ukurainajin: (Default)
Про «ненав'язливе» посередництво. Electronic Arts, Origin та українська мова

Так співпало, що я переглядав оцей матеріал від [personal profile] mysliwiec, а одночасно з тим з'ясовував, як можна придбати одну гру, що зацікавила мене. І, гадаю, ці дві теми співпали не лише у часі.

Подробиці... )

Це простий приклад з життя і демонстрація певних наслідків того, про що каже професор Гриценко з наведеного на початку дописа.

UPD: Я їм зараз написав, електроніксартам, але подивимось, чи буде з цього щось.
ukurainajin: (Default)
Батько колись стояв горою за Йулю, бо всіх порозганяє та лад наведе.
А я от колись голосував за Литвина. Засмутив він мене тоді вже на посаді спікера…
Я поганий оратор, не вмію влучно вислювлювати те, що «нутром відчуваю». Ну от він по ящику каже, що Україні треба думати, що робити, аби війна припинилася. Що візи з Росією для того, аби через стан напруженості не питали про стан реформ. А тишком-нишком за спиною поприймають страшні закони пенсійний та інші, яких вимагає МВФ, стверджує Литвин. Ні, він відтоді зовсім не змінився. Зараз розповідає про свої спостереження з британського парламенту, та про жахи прийнятої медичної реформи. Кілька годин тому у цій самій студії (виявилося, що в них закільцьований показ) інші гості про реформу розповідали зовсім інші речі. Я не знаю, кому вірити. От вислухую всіх і не знаю.

Ну і новина дня (для мене), що у п'ятницю, тобто це ж сьогодні, на засіданні у Раді була присутня лише дев'ята частина депутангів.
ukurainajin: (Default)
Я дослівно не пам'ятаю, але якось д-р Браун розважав відвідувачів салуну розповідями про майбутнє: «І в майбутньому нам не потрібні коні. У нас є самохідні повозки, ми звемо їх автомобілями.» Відвідувачі сміялися. Але це прості речі: швидко, сильно, далеко, без їжі, без втоми… Це вони так чи сяк зрозуміють. А от як пояснити людині тих часів, я вже не кажу про давнішу добу, що таке смартфон? Ну от справді, це ж ані те, ані се, робить багато, але про властивості цієї єдиної маленької речі розповідати можна годинами…

Оцей, на відео, хоча б розуміє, чим є комп'ютер:

ukurainajin: (Default)
Для мене симетрична хвора цікавість з нашого боку, типу до отих сталагмітів, гівнопівнів та турецьких помідорів така сама, як «чо там у хохлов». Хоча різниця є — у нас менше вигадують, бо часто у цьому немає потреби, у той час як російські володарі думок більше полюбляють вважати маразмом те, що вони самі таким наречуть. Кому краще відіб'ється, згодом побачимо. Гадаю, бачити скалку у своєму оці — це завжди продуктивніше.

Хотів поставити випуск «Антизомбі» про ЄБ-2017 та польські туалети, але більш пізнавальним за висміювання КисільТБ мені здалося інше. Пригадався якийсь фантастичний твір, де персонаж бився, звивався, усвідомлював все це та, однак, не міг зректися хибної позиції через інстинкт самозбереження імплантованої сутності. От не пам'ятаю, де це було.
ukurainajin: (Default)
А хто з досвідченого панства може мені пояснити, нащо зараз мати у квартирі 220В? Ну, техніка вся побутова, куплена у кредит так працює, лампочки теж конвертують напругу. Але нащо потрібна така напруга зараз, коли лампи освітлювання вже інші? Телевізори перетворюють. Комп'ютери перетворюють. Хіба що пралка… а їй дійсно потрібно стільки? Хто розуміється, підкажіть!
ukurainajin: (Default)
Польсько-чесько-хорватська і трохи фантазії. Українська латинка

Мою увагу до цієї теми привернув [personal profile] buran293, коли одного разу продемонстрував такий текст:

«Manifest ukraїnśkoї latynky

Redakcija Na chasi vystupaje za perehid ukraїnciv na vykorystannja latynśkoї abetky. Oskiľky zminy zavždy počynajuťsja iz sebe ta odnodumciv, my zaklykajemo koleg z onlajn-media dolučytysja do ćogo perehodu i proponujemo svij variant adaptovanoї latynky. Pislja korotkogo vnutrišńogo testuvannja my opryljudnymo naši skrypty dlja vidkrytogo dostupu. <…>»

