ukurainajin: (Default)
Чудове спостереження від Толіка, тому зацитую його зі збереженням форматування. І для тих, хто не в курсі, він любить дописи без вступного слова і не відокремлює у помітний спосіб власні висловлювання від тих, на які посилається:

«Российская "элита", будучи по своему генезису сугубо бандитской, психологически живет в реальности, где проблемы решаются наездами, отжимами, стрелками и понятиями. Это, в общем-то, трагедия для нашей страны, в истории которой организованная преступность еще никогда не захыватывала государственную власть. Было всякое, но чтобы мафия приватизировала государство - с таким мы столкнулись впервые. Собственно, и проблемы наши сегодня связаны именно с мафиозным характером управления и принятия решений. Крым - одна из них.

В реальной жизни и реальной политике захват чужих территорий технически возможен. И при известных обстоятельствах может быть со скрипом или без, но признан международным сообществом. Крым, естественно, был чужой территрией - приняв в 91 году формулу признания государственных границ новообразованных государств по административным границам в составе СССР на момент его распада, Россия тем самым признала Крым именно украинской территорией. Исторические права - это одно, юридический статус - несколько иное. Но варианты есть всегда, и уж если было принято решение присоединять Крым, то нужно было отдавать себе отчет в том, какими именно путями можно и нужно было этого добиваться, чтобы присоединение не вызвало никаких вопросов (или по крайней мере, вынудило его признать).

И дальше лопоухий муравей описывает как надо было поступать и как можно было бы поступить сейчас.

Вот как так им удается? Сначала постонать, что власть у них захватили бандиты, потом погоревать, что эти бандиты попались при грабеже соседа и тут же кинуться разглагольствовать на тему "я научу вас грабить соседей так, чтобы вы не попадались".»
ukurainajin: (Default)
Усі персонажі є вигаданими, окрім, хіба що, одного.

Лютий 2014. Кривавий Пастор тільки-но починає прогрівати хисткий український трон для Петра I «Порошенка», а громадянин РФ В'ячеслав Мальцев як «російський націоналіст» вже знає, як треба діяти:



Деякі плани блискуче втілюються у життя, проте не всі. І на четвертий рік громадянин Мальцев, російський націоналіст, накликає на себе немилість з боку соплежуйської влади РФ, через що змушений рятуватися втечею з країни. Однак Пастор з Шоколадним Петром вже влаштували пастку під назвою «прапорщик Першко», яка несхибно спрацьовує, коли В'ячеслав пробує перетнути кордон України, прямуючи з Білорусі до Молдови. За брехливими звинуваченнями про участь у бойових діях на боці «ЛДНР» йому… штампують паспорт і відмовляють у в'їзді:



Хто чий друг друга ворога і навпаки? Чому не спрацював охоронний амулет «Візиткаяроша»? Навіщо замість лагідного розстрілу шоколадними цукерками Пастор із Петром вдалися до підробки записів у секретних базах? Коли здійсниться прокляття незадоволенного Мальцева? Ким є насправді прапорщик Першко і чи зможе він стримати шістсот тисяч таємних прихільників російського націоналіста? Відповіді на ці питання у наступному, ще не написаному томі.

UPD: А якщо без жартів, то вот тут простое объяснение для иностранцев и особенно россиян, на что напоролся Мальцев. Да, кроме «налога на армию» и разной сознательной общественной активности, у нас есть и такое, положение обязывает. Плюс обычная госмашина без чувств и фантазии.
ukurainajin: (Default)
— … Какой нынче курс на чёрном рынке?
— Один к ста двадцати, товарищ генерал.
— Так вот… за один рубль дают сто двадцать долларов.
(з к/ф «На Дерибасовской хорошая погода,
или На Брайтон-Бич опять идут дожди»)


Епіграф, на мій погляд, стисло і влучно передає зміст цього відео. Дочь офицера Російська дружина американського громадянина разом з чоловіком мешкає, за її ствердженням, у маленькому місті під Москвою і дуже непоганою, сповненою піднесення англійською у своїх опусах розповідає англофонам про Дивовижний Скрєпий Світ. Якщо раніше, судячи з відео на каналі, вони дізнавалися, як у пошуках безмежної свободи і неемансипованих жінок американці та інші їхні земляки, попри всі труднощі, все більше наводнюють російські простори, то зараз мова дішла вже до «християнських цінностей» і свободи від геїв. При цьому в одному з відео авторка також розписувала переваги американських чоловіків, пояснюючи, що на людей впливає культура. Тут вже напрошується інша кіноцитата: «На двух лошадях сразу? Седалища не хватит, сударь.» Але не виключаю, що я get her wrong, і вона справді просто має отакі специфічні смаки та жодного разу не чула про абревіатуру RT.
ukurainajin: (Default)
У статті «First Russian mobile phone» читаємо:

