ukurainajin: (Default)
Коли я свого часу прийшов до книгарні «Є» з метою купити «Аеропорт» Сергія Лойко, продавець мені між іншим повідомив, що вони мають також російською. Мене це здивувало, бо імідж «книгарні» від початку побудований на «українськості». Менше з тим. Я хотів саме українською і навіть не підозрював тоді, що це переклад з російської… З приводу самої книжки можу сказати, що це-таки художній твір, хоч і на реальних подіях. Ба більше — мелодраматичний. Автор, без сумнівів, малює головного героя з себе самого, ну і трагічна доля та все таке інше зі сльозами. А от «аеропортна» частина оповіді заслуговує на визнання. Чому я це згадав зараз…

Моя бабця через стан здоров'я майже весь час сидить вдома і ковтає книжки одну за одною. Переважно жіночі романи та спогади радянських полководців, бо гаплик з наявністю чогось іншого. Ну я подумав, що «Відьмак» українською буде не гірший, а й навіть корисніший за радянських мемуаристів, та підсунув їй зі свого фонду. Зайшло добряче. Далі, коли «Відьмак» вичерпався — а жіночих романів я не тримаю, — вирішив обережно випробувати щось суворіше і дав оцей «Аеропорт». Що можу сказати… Стався культуровий вибух. Книжка досі не повернулася до мене. Вже другий місяць гуляє десь по пенсіонерських колах «Нових домів» (житловий район Харкова), і мені доповідають, що там вже черга в очікуванні. Вважаю, що з цією справою я впорався непогано.
ukurainajin: (Default)
Ходив на пошту забрати свої книжки. Взагалі-то видача посилок зазвичай була у дальньому віконці, але там останнім часом чомусь постійно нікого немає, і з усіма питаннями, переказами, посилками, пенсіями люди стоять до єдиної присутньої співробітниці. Сьогодні так само черга стоїть до центрального віконця, але й на видачі сидить поштарка. Ну я ж одразу до неї, питаю, чи тут отримувати. Мурмоче, що наче так. І тут черга вмить захвилювалася: «Тут одна очередь!!!», «Всем тоже туда надо!!!» Я з пенсами не сперечаюся, лише голосно зауважив, що дивна якась система. Навздогін мені поштарка зі свого закутка обізвалася: «Я же говорила, пусть на получение проходят сюда! Молодой человек, молодой человек!» Там іще одна тітонька мовчки стояла, так враз після цього побігла поперед мене.

Наче той експеримент, де мавп струмом лупасили і замінювали поступово всю спільноту на нових, які вже не ставлять питань, чому такі дебільні закони у цьому лісі, а просто карають занадто допитливих.
Ще зі мною до того віконця дід підійшов, що недобачав і недочував. Я паралельно з отримуванням своєї посилки допоміг заповнити за нього форму, бо у поштарки рука не піднялася. Ой, цирк. Налетіла ще якась тітушенція: «Шё вы тут запалня-яити, за сталом нада запалнять!»

Висновок такий: тамада мудак і конкурси в нього мудацькі, але поки мавпи всі скачуть за його правилами, діла не буде.
ukurainajin: (Default)
Під час останньої подорожі до ЄС виявилося, що моя банківська картка з магнітною стрічкою — застаріле лайно. Не на всіх пристроях зчитування відбувалося легко, а на деяких це було вже фізично неможливим. Сумно і кумедно водночас було на це дивитися. Подекуди люди взагалі забули, як обслуговувати таку картку. Тож річ ясна, що треба міняти на нову, з чіпом. Оце я сьогодні, користуючись нагодою, і замовив перевипуск.

Та з'ясувалося, що є побічний ефект. Коли я потім спробував заплатити в інтернеті, то нічого не вийшло. Заблокували мою теперішню картку, бо вже зареєстрували майбутню. Отак. І нічого не можна вдіяти, доки я її не отримаю і не активую. Тобто ще приблизно 10 днів. Якби не мав іншої, то просто по-дурному втратив би своє замовлення з обмеженою кількістю. Мабуть, варто було банкові все ж поцікавитися, чи не планую я, боронь боже, витрачати найближчим часом свої гроші у зручний для мене спосіб…
ukurainajin: (Default)
Треба було розібрати й викинути старий комод, що від попередніх власників залишився. Ну як старий… років 70-х, судячи з його вигляду. Взявся я до справи і зрозумів, чого хазяї покинули оце «добро» мені. Він же ж, падлюка, цілком клеєний. Окрім задника, який складається з двох половинок. Між собою вони скріплені зубатими скобами, і все це усіяне незліченною безліччю шурупів. А шурупи ті з ледь надряпаними у довільному місці шліцами…