Як можна зрозуміти зі вступу до цього маніфесту, йдеться про сучасну спробу перейти до використання латинки з українською мовою. Автори пропонують свій технічний варіант латинізації і закликають інших долучатися. На перший погляд, тут декларується прагнення створити попит знизу. Логіка зрозуміла: з'явиться попит, відбудеться і якесь зрушення з мертвої точки. Не буду торкатися питань типу «нащо це взагалі» і таких інших. Як хочете, то обговорюйте, а у мене мета інша. Просто уявімо, що ми підтримуємо цю ініціативу. Тож з якими проблемами ми стикнемося у разі раптової популяризації саме цього варіанту? А точніше, що з ним не так, на мій аматорський погляд?

Колегам з онлайн-медіа, які вже готові взяти обіцяні скрипти на озброєння, присвячується…

Латинізuvatysja... )

У будь-якому разі, якщо ми бажаємо мати не замкнену на себе систему з іншими літерами, а якось інтегруватися до спільноти щасливих однодумців та ще й самим від цього не страждати, до цього питання треба залучати вчених. І у результаті їхніх бадань може виявитися, що не така це весела і легка прогулянка, як здається на перший погляд. Хоча для нас це, безумовно, можливість порозумнішати. Особливо якщо раптом доведеться вчитися розрізняти питомі і запозичені слова, читати неадаптовані власні назви тощо. Наразі ж, як на мене, ентузіастам краще випробувати якісь більш впорядковані системи, аніж ця. Наприклад, правопис Івана Лучука, на базі чеського проекту або проект «Нової латинки», де для пом'якшення застосовується «j».
ukurainajin: (Default)
Ходив на пошту забрати свої книжки. Взагалі-то видача посилок зазвичай була у дальньому віконці, але там останнім часом чомусь постійно нікого немає, і з усіма питаннями, переказами, посилками, пенсіями люди стоять до єдиної присутньої співробітниці. Сьогодні так само черга стоїть до центрального віконця, але й на видачі сидить поштарка. Ну я ж одразу до неї, питаю, чи тут отримувати. Мурмоче, що наче так. І тут черга вмить захвилювалася: «Тут одна очередь!!!», «Всем тоже туда надо!!!» Я з пенсами не сперечаюся, лише голосно зауважив, що дивна якась система. Навздогін мені поштарка зі свого закутка обізвалася: «Я же говорила, пусть на получение проходят сюда! Молодой человек, молодой человек!» Там іще одна тітонька мовчки стояла, так враз після цього побігла поперед мене.

Наче той експеримент, де мавп струмом лупасили і замінювали поступово всю спільноту на нових, які вже не ставлять питань, чому такі дебільні закони у цьому лісі, а просто карають занадто допитливих.
Ще зі мною до того віконця дід підійшов, що недобачав і недочував. Я паралельно з отримуванням своєї посилки допоміг заповнити за нього форму, бо у поштарки рука не піднялася. Ой, цирк. Налетіла ще якась тітушенція: «Шё вы тут запалня-яити, за сталом нада запалнять!»

Висновок такий: тамада мудак і конкурси в нього мудацькі, але поки мавпи всі скачуть за його правилами, діла не буде.
ukurainajin: (Default)
Навіть не знаю, який заголовок до цього…
Відкрийте-но стрічку нових повідомлень тут (Explore | Latest Things)! Яку мову бачите крім англійської? Я спіймав лише одне повідомлення німецькою і одне українською (своє власне).
ukurainajin: (Default)
Коли похмуре небо крізь шибки. «Вавилон 5»

Мені не дуже подобався персонаж доктора Стівена Франкліна у «Вавилоні 5». Він, як на мене, штучно заганяв себе у психологічний кут та й загалом видавався занудою. Колись. Та ось через погоду, хоча щось вже зараз розвиднюється, спало на думку трішечки рефлексії. Слід зазначити, що у фільмі цьому монологові передувала вельми цікава сцена «віднаходження себе».



Субтитрів немає, тож текст... )
ukurainajin: (Default)
Із тужливим захопленням спостерігаю, скільки уваги привернуло питання, чи пустять до України російського кандидата на конкурс Євробачення. Геращенко рішуче заявляє. Любителі мистецтва з Росії запасаються попкорном і вкидають щось на зразок «вонажнетерористка, нєпазорьтєукраіну». Що думає про це сама претендентка, поки що не знаю, але вже передбачаю у тексті багато орфографічних і логічних помилок. Заздалегідь було ясно, що без провокацій не обійдеться, але ж от наче шквал якийсь налетів.

