ukurainajin: (Default)
Френд [personal profile] artgr розповів про римську систему запису чисел. Хочу дещо додати до теми розрядних числівників.

Слід розрізняти, як числа записуються і як вони вимовляються. Я не знаю, як поралися давні римляни зі своєю системою запису, але у нас, наче, все просто: «тисяча сто десять» прописом означає 1110 у математичному записі. Коли в одну скриньку-розряд вже не можна нічого напхати, доводиться відчиняти нову, більшу і давати їй якесь ім'я. У нас ці скриньки називаються «десять», «сто», «тисяча» і записуються відповідно: 10, 100, 1000. У римлян було так: 5 «пальців-I» вміщалося у «долоню-V», дві долоні — це «X», далі п'ять людей з «X» називалися «L», дві такі групи — «C-сотня», якщо цих «C» набігло десь п'ять, то це виходило «D», а якщо таке саме відбувалося ще у іншому місці, то разом це виходило «M», або тисяча. Оці всі букви є аналогами наших розрядних скриньок, але вони більш дрібні і, як можна помітити, місткість цих скриньок має неоднакове взаємне співвідношення: 5→2→5→2→5→2; у той час як наші скриньки — кожна вдесятеро більша за попередню.

Логічно, що після скриньки «тисяча» має бути інша, яка містить десять «тисяч». І такий числівник у слов'янських мовах був. Це «тьма», а греки мали свій «міріад». Ну тобто, до дідька тих тисяч. Але ми замкнули сучасне кільце розрядних числівників саме на тисячі (мабуть через пошану до освіченої Європи), і лише тисяча тисяч набуває тепер окремої назви — «мільйон». А далі знову той самий цикл, кожна нова скриня місткістю у тисячу попередніх отримує власну назву.

А от китайська народна медицина, а з нею японські острови і корейський півострів своєї «тьми» не відцуралися. Тож десять скриньок з тисячами-се́нами японською називаються «ман». Сто тисяч — це десять «манів», мільйон — сто «манів», десять мільйонів — тисяча «манів». А от коли накопичується «ман манів», то вже тоді і лише тоді відчиняється скриня «оку». І далі принцип «манів» продовжується у безмежність, як наш принцип «тисяч». Дивує, як таке зберіглося у глобальному світі. Бо, наприклад, та ж сама грузинська має цікаву систему групування числівників, побудовану на «двадцятці» — дві двадцятки (40), три двадцятки (60), чотири (80), — але так рахують лише у межах окремої сотні, а далі вмикається звична система «10-100-1000».

Ну і наостанок пісня про «хяку (100) манів» червоних «бара»:

ukurainajin: (Default)
Нещодавно тут постала тема того, що шкарпетки у спільному з іншими шкарпетками сховищі мають властивість губити одна одну. Пропоную дідівський спосіб, або лайфхак — це як завгодно, — подолати це лихо.

Розглянути стратегію... )
Форм-фактор не такий компактний, як початкова двовимірна проекція, проте замість гри у знаходження двох однакових речей тепер можна вільно поринути у творчий пошук.

