тексту, яке було посилене усвідомленням цього факту. У романі я бачу плід багатьох спостережень і роздумів. Якщо сказати, що така кількість думок у такому віці дивує, це, напевно, звучало би образливо. Тож ні, тут приємно дивує те, як у такому віці можна зібрати все це до упорядкованої купи і втиснути у такий невеликий формат. Та ще зробити з цього невимушену розповідь без пафосу і наївності. А читається книжка справді легко. У дитинстві мене у книжках цікавила історія, пізніше додалося поціновування думок. З деякого моменту я почав отримувати задоволення ще з того, як автор будує текст, грається із своїми творчими засобами. Від «Стожара» я просто не можу відірватися, а це у мене зараз буває нечасто.

Отже, про що це. Починається книжка, як щось таке про «попаданця-Обраного». Але не треба невдоволено кривитися. На це тут є причина. Ми маємо двох головних героїв. Якщо в термінах RPG, то це маг і воїн. І це дві сюжетні лінії, які мають перетнутися (власне, вже перетнулися на останніх сторінках). Воїн живе у своєму світі і у ньому ж поступово стає Воїном. Він уособлює цей світ з усіма його жорстокими законами. Його лінія — це лінія зростання, кшталтування особистості, досягнення мети. А магія у цьому світі не виникає просто так, тому маг — це прибулець (зі Львова, до речі ☺), що казковим чином отримує свої здібності, чи то у дар, чи то заради спокути. Очима мага ми знайомимося з новими реаліями. Лінія мага втілює пошук і віднайдення себе, пізнання у широкому сенсі. Маг, наскільки я розумію, це ще й надія на зміни ззовні, бо зсередини вже сотні років нічого не можна переграти. Але враховуючи, що пані Ярина банальністю не розкидається, не можу стверджувати, що вже розумію її задум. До того ж, перша книжка — це така собі прелюдія, знайомство. Ну от яка мета у нашого сьогоденного життя, крім перемоги над поточним ворогом? Залагодити буденні справи, жити, просто жити, спілкуватися, страждати і радіти, мислити, розвиватися. Щось таке і тут. Немає певної місії, наразі лише характери та обставини. Оточуючий світ, попри суворі та екзотичні умови, є цілком буденним. У мене взагалі враження, коли читаю, що це розповідь очевидця. Хай і насичена напруженим екшеном та емоційними сценами. Тож якщо підсумувати, про що перша книга трилогії, гадаю, вона «про людей». Цікаво, що буде попереду. Спойлити сюжет немає сенсу, це просто варто прочитати і отримати задоволення від якісного вітчизняного витвору. І не зважайте на анотацію, де розписують про вишиванки і таке інше! «Стожар» — то жодним чином не «шароварно-характерницьке фентезі», з якого подекуди вже кепкують. Лише імена тут мають слов'янські корені, що іноді обігрується та й просто справляє приємність.

Для поціновувачів технічного боку фентезі тут самобутня природа магії і досить живий опис бойової та побутової складових. Знов-таки, я не знаю, звідки все це взялося у голові молодої дівчини, але вона мене просто причарувала широтою своїх поглядів. Мова персонажів нормальна, сучасна, без стилізації під середньовіччя, та сприймається цілком органічно. І так, пані Ярина з тих авторів, які ставлять до себе питання типу «як мушкетери ходили в туалет?» Звісно, я не натякаю, що теми звучать саме такі, але «як і чому» у формі внутрішнього діалогу чи зовнішніх подробиць тут вистачає, і це дуже пожвавлює розповідь. Єдине, що свербить мені в оці з огляду на реалізм — повсюдна щирість і відвертість. Усі запитання отримують відповіді, у гіршому випадку — мовчання. Молодіжна самурайщина якась. Та вражень це не псує і стає помітним лише згодом, оскільки поки що і без інтриг вистачає справ. Для зовсім допитливих ще додам, що узори на малюнках — це не просто щось таке, а ще, вочевидь, і спроба якось зобразити давню загадкову мову стожарів.