«This is the photo of the first Soviet cellular phone. The development of such devices has started in 1958 as a cooperative project by the group of the Soviet scientists from different cities. <…> The first devices were started in production in 1963, and till 1970 more than 30 Soviet cities were covered with this elite mobile phone network. As far as the author knows, in USA there was also such kind of mobile telephone system but it started a bit later – at 1969. The system had even some modern day features as “conference-call”.»
(Це фото першого радянського стільникового телефону. Розробка таких пристроїв почалася у 1958 як спільний проект групи радянських науковців з різних міст. <…> Перші пристрої було запущено у виробництво в 1963, а до 1970 більше ніж 30 радянських міст було забезпечено цією елітною телефонною мережею. Наскільки автору відомо, у США також існував подібний вид мобільних телефонних систем, але це почалося трохи пізніше — у 1969. Система мала навіть деякі сучасні функції, як то «конференц-зв'язок».)


Звучить скрєпно, чи не правда? Та, на щастя, автори у тій самій статті, дотримуються об'єктивності:

«It was a fully functional mobile phone that was placed in the car of the Soviet elite. <…> And there was a hierarchy in using this system. People who hold higher Communist positions could throw of the line the lower posts when they needed to talk urgently but all the lines were busy. Some could call only local numbers and more advanced Communists could call worldwide. <…> The Soviet authorities even didn’t think about providing the service to common people. The mobile phone could give another level of freedom to its owner, and it was not what they expected from the citizens.»
(Це був повнофункціональний мобільний телефон, що його встановлювали на автівках радянської еліти. <…> І у користуванні цією системою існувала ієрархія. Люди, що обіймали вищі посади, могли викинути з лінії нижчих посадовців, коли треба було терміново поговорити, а всі лінії були зайняті. Дехто міг телефонувати лише на місцеві номери, а комуністи вищого щаблю могли дзвонити по всьому світу. <…> Радянська влада навіть не думала про впровадження цієї послуги для звичайних людей. Мобільний телефон надавав інший рівень свободи своєму власнику, а це від громадян не потребувалося.)


І від себе ще додам, що коли у капіталістичних країнах вже використовувалися приватні мобільні телефони компактного зразку, в СРСР заради міжміського дзвінка треба було стояти годинами у черзі на пункті зв'язку і замовляти виклик заздалегідь. Замовити міжміський зі своєї домівки було реально лише у фільмі з Барбарою Брильською, тобто не будь-де і не будь-коли, якщо це не столиця. Навіть на отримання власного, не від установи, домашнього телефона треба було чекати роками.
ukurainajin: (Default)
Побачив у ролику «Антизомбі» цитату. Перевірив пошуком і знайшов навіть у гуглокнизі скан цього літературного лайна. Що казати, талант! Одразу видно, що не та вже в нього хворма і світ увєрх ногами.


  1. книжн. свойство по значению прилагательного комплиментарный; хвалебность, лестность; комплиментарный характер ◆ Как правило, в одах разрабатывались актуальные общественно-политические проблемы, а комплиментарность стиля и восхваление царствующих особ были условной формой этого жанра.
  2. спец. в этнологии — ощущение взаимной симпатии или антипатии этносов ◆ Положительная комплиментарность при определенных контактах может привести к симбиозу или слиянию этносов, а отрицательная комплиментарность — к химере.
ukurainajin: (Default)
Для мене симетрична хвора цікавість з нашого боку, типу до отих сталагмітів, гівнопівнів та турецьких помідорів така сама, як «чо там у хохлов». Хоча різниця є — у нас менше вигадують, бо часто у цьому немає потреби, у той час як російські володарі думок більше полюбляють вважати маразмом те, що вони самі таким наречуть. Кому краще відіб'ється, згодом побачимо. Гадаю, бачити скалку у своєму оці — це завжди продуктивніше.