• Френдеса [personal profile] risha_cq запропонувала лагідніше до резинки рішення. Загибаємо самий лише верх, а потім крок 3 так, щоби манжета після вивертання знову стиснулася. Резинка не так сильно розтягується і переживає менший стрес.
ukurainajin: (Default)
Зайшла мова про походження назви цього матеріалу (і документу) в українській та російській, і мені стало цікаво, які взагалі є варіанти в Європі. Кавказу торкатися не буду, бо там вже починається тюркський вплив. Картина складається така:
  • Всі слов'янські мови, окрім болгарської, македонської та російської; романські, окрім італійської та румунської; всі германські без винятку; угро-фінські, балтійські та кельтські, навіть унікальна баскійська — у них усіх пишуть на різновидах «паперу» — від давнього папірусу.
  • Болгарська, македонська і… румунська, вочевидь, зазнали античного впливу у інший спосіб, бо у них назви, як і у сучасній грецькій, представлені варіаціями на тему «хартії». Пам'ятаєте славетну англійську «Велику хартію вольностей»? Оце теж походить з давньогрецької і позначало шкіряний матеріал та документ з нього.
  • Італійська (венеціанська, сіцилійська також) успадкувала від латини «карту». Здогадайтеся, звідки це слово прийшло до латини? Та сама хартія, але з поправкою на фонетику.
  • У російській, як ви знаєте, — «бумаґа». Найбільш імовірна версія, що довго-довго їхало з Середнього Сходу, аж поки не приїхало за посередництвом італійців. І на самому початку було пов'язане з бавовняним матеріалом (ні, не з ватою).
  • Ну і ще є мила для всіх албанська. У ній матеріал для писання — це «летра».
ukurainajin: (Default)
Колись я робив огляд з приводу того, як собі налаштувати перегляд стерео на базі мультимедійного проектору: тайль айнс, тайль цвай, тайль драй.
Так от, дешеві окуляри від Самсунгу, що вони їх пропонують для своїх 3D-телевізорів, виявилися вкрай ненадійними. Нагадаю, що у моєму випадку потрібні активні затворні (кліпалки) окуляри з передачею синхронізуючого сигналу по радіо, тобто типу RF. Я тоді купив комплект з двох пар, та ще потім приятель віддав свої дві пари від телевізора. Що ми маємо у результаті… Дужки такі крихкі, що поламалися вже на трьох парах. Я і клеїв, і просто скотчем замотував. Вони за формою розраховані на якусь маленьку голову, а пластик ну капець, який тендітний. Ще одна пара відмовилася взагалі реєструватися, а на іншій кнопка ввімкнення зараз реагує лише так, як у первісної людини з камінців народжувався вогонь. І добило мене те, що у продажу цих чи аналогічних окулярів у наших крамницях зараз нема. Просто нема вже десь рік, крапка.

Тож мені після чергової майстерно знешкодженої пари довелося купити фірмові окуляри від Epson (ELPGS03). Цяцька недешева. Порівняно з самсунгівськими — у 5 разів дорожчі. Але конструктив дуже, дуже гарний. Навіть пересувний вмикач здається більш солідним. Реєструються автоматично при вмиканні. Єдине, що викликає моє невдоволення — це не баг, а фіча. Тобто замість змінних батарейок в них вбудовано акумулятор. Заряджати можна по USB. Одного повного заряду вистачає на перегляд 40 годин. На перегляд одного фільму вистачить заряджати протягом трьох хвилин — це все перевірено, Епсон не бреше. Звісно, акумулятор деградує з часом, про що виробник чесно повідомляє. А замінити його вже не так просто, як звичну батарейку у «самсунгах». Сподіватимусь, що він не дуже деградує до того моменту, коли сам проектор стане вже морально застарілим. Загалом задоволений і раджу. Але якби в мене був вибір, я би все ж взяв купу дешевих, бо я ретроград і перестраховщик.
ukurainajin: (Default)
Сьогодні в нас на лабораторній буде характерний зразок створення альтернативної реальності шляхом підкреслення несуттєвих деталей і видавання персональної думки за науковий факт. Пропоную також самостійно виявити застосування інших прийомів маніпулювання:

Отлучение Юлии Самойловой и похвала Путина за отказ от участия, Джамала проиграла Верке Сердючке и первая победа Португалии — чем запомнился музыкальный конкурс «Евровидение-2017»

Приклад ноучного диспуту:

Grigory Valenko
15.05.2017 В 19:33
По всей видимости таким оно (укроЕвровидение) всем и запомнится: голый зад, скандалы, обилие домов терпимости по всему Киеву с предложением как женских, так и мужских услуг, полное отсутствие интереса у населения (опросы Мединского на улицах Киева): пир во время чумы итд итд итп..
Все ближе склоняюсь к мысли, что России вообще нужно отказаться от этого безобразия..