Що ми маємо насправді:
  1. Існує законодавча база про перетин державного кордону. Винятків для окремих осіб не передбачено, бо на то він і закон, а не містечкове розпорядження.
  2. Героїня цей закон начебто порушила. Потрібним є офіційне встановлення факту правопорушення.
  3. У разі підтвердження потрібні також правові наслідки, бо інакше це не закон.
  4. Уникнути розголосу не можна. І через обставини, і не для того це взагалі затівалося.
  5. Вдома у нас є ті, хто вимагає крові. Якщо начхати на закон, вони отримують право виступати під прапором захисту законності замість бешкетувати з власної ініціативи. А що робитимуть всі, кого дратує раз у раз витирати з обличчя плювки, краще не загадувати.
  6. У «цивілізованих» країнах у разі ігнорування закону зроблять собі нотаточку. У «нецивілізованих» також. І це може бути гіршим за якісь тимчасові моральні страждання.
  7. Певно, крім спекуляцій існують і якісь об'єктивні іміджеві фактори, що вимагають саме політичного рішення. Отут стяг у руки нашим стратегам!
Цікава комбінація, та хоч би що, це не таке велике діло, яким його виставляють. Світ не затамує подих у очікуванні. Вважаю за потрібне у першу чергу просто дотримуватися закону та піарити саме це, якщо вже судилося доводити собі та іншим, що крокуємо у той бік. Коли ж удасться разом з тим знайти політичне рішення, яке заспокоїть прибічників жорстких заходів і надасть мінімум можливостей для поширення скандалу, я буду лише радий. І бажано все це швидше перетворити на рутину, бо завтра підсунуть когось іншого, а то знову нерви.
ukurainajin: (Default)
Зловив себе на тому, що набридло читати стрічку від Бігдана. Колись він був агрегатором всього про все замість телевізора. Зараз вже нецікаво. А думок з вузької спеціалізації вистачає від френдів. Гадаю, що буду рвати цей зв'язок із ЖЖ. Так само з Яном Валетовим. Його неперебірливість ораторським колом та регулярний рефлексійний стогін вже переважують цінність і оригінальність незалежних думок. Просто не можу більше на це дивитися. Втомлює. А якщо видаляю більшу частину повідомлень не читаючи, то нащо взагалі мені підписка?!
ukurainajin: (Default)
Навіяло роздумами про «не братів».

Восени 2015 ми власноніж їздили до Італії. Про італійців, най це будуть негри, які володіють забігаловками біля вокзалу у Римі чи відвідують їх, спогади лише приємні. Так, мігранти захарщили автостанції на околицях давнього міста і дозволяють там собі таке, за що у нас вже спілкувалися б із патрулем. Проте людські відносини… У Римі, Вероні, Венеції, Мальчезіне, Тіволі та різних маленьких містечках відчуття, як у родині. Наче Грузія, але все ж помітно інша, мультикультурна, метушлива. На відвідини Ватикану ми з приятелем вдяглися у вишиванки, так і пішли стояти у двогодинній черзі. У черзі поспілкувалися з чернігівською заробітчанкою. Привернули до себе увагу величезної польської групи. Скористалися допомогою охоронця пройти без черги до ліфту (судячи з мови, він був словак, чи десь з того краю). Дівчина-фотограф з московським акцентом щось нам мимохідь підказала з того, про що ми між собою сперечалися.
Зовсім інші росіяни зустрілися нам у курортному Ріміні. Це дуже кумедно — спостерігати таке. Одні пишалися собою, але зацьковано озиралися у пошуках того, хто підтримає їх у цьому ворожому просторі (це туристи). Інші, що призвичаїлися жити, замість зацькованості виказували непереборне бажання розв'язати все за тебе — широка душа — за допомоги поганої італійської і зневажливого ставлення до «пройдисвітів-холуїв». Я навіть не здогадувався, що продавці в Італії пройдисвіти. У Ріміні ми вперше почали ховатися від росіян. Навіть мій приятель, який без жодних комплексів знаходить, про що спілкуватися з ватою, вразив мене бажанням того ж самого.

Про Балкани розповісти нема чого особливого. Російську багато де розуміють, але це жодним чином не СНД. До англійської чи до спроб сказати щось сербською ставляться прихильно. Не було достатньо часу на автономне вивчення середовища. Вельми шкода. Загалом люди дуже схожі на нас. Тому їхні соціальні чи політичні проблеми мені зрозумілі, як наші власні.