Я розумію, коли майстер Гамбс створює різьблений гарнітур для певної особи. Але у епоху масового виробництва та з дизайном типу «фігурка з Тетрісу»… Його ж навіть між складами неможливо перевозити у хоч якійсь відчутній кількості. Ото тобі й дефіцит! Постало питання, хто ж цей майстер Гамбс? Знайшов етикетку, а на ній таке: «Изготовитель: «Оборницкие Фабрики Мебели ПОЛЬША»
ukurainajin: (Default)
Київ, 2005 чи 2006, не пам'ятаю вже. Я не знаю, хто ти, хлопчик у вишиванці. Вам було на вигляд років з 14-15, ви удвох з приятелем виходили з-під землі на Майдані у Києві. Ви мали кумедну стрижку з чубчиком, яка пізніше була у козака-Усика. Ти побачив розбиту пляшку, завагався по-дитячому, а потім підібрав її та відніс до урни. Я дякую тобі за цю сцену, за твій приклад! Дякую також місту Мінську, де я на початку 2000-х взагалі вперше побачив після років нашого суцільного срачу, як треба підтримувати чистоту та охайність. Дякую тобі, підмосков'я, де я бачив у дивному ялиновому лісі розкидані пляшки з-під українського пива. За те, що бачив, як не можна, дякую! Тема вийшла суто навколосміттєва, але що зробиш, коли це найяскравіші спогади?! Звісно, багато можна пригадати ще різного, зі сміттям не пов'язаного, у різних місцинах і країнах… Я дякую всім вам, люди, хто своїм прикладом показує, як робити добре!
ukurainajin: (Default)
Зловив себе на тому, що набридло читати стрічку від Бігдана. Колись він був агрегатором всього про все замість телевізора. Зараз вже нецікаво. А думок з вузької спеціалізації вистачає від френдів. Гадаю, що буду рвати цей зв'язок із ЖЖ. Так само з Яном Валетовим. Його неперебірливість ораторським колом та регулярний рефлексійний стогін вже переважують цінність і оригінальність незалежних думок. Просто не можу більше на це дивитися. Втомлює. А якщо видаляю більшу частину повідомлень не читаючи, то нащо взагалі мені підписка?!
ukurainajin: (Default)
Харьковские таксисты, судя по всему, живут каким-то своим братством. Выручают друг друга, что ни случись. Толпой наезжают, если где-то своих обижают...
Спросил одного таксиста, что он думает про нашу новую полицию. Таксист не местный, из Луганска. Он рассказал интересные вещи.

Тезис первый: ребята из полиции сами боятся что-то нарушить. Их перестали бояться, как боялись ментов. А народу нашему нужен кнут, патамушо нецивилизованный. Выпившие разъезжают за рулём, как ни в чём не бывало.

Тезис второй: у них руки связаны в законодательном смысле. Был случай, когда один пьяный гражданин начал наезжать на таксиста, угрожая тому ножом. До прибытия полиции нож он сообразил выбросить. Но!.. В присутствии полицейских он неоднократно требовал, чтобы его пустили, чтобы он мог таксисту заехать в морду. Полицейские оформили на него заявления, но задерживать этого гражданина отказались. Документы при себе, личность установлена. Задерживать, якобы по закону, не за что. В результате они просто дали съехавшимся на место происшествия таксистам картбланш на разруливание ситуации своими силами, пообещав закрыть глаза. Окончания истории я не услышал. За что купил, за то и продаю.

Тезис третий: возле «Компаса» была массовая драка. Таксисты вызывали полицию через приложение, установленное в их смартах (забыл название, но не суть). Полиция ответила, что у них в данном районе нет достаточных сил, а другие патрули они вызвать не могут, потому что РАЦИИ У НИХ НЕ БЕРУТ НА ТАКОМ РАССТОЯНИИ.

Панове, повторюсь, за что купил... Но, похоже, есть проблемы, которые не освещаются. Я только передаю рассказ незнакомого мне человека. Звучит правдоподобно, як на мене. Куда нести, не знаю. Делюсь с вами.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

June 2017

S M T W T F S
     123
456789 10
111213 14 151617
181920 21 22 2324
252627282930