Fedor Beleckiy > Grigory Valenko
16.05.2017 В 08:08
Самое любопытное, что, судя по освещению Киевского Евровидения российскими СМИ, россиян больше всего интересуют дома терпимости и голый зад пранкера. Совпадение? Не думаю! И спасибо Вам за подтверждение этого очевидного вывода.
ukurainajin: (Default)
Доктор філологічних наук Олександр Пономарів у своєму блозі відповідає на запитання читатів щодо правильного мовлення. Запитання зазвичай мають простий характер і можуть зацікавити широке коло відвідувачів: «Чи є жіночі форми до слів „митець‟, „біолог‟ і „соціолог‟», «Як називати жителів Дніпра», «Як перекласти українською деякі поширені російські вислови, а також чи варто міняти Бетховена на Бетовена, а гравюру на ґравюру»…

Дякую [personal profile] robofob, який презентував мені цей ресурс!

Пошук всіх записів від Пономарева
Заархівований блог 2009-2011

Не можу зрозуміти, як там у зручний спосіб побачити всі сучасні записи. Бо старий блог заархівовано, а наступні публікації лише через пошук або через загальну стрічку всіх блогів. Може хто підкаже, що я роблю не так на тому сайті BBC?
ukurainajin: (Default)
Під час останньої подорожі до ЄС виявилося, що моя банківська картка з магнітною стрічкою — застаріле лайно. Не на всіх пристроях зчитування відбувалося легко, а на деяких це було вже фізично неможливим. Сумно і кумедно водночас було на це дивитися. Подекуди люди взагалі забули, як обслуговувати таку картку. Тож річ ясна, що треба міняти на нову, з чіпом. Оце я сьогодні, користуючись нагодою, і замовив перевипуск.

Та з'ясувалося, що є побічний ефект. Коли я потім спробував заплатити в інтернеті, то нічого не вийшло. Заблокували мою теперішню картку, бо вже зареєстрували майбутню. Отак. І нічого не можна вдіяти, доки я її не отримаю і не активую. Тобто ще приблизно 10 днів. Якби не мав іншої, то просто по-дурному втратив би своє замовлення з обмеженою кількістю. Мабуть, варто було банкові все ж поцікавитися, чи не планую я, боронь боже, витрачати найближчим часом свої гроші у зручний для мене спосіб…
ukurainajin: (Default)
Литовська та латиська мови за мовною класифікацією належать до балтійських мов, причому вони єдині досі живі у цій групі. Також вони є найближчими до слов'янських мов серед усіх індоєвропейських, хоча в це важко повірити при першому погляді на них. У той час як естонська належить до угрофінської групи, а саме прибалтійсько-фінської — це інша мовна сім'я, уральська.

Мені про це нагадали у польському підручнику з литовської. Хоча, наче, і знав, що естонська є родичкою фінської, та в голові оцей дурнуватий стереотип про «прибалтійські республіки» — отут про це згадують так: „У радянські часи їх називали "прибалтійські республіки", і багато хто плутав, яка столиця у кожної з них, адже їх сприймали як єдине утворення. <…> У наш час вважається безтактністю розглядати країни Балтії — Латвію, Литву та Естонію — як ідентичні країни. Їхні мови, етнічна належність та релігії суттєво відрізняються, так само, як обсяг і характер економік.‟

Наостанок про ту ж таки близькість балтійських до слов'янських. Дійсно, відмінностей багато, але можна розглянути красномовний приклад співпадіння, особові форми дієслова nèšti (нести) з литовської у порівнянні з українською та польською:

лит.поль.укр.
nešùniosęнесу́
nešìniesieszнесе́ш
nẽšaniesieнесе́
nẽšameniesiemyнесемо́
nẽšateniesiecieнесете́
nẽšaniosąнесу́ть

Або відмінювання особових займенників: àš/tù — я/ти, manę̃s/tavę̃s — мене/тебе, mán/táu — мені/тобі тощо.
ukurainajin: (Default)
Я не знаю, хто це. Випадково натрапив, та назва зацікавила: «Как я сходила на Первый канал (опять)». Гадаю, варте перегляду. Погляд умовно випадкової людини на телеригальню зсередини.

ukurainajin: (Default)
 Вчера в страну вечных вычислений отправился ещё один центральный процессор. И всё потому, что с охлаждением вышло не по фен-шую. То есть шуя там никогда и не было. А то, что крыльчатка фена разорвала полимерные оковы и отправилась за пределы системника, я заметил только тогда, когда в воздухе ощутимо запахло кислыми окурками. Минуты две, пока я тупо шевелил жвалами и тыкал конечностями, мышка ещё двигалась по экрану, и можно было спастись. Затем наступил вечный скриншот. После перевключения видеосигнала нет, спикер молчалив и печален.