Отакий початок казки. А Воїн і Маг, які є буквальним містичним віддзеркаленням одне одного, — це, несподіваночка, особи жіночої статі. Приємного читання!
ukurainajin: (Default)
Rafał Cichowski „Pył Ziemi”

Долаю у повільному темпі свої запаси книжок. Сьогодні фантастика польського автора.

Попри те, що у Польщі зараз видають у рази більше фантастики, ніж у нас, місцевих авторів не так вже і багато. І я певен, що ви, якщо не цікавитеся навмисно, окрім міжнародно відомих Лема та Сапковського не пригадаєте жодного з них. У нас їх досі не видають. Та й до культового статусу їм далеко. Хоча серед польських читачів, а іноді також чеських, деякі письменникі вже здобули визнання, як от Якуб Цьвєк (Jakub Ćwiek) зі своїм серіалом «Лжець (Kłamca)». Що до творів у жанрі Sci-Fi, то їх ще навіть менше, ніж різноманітного фентезі.

«Пил Землі» — це друга книжка Рафала Ціхо́вського (Rafał Cichowski). Першої, «2049», я не читав, але тепер спробую, хоч там, судячи з опису, має бути щось більш «приземлене» в будь-якому сенсі…
Як на мене, авторові ще є куди розвиватися. Бо свого «Deus ex machina» він не зміг чи не схотів уникнути, і це мене трошки розчарувало. Я такий собі сподівався на чесний голівудський фінал пригод або на якийсь а-ля Стругацькі і розмірковував, яким він взагалі може бути, враховуючи перебіг подій. А воно гоп!.. і вийшло, як у тому «Євангеліоні нового покоління». Так, Ціховський зухвало познущався над моїм прагненням казки. Одночасно з цим він майстерно зґвалтував і мою прив'язаність до головних героїв, бо змусив (принаймні намагався) прийняти замість них того, хто не грав жодної ролі під час всієї попередньої оповіді. Мораль, яку побачив у фіналі я, звучить приблизно так: «Перемагає той, хто прагне перемогти, не рахуючись ні з чим… і ні з ким.» Це, може, й так, як трапляється зазвичай у житті, але… але… але я просто на таке не очікував. Тому я, відверто кажучи, незадоволений цим експериментом над читачем у моїй особі.

Що стосується всього іншого, то тут нарікати нема на що. Польські автори дуже дбайливо ставляться до подій, стосунків, оточення. От і Ціховський не підвів. Якби не оцей фінал, що спалив нанівець усю сюжетну будову і зробив неважливими усі лінії, крім однієї, то я би зараз лементував про чудову фантастику нашого часу. А втім, знаєте, вона-таки у певному сенсі чудова. :) Добрий початок, пане Рафал, пишіть іще!

Розповідь впродовж усього роману точиться від першої особи. Спочатку це погляд головного героя, потім — погляд… головного героя. Навіть коли треба розповісти про події з життя інших персонажів, промовлятиме все одно головний герой. Отака дотепна стилістика. А «пил» Землі — це людство, яке можна здути, наче сміття, з поверхні під час прибирання.

Усю анотацію не викладатиму, бо вона, як це часто буває у видавців, обіцяє те, що допоможе продати. А це виглядає не менш чудернацько, ніж радянські афіши до «Зоряних війн». Тому лише шматочок щирої правди:
«У XXIV столітті Земля помирає. У космічний простір вистрілюють „Іґґдрасілль‟, корабель поколінь, який має запевнити виживання людського виду. Понад сімсот років потому пара безсмертних створінь, технологічно поліпшених землян, повертається на блакитну планету. Від успіху їхньої місії залежить врятування корабля і усіх осіб на його борту. Вони мають знайти таємничу Бібліотеку Снів, у якій записано всі спогади людства.»
ukurainajin: (Default)
Чому науковці чесні. Paul Hewitt „Conceptual physics”

