ukurainajin: (Default)
Чудове спостереження від Толіка, тому зацитую його зі збереженням форматування. І для тих, хто не в курсі, він любить дописи без вступного слова і не відокремлює у помітний спосіб власні висловлювання від тих, на які посилається:

«Российская "элита", будучи по своему генезису сугубо бандитской, психологически живет в реальности, где проблемы решаются наездами, отжимами, стрелками и понятиями. Это, в общем-то, трагедия для нашей страны, в истории которой организованная преступность еще никогда не захыватывала государственную власть. Было всякое, но чтобы мафия приватизировала государство - с таким мы столкнулись впервые. Собственно, и проблемы наши сегодня связаны именно с мафиозным характером управления и принятия решений. Крым - одна из них.

В реальной жизни и реальной политике захват чужих территорий технически возможен. И при известных обстоятельствах может быть со скрипом или без, но признан международным сообществом. Крым, естественно, был чужой территрией - приняв в 91 году формулу признания государственных