Шокирующие подробности... )
ukurainajin: (Default)
Минулого разу я спробував описати, які у японців стосунки зі звуковими коливаннями. Тепер розповім, як цей процес можна зафіксувати, коли немає напохваті звукозаписуючого приладу.

Факт перший: японська мова послуговується одночасно двома абетками. Кожна з них у сучасному вигляді має 46 (сорок шість) літер. І це не все. Якщо є бажання записати всі суто японські мори, то треба було б додати ще близько шести десятків якихось символів до кожної з абеток.

Насправді ж обидві абетки передають той самий набір мор. Просто їх винайшли окремо. Ці абетки називаються хіраґана і катакана, а разом вони просто кани. Символи першої мають кучеряві форми — あ、の、す — у той час як символи другої лаконічні й наче рублені — ア、ノ、ス. Недаремно хіраґану ще називають «жіночим письмом», а катакану, начебто, створили суворі монахи. Як ви бачите з цього прикладу, однакові мори виглядають зовсім по-різному, хоча обидві абетки походять зі спрощеного накреслення ієрогліфів.

Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Це пілотна спроба похизуватися накопиченими знаннями і водночас донести до читача загальне уявлення про одну з іноземних мов. Воно читачеві, можливо, й непотрібне, володіння цією мовою. Але іноді бува корисно для загального, як то кажуть, розвитку чи навіть якогось ужитку мати про щось обґрунтовану думку замість несвідомого суспільного. Наразі буде про японську. Я про неї щось-таки знаю, і вона, з огляду на свою екзотичність, сама просилася на розтин.

Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Придбав дисплей бустерів з нового сету «Магії», Kaladesh. Такий, як на малюнку. Майже такий, бо там намальований, а у мене справжній. Для тих, хто не знає, про що мова, зараз поясню. «Magic The Gathering», або MTG — це колекційна карткова гра, чи не найвідоміша у світі. Система правил побудована таким чином, що їх можна розширювати й вдосконалювати, випускаючи все нові й нові ігрові набори вже двадцять років поспіль. Грати можна хоч з друзями, хоч на серйозних турнірах. Випадковими картами, чи готовими колодами, чи навіть створюючи свої власні колоди з власною стратегією. Насправді цікава штука для мозку.

І, звісно, непоганий баблосос. Бо «колекційна». Тобто, можна взагалі не грати, а лише збирати колекцію карток, для чого творці люб'язно створили всі належні умови. Карти в MTG за кольором значка та кількістю змарнованого на них паперу поділяються на звичайні (common), незвичайні (uncommon), рідкісні (rare), а віднедавна ще й якісь казково рідкісні (mythic rare). Це взагалі ніяк не впливає на правила гри, хоча рідкісніші карти зазвичай мають ліпші ігрові характеристики. Тому вони й рідкісніші. А якщо рідкісніші, то мають бути чимось кращі. А якщо кращі... Ну, ви розумієте.

Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Для чего нам знать несколько языков? Я вот тоже думал, что для использования по прямому назначению. Что наше исторически сложившееся украинское двуязычие — это, со стороны русского, готовое средство межнационального общения, а со стороны украинского — мостик к другим славянским языкам. Всё оказалось гораздо интереснее. Вопросы мультилингвизма — и билингвизма как его частного случая — изучаются наукой со всех, порой неожиданных, сторон, и это приносит любопытные результаты.

Читати повністю... )

ukurainajin: (Default)
Помни о Ллео! Так я себе это теперь говорю при соответствующих обстоятельствах. Ллео — это Леонид Каганов, если что. Забрёл в его дневник и нашёл там «ДЕСЯТЬ ЗАПОВЕДЕЙ ИНТЕРНЕТ-ЭТИКИ». Раньше я уныло говорил себе: «Помни, что было в прошлый раз!» Теперь я открыл для себя более поэтичную фразу. Леонид собрал в цистерну кровь всех дураков, на чьих ошибках учатся, и явил миру шпаргалку из пережёванных страстей. Я не верю, что такие знания можно осознанно использовать, не пожертвовав хотя бы часть своей крови, но супер-оружие должно быть либо у всех, либо у никого. Набивайте шишки, выживайте, и делайте мир лучше!