Автор простою мовою, можна сказати «на пальцях», про що свідчить назва — Conceptual physics (умоглядна фізика), викладає всі розділи сучасної фізики від кінематики до теорії відносності. А також розповідає, яке це все має відношення до нашого життя. Тож якщо ви колишній учень музичних академій, або навіть фізик за фахом, щиро раджу вам цю книгу. Навіть як набридне читати про оточуючий світ, а книжка дійсно товстюча, зможете застосовувати її потенційну енергію до засолки огірків. Англійською, між іншим, можна позичити у відсканованому вигляді навіть на сайті якогось йорданського університету. Ще вона виходила у польському перекладі — «Fizyka wokół nas». Нажаль, не знаю, чи є переклади іншими мовами, проте у ній багато яскравих авторських малюнків.
На початку Хьюітт пояснює про науковий підхід взагалі, і мені це здалося цікавим. Ось уривок:

„Поза фахом, науковці у своїй суті не чесніші і не моральніші за більшість інших людей. Але у професійній сфері вони працюють на терені, який високо шанує чесність. Засадою науки є те, що всі гіпотези мають бути такими, що їх можна перевірити (test) — придатними до того, аби можна було, хоча б у принципі, показати їхню хибність. У науці важливіше, аби існували засоби для підтвердження хибності, ніж для підтвердження правильності. Це головна ознака, яка відрізняє науку від ненауки. Спочатку це може здатися дивним, оскільки ми, коли цікавимось більшістю речей, шукаємо способів переконатися, чи вони дійсні. Наукові гіпотези не такі. Насправді, якщо ви хочете зрозуміти, чи є гіпотеза науковою, спробуйте подивитися, чи існує тест на доведення її хибності. Якщо жодного тесту на можливу помилковість немає, то й гіпотеза не є науковою. Альберт Айнштайн вдало це виразив, коли сказав: «Жодна кількість експериментів не доведе мою правоту; один єдиний експеримент доведе, що я неправий.»

раджу розкрити кат, який я створив виключно через повагу до вашої стрічки, бо читати треба повністю )

...

2017-05-20 12:38
ukurainajin: (Default)
Відновив роботу сайт slovnyk.ua — гарний орфографічний словник української мови з пошуком за словоформами.
Він близько двох тижнів мав якусь проблему з сервером. Тож кому цікаво, наразі сервіс знову працює.
ukurainajin: (Default)
Чи й собі придбати «Москаля»?.. Michał Gołkowski „Moskal”

Якщо мене спитати про літературу на тему «буремних дев'яностих», першим я пригадаю шпигунський бойовик «Ікона» Фредеріка Форсайта (1996). Там після захоплюючого порятунку Росії від неонацистів вирішено відновити монархію — задля остаточного залагодження політичної кризи. Форсайт тоді фантазував на відстань трьох-чотирьох років, та хто знає, у якому сенсі він помилився…

До чого тут дев'яності? Копався сьогодні у польській інтернет-крамниці — аж раптом… Я не дуже люблю «фантастику» такого типу, але ця книжка сама якось проситься до колекції. Може, вона навіть непогана. І зрештою просто цікаво, чому така назва.
Ось уривки з рецензії:
Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Stack Exchange Q&A site proposal: Ukrainian LanguageНа Stack Exchange пропонується створити розділ з української мови для лінгвістів, вчителів та учнів. Зараз треба зібрати 200 зацікавлених людей, щоби проект перейшов до бета-стадії. У двох словах, це майданчик формату «запитання — відповідь».

Щоби взяти участь, треба погодитися приділяти увагу цьому проекту щонайменше три місяці, особливо під час тестування, а також поставити 10 власних запитань, або відповісти на 10 запитань інших людей. Якщо бажаєте долучитися, тисніть на зображення!

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

August 2017

S M T W T F S
  1 234 5
6 78 9101112
1314151617 1819
20 21 22 23242526
2728293031