Ніколи там, у європах, я не відчував себе у небезпеці. Єдиний раз — панки-бомжі похилого віку на Нюрнберзькому вокзалі, що просили закурити. Та з ними теж згодом прояснилося. До Німеччини я матусю повіз на прогулянку, так само власноніж. Ну ви ж чули, мабуть, розповіді про те, що німці зневажають англійську та взагалі неприязно ставляться до іноземців? Цікаво, хто це все вигадує?! Може їм видніше, я не мав задостатньо часу, знов шкода… Але що я побачив… Я бачив пенсіонерів, які навперегони із жвавою жестикуляцією роз'яснювали іноземцю, як дістатися пам'ятки. Касирка у зоопарку щиро намагалася відмовити іноземця від зайвої втрати грошей — відвідування кількох гектарів за годину до зачинення. Діти… та це янголятки. Сувора пунктуальна фрау у готелі мені півгодини на мапі креслила маршрут, а я не знав, як їй подякувати та втекти. Люди навколо — вони теж родина. Не така відкрита, як в Італії, але ж. Відірвані від нашого харківського і будь-якого російськомовного середовища ми з матінкою почали між собою спілкуватися українською. До речі, тут я навчився того, які проблеми з мовою у літніх зрусифікованих людей. Спілкувалися на вулицях, у крамницях. Ніхто не з'їв, як ви розумієте, і очі не витріщав. З моєї костурбатої німецької теж ніхто не кепкував. А посмішки якщо були, ну я ж це бачу, то лише приязні. Проблеми почалися лише зі зворотнього автобусу до батьківщини, але це інша історія, яку я давно хочу розповісти, проте не вистачає влучних слів.
ukurainajin: (Default)
З приводу статті, яку написав Віктор Трегубов про походження російської мови.
Спочатку я був у захваті від спроби популярно донести до читачів думку, що будь-які речі, особливо пов'язані з історією, мають складну багатосторонню природу, і спрощене уявлення про них — то лише привід для маніпуляцій. Проте щось у цій статті мене-таки непокоїть. І не тільки мене. Про ставлення до викладених фактів і висновків з них можна почитати у коментарях. Там весело.

Я ж особисто хотів би процитувати одного читача:
„Але найголовнішим є те, що походження укр та рос мов мають хіба науковий інтерес і не можуть бути жодним підгрунтям для статусу украніськоі в РФ чи російськоі в Украіні.
Є сформовані народи зі сформованими мовами. Ці народи мають своі держави , суттю існування яких є збереження національноі ідентичності титульних народів.‟ (Taras Oliynyk)


Попри «титульні народи», які мені дратують слух, не можу не погодитися. Живемо сьогодні. І від сьогодні залежить, як житимемо завтра.
ukurainajin: (Default)
12 godina, або знову про письменника Кучму

„Якби росіяни добре розуміли страхи своїх сусідів, то це допомогло б покращити політичний клімат у нашій частині світу. Наші побоювання за саме своє національне існування пояснили б росіянам багато чого, зокрема наполегливе бажання ряду посткомуністичних країн потрапити під крило НАТО (і Україна уже офіційно цього прагне). Ця підозрілість не навіки. Чим більше людяності, терпіння, розуміння і навіть м’якості до того, що на її думку, є помилковим, виявить Росія, тим швидше ця підозрілість пройде, тим швидше затихнуть також і екзальтовані антиросійські настрої. Таку політику сьогодні проводить Путін.‟
(Л. Д. Кучма «Україна — не Росія», 2003)

Нещодавно блогер tipa-bandera, ілюструючи проблему імперського світосприймання, взявся цитувати оцю книженцію нашого другого президента, яка була з якихось причин видана у Москві. У свою чергу, коли я читав цю книгу, то помітив собі, що Леонід Данилович, чи хто там у нього у співавторстві, попри непоганий розбір давньої і тогочасної ситуації до ролі віщунки не дуже здатний. Здається, книга була написана і надрукована десь напередодні конфлікту на Тузлі...