1. Перед тем, как отправить пост, письмо или комментарий, перечитай текст заново. Пропавшая частица «не», меняющая смысл на противоположный, «Бля» вместо «Юля» или «Александрочив» вместо «Александрович» — не самая приятная находка, когда текст уже отправлен.
2. Если что-то отправлено, никогда не лезь перечитывать собственные слова. Бессмысленней занятия не существует, ты не павиан перед зеркалом.
3. Никогда не пиши в нетрезвом виде. Никогда. Сделай черновик, отправишь утром, не горит.


. . .
ukurainajin: (Default)
С «дешёвым» способом просмотра стерео на проекторе — при помощи анаморфных стереопар — разобрались. Теперь займёмся получением качественной картинки и снятием ограничений в 3D-играх. Для этого требуется, чтобы выполнились три условия: чтобы источник содержал ракурсы полного размера, чтобы эти ракурсы как-то в полном размере передавались на проектор и чтобы сам проектор умел такое принимать и обрабатывать.

Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Просмотр стерео сводится к трём вопросам: откуда берётся стереокартинка (источник), как она передаётся на проектор и как она превращается проектором в то, что мы видим.

Источник
Картинка-источник или хранится в файле, например видео, или создаётся какой-то программой, например игрой. Самое простое представление стереоизображения — стереопара. Это когда у нас есть два разных вида (ракурса) для левого и правого глаза в виде картинок. Я буду говорить про горизонтальные (SideBySide) стереопары, где ракурсы показываются слева-справа друг от друга. И вертикальные (OverUnder), где ракурсы размещены друг над другом. Ракурсы могут идти в порядке L-R, то есть в горизонтальной (параллельной) паре левый вид будет слева, а в вертикальной — сверху. Но порядок может быть и обратным — R-L. В файлах с фильмами чаще всего используют порядок L-R. В электронном мире стереопары также подразделяются на цельные (полные), когда каждый ракурс — своего нормального размера, и анаморфные, когда оба ракурса сжимаются вдвое по высоте или ширине и одновременно умещаются в размер одной полной картинки. Цельные стереопары обычно называют просто стереопарами. Про анаморфные уточняют, что они такие вот из себя (в английском названии добавляется слово Half — половина).

Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Сказ про извлечение стереоскопических видений из световой коробки под названием мультимедийный проектор (beamer, projector). Здесь не будет никаких всеобъемлющих описаний и сравнений технологий и оборудования. Только необходимый для использования минимум. Я просто наконец заполучил себе эту долгожданную штуковину, немного поизучал-помучался и теперь выдам шпаргалку, как с этим добром обращаться.


Изначально я задумывал смотреть кино, как в кино, но только дома. На большее не рассчитывал. Поэтому для меня оказалось приятной неожиданностью, что прогресс не стоит на месте и что в современные проекторы уже заложена в том или ином виде возможность видеть выпуклости выпуклыми, а впуклости впуклыми. Раньше я считал, что для этого нужны два проектора, специальный экран. А вот не обязательно :-) Разумеется, я сразу же захотел воспользоваться этой возможностью, и на этом созрел материал для обзора.

Мой проектор — Epson EH-TW5210. Это Full HD аппарат с разрешением матрицы 1920*1080 пикселей. В плане показа стерео для нас в нём важны следующие две характеристики:

Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
Пляжная пепельница на зонтике. Внутренний картридж удобно вынимается и опустошается в ближайшую урну без пачканья рук. Крышка хороша и в открытом, и в закрытом положении. А ведь нехитрый кусок пластика...



Бесплатное приложение к пляжу. Предусмотрительность вдвойне умилила отсутствием спроса.



И много других штучек, сфотографировать которые просто не пришло в голову в силу их кажущейся естественности.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

June 2017

S M T W T F S
     123
456789 10
111213 14 151617
181920 21 22 2324
252627282930