Хотів поставити випуск «Антизомбі» про ЄБ-2017 та польські туалети, але більш пізнавальним за висміювання КисільТБ мені здалося інше. Пригадався якийсь фантастичний твір, де персонаж бився, звивався, усвідомлював все це та, однак, не міг зректися хибної позиції через інстинкт самозбереження імплантованої сутності. От не пам'ятаю, де це було.
ukurainajin: (Default)
Сьогодні в нас на лабораторній буде характерний зразок створення альтернативної реальності шляхом підкреслення несуттєвих деталей і видавання особистої думки за науковий факт. Пропоную також самостійно виявити застосування інших прийомів маніпулювання:

Отлучение Юлии Самойловой и похвала Путина за отказ от участия, Джамала проиграла Верке Сердючке и первая победа Португалии — чем запомнился музыкальный конкурс «Евровидение-2017»

Приклад ноучного диспуту:

Grigory Valenko
15.05.2017 В 19:33
По всей видимости таким оно (укроЕвровидение) всем и запомнится: голый зад, скандалы, обилие домов терпимости по всему Киеву с предложением как женских, так и мужских услуг, полное отсутствие интереса у населения (опросы Мединского на улицах Киева): пир во время чумы итд итд итп..
Все ближе склоняюсь к мысли, что России вообще нужно отказаться от этого безобразия..


Fedor Beleckiy > Grigory Valenko
16.05.2017 В 08:08
Самое любопытное, что, судя по освещению Киевского Евровидения российскими СМИ, россиян больше всего интересуют дома терпимости и голый зад пранкера. Совпадение? Не думаю! И спасибо Вам за подтверждение этого очевидного вывода.
ukurainajin: (Default)
Чьё, не помню. Пиши — народное! Про «народні» казки

Я совершил для себя маленькое культурологическое открытие. Полистывал, значит, красочное издание «Мэри Поппинс» и наткнулся на вот такие слова: «— Це Мері — Золоті Кучері й Три Ведмеді, — пояснила Красуня. — Вони нітрохи не сердяться за те, що Мері з'їла їхню кашу...»

«Так, — думаю, — три медведя, съела кашу, Мэри... В английской книжке...» И давай искать трёх медведей в поисковике: «Русская народная сказка, русская народная сказка, русская народная...»

В общем, выяснилось, что сказка если и народная, то, как минимум, английская, а если уйти в глубину веков, то и вовсе шотландская. Русской народной она быть не может по той простой причине, что у неё есть автор. Это всем известный бородатый граф-отлученец, который пересказал её, судя по всему, с авторского варианта Джозефа Канделла. Героиня у Толстого — безымянная девочка без особых примет, зато он снабдил православными пачпортами всех медведей. Имя Маша приклеилось к девочке значительно позже. Вероятно, из сказки про «не садись на пенёк, не ешь пирожок».

Нужно сказать, что меня интригует цепочка «английская народная сказка → английские литературные адаптации → русскоязычный авторский пересказ → русская народная сказка». И почему только современникам Льва Николаевича не пришло в голову издать под своим именем «Брянских скоморохов»?!
ukurainajin: (Default)
На дворе декабрь 2009. Премьера «Аватара» в 3D — долгожданное событие, но... Надо сказать, что в Харькове ответственные люди всё проспали, и кинотеатры оборудовались для показа стерео только спустя полгода. Ехать в Днепр или Киев ради просмотра фильма как-то не с руки. И тут выясняется, что в Белгороде 3D-кинотеатров аж 2 или 3 штуки, и всего-то 60 километров расстояния.
Ну и поехали. Посмотрели и кино, и город. Но дело не в этом.

Работница таможни поинтересовалась целью визита в Белгород. Просто «туризм» в анкете у меня не прокатывал ни разу.
— На фильм в кино хотим сходить.
И отвечает тётя, сочувственно качая головой:
— А-а-а... Ну да-а... У вас же там не разрешают смотреть на русском.
Попытался было простодушный харьковский турист объяснить про передовые кинотехнологии, да только неубедительно всё как-то. Ну, не впервые «бедному украинскому родственнику» сочувствуют. Может быть, там так принято.

Спустя некоторое время по той же схеме едем на просмотр «Алисы». Вместо тёти два бугая в шутливом настроении:
— В кинотеатр.
— А у нас по выходным кинотеатры закрыты. Щас мы вас завернём обратно на Украину. Гы-гы.

Фильм оказался так себе. Когда в Харькове, наконец, пооткрывалось 3D и начались повторные показы всего пропущенного, я на него снова не пошёл. А после скотской ситуации с поломавшимся на обратном пути автобусом и выкинутыми где-то посреди морозной ночи нами на другие фильмы за 60 км мы решили больше не ездить.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

August 2017

S M T W T F S
  1 234 5
6 78 9101112
1314151617 1819
20212223242526
2728293031