Рік по тому Кучмі довелося вирішувати, що йому робити з надлишком помаранчевого кольору. І ще у тому ж 2004-му інтернетом розійшлася кумедна Flash-анімація. Але ж вистачало от колись лагідного кепкування, аби звучало гостро! Я порахував на пальцях — минуло дванадцять років. Осьо такий був мультик:

ukurainajin: (Default)
20 лет спустя. Jedi Knight

Как летит время... Я сейчас уже подсознательно не хочу притрагиваться к 3D-играм, где персонажи представлены набором раскрашенных геометрических фигур, а лучшие CGI-ролики технически проигрывают нынешним студенческим поделкам. Независимо от ностальгии и геймплея с сюжетом. Вот спрайтовая изометрия ещё нормально воспринимается, потому что явная условность, а такое уже никак. Пусть лучше остаётся незапятнанным воспоминанием.

ukurainajin: (Default)
В связи со вчерашним печальным событием покопался в материалах по теме «Звёздных войн» и нашёл подборку высказываний советской прессы. Местами похоже, что писаки на зарплате нарочно представляли картинку как можно ужаснее, местами — что они смотрели где-то подпольно, ни капли не понимая английского, а то и вообще описывали чей-то пересказ. Как некоторые кинотеатровые плакаты, что нарисованы оформителями явно от балды, по ключевым словам. Особенно понравился материал Е. Карцевой «Голливуд: Контрасты 70-х». Вот он и потянул за ассоциативную ниточку.

Дед не любил украинских националистов. Ему можно, он воевал, и ему «бандеровцы в спину стреляли». У него своя заслуженная правда. Бабушка втайне восхищалась усатым генсеком, хоть я и не понял, за что, ведь детство её особо счастливым не назовёшь. Но ни от деда, ни от бабушек, ни от папы с мамой или других родственников и хороших знакомых я никогда не слышал про «загнивающий Запад», который хочет нас захватить, развратить, уничтожить. Никто в застольях не обсуждал «израильскую военщину», гонку вооружений или упадок буржуазных нравов. В прессе, ТВ, идеологическом искусстве проскакивало. В садике и школе втирали про хороший коммунизм и плохой капитализм. В семье же вообще ни разу Рейган не был в чём-то виноват.

Дефицит колбасы не списывался на злые происки врагов. Победа над фашизмом вспоминалась по праздникам, в формате «слава богу, что выжили и победили». Все эти близкие мне люди прошли через разные трудности, привыкли полагаться на себя и скептически относиться к сказкам. 90-е, конечно, многих подломили психологически, потому что так выживать ещё не доводилось, по крайней мере родившимся после войны. Но бабушка за предложение избирательной гречки может и веником замахнуться. Поэтому я сомневаюсь в инфантилизме как продукте исключительно советского строя. При совке я столько совка в головах не наблюдал. Допускаю, разумеется, что видел и воспринимал я тогда меньше, чем сейчас.
ukurainajin: (Default)
Luke Skywalker is essentially a mass murderer.
Has anyone stopped and realized that while the rebels were cheering and celebrating the destruction of the first Death Star, Luke had essentially killed over a million people stationed on board serving their governments Armed Forces. Aside from the soldiers, the crew support staff, even the cooks were reduced to ash in a split second. And their killer was laughing and being awarded a medal just minutes later.‟


„Люк Скайуокер насправді є масовим вбивцею.
Чи знайшов хтось час усвідомити, що коли повстанці раділи і святкували знищення першої Зірки Смерті, Люк фактично вбив понад мільйон розташованих на борту людей, які служили збройним силам свого уряду. Окрім вояків, допоміжний персонал екіпажу, навіть кухарі, в єдину мить був спалений вщент. А їхній вбивця посміхався і отримував медаль вже кілька хвилин потому.‟


До чого це я? Дуже добре, коли люди намагаються подивитися і з такого боку. Тому що це гуманізм і тому подібні надбання людської культури. Про них ніколи не слід забувати. Але чомусь мені здається, що ніхто не схотів би переглядати кіно, де повстанців у кінці спопелили разом із планетою і всією «новою надією». Особливо коли перед цим під знищення потрапили кілька мільярдів таких самих ні в чому не винних кухарів та інших фермерів.
Чи може краще сказати, що справа глядача — мотати на вус і застосовувати усвідомлене у відповідних обставинах, а не вимагати від персонажів поводитися так, як здається доречним зі зручного глядацького крісла?
ukurainajin: (Default)
Перші хвилини я не міг збагнути, що відбувається. Пристойно вдягнені люди пересипають вміст сміттєвого контейнера до своїх пакетів. Кілька версій одразу народилися з ураженої уяви. Біженці, флеш-моб тощо. Приятель пояснив, що то контейнер біля супермаркету з викинутою «санкціонкою», десь в новинах нібито було. Одразу згадалося, як раціональний підхід, який зазвичай є дуже добрим інструментом, іноді приймає такі форми, що стає моторошно. Також дійшли висновку про спотвореність раціоналізму десь на попередній ланці.

ukurainajin: (Default)
«Мэтр журналистики также дал юной студентке красноречивый и неожиданно искренний совет, который я привожу здесь полностью, по аудиозаписи: “Forget about the humanitarian, and what is good or what is bad. Remember only one thing: what is in your interest?”»

Статья, которую я процитировал, случайно вызвала у меня одно крепко забытое, казалось бы, воспоминание.
Лет пятнадцать назад, когда таких образований как «локальная сеть + интернет» было как грязи, случилось мне в приятельском кругу пьянствовать с владельцем моей местной сети. Я рассказал ему о технических проблемах с качеством его услуги, о трудностях общения с персоналом. И высказал пожелание об улучшении всего названного.
Знаете, что я услышал в ответ? Что-то вроде этого: «Да мне пофиг, что там тебя не устраивает! Не хочешь, не пользуйся! Только куда ты, дружок, денешься?! Или ты думаешь, что тебя кто-то поддержит и юзвери начнут массово уходить? Если ты, как говорится, плюнешь в коллектив, коллектив утрётся…» Возразить такой мощи духа оказалось нечего. Да и не понадобилось.
Я, конечно, из принципиальности пересел на менее удобный, но более предсказуемый способ доступа к интернету. Но через несколько лет пришли дяди с большими возможностями и взяли всю городскую самодеятельность под свой контроль. Теперь, когда я в случае редких проблем связываюсь с саппортом, я получаю либо сразу решение проблемы, либо вразумительные объяснения. Упомянутый провайдер, возможно, тоже воображал себе что-то в духе познеровского высказывания. Только стороной согласия в итоге оказался не он.
ukurainajin: (Default)
Стан перекладу. Хвилька вражень. «Відмак» та інші

Мені з деякого моменту став цікавим стан україномовної літератури. Про місцеві твори я не готовий щось казати, бо не дуже обізнаний на цьому. Навчальна література, начебто, у нормі. Особисто мені подобаються харківські видання з німецької. Інша річ — перекладена художка. Тут зараз є добрі речі, але багато і поганих. Пригадую видання радянських часів. Там була дуже красива мова. Так, небагато було вибору, але те, що було, воно тримало рівень. Зараз дещо по-іншому, вільний ринок. У крамниці можна спробувати прочитати кілька сторінок, щоби зрозуміти. До того ж, краще заздалегідь поцікавитись відгуками. Нерідко трапляються чудернацькі, важкі та непрофесійні переклади.

Про «Кораліну» я вже писав. Переклад поганий, як на мій погляд та на погляд моєї супутниці.

Чудовий переклад «Гаррі Поттера» від «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Морозов, ге? З цим перекладом я вперше ознайомився у новому, ілюстрованому (Джим Кей) виданні. Прочитав миттю від першої до останньої сторінки.

Серія книжок про Мері Поппінс («Махаон» та «Рідна мова») — загалом добре. Але перекладач чомусь дуже полюбляє слово «химерний». Це слово вам зустрінеться скрізь. Може, так було в оригіналі, бо я Траверс англійською не читав. Але, дійсно, воно увагу привертає. На мій погляд, «дивний» тут пасувало би більше.

Ну і наостанок буде перший переклад українською «Відьмака». Видає «Клуб сімейного дозвілля», перекладач Сергій Легеза. Не можу сказати, що цей переклад якийсь видатний. Багато виникало суперечок щодо перекладу власних імен, назв, деяких помилок у розумінні тексту. Особисто я до цього читав лише польський оригінальний варіант. Так от, Легеза, на мій погляд, чомусь боїться слова, перекладає нейтрально і механічно там, де у автора барвисті та специфічні синоніми. Але все ж він перекладає майже один-до-одного, трохи збіднюючи виразність. До того ж він розробив до книг цікавий глосарій з поясненнями. От коли я ознайомився з російськомовним перекладом від Євгена Вайсброта, то був трохи здивований. Виходить кумедно, але то хіба співтворчість замість перекладу, з адаптацією до російського менталітету і багатьма помилками. Беріть вже краще Легезу! Або ще краще — опановуйте польську, що українцеві не важко!

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

August 2017

S M T W T F S
  1 234 5
6 78 9101112
1314151617 1819
20 21 22 23242526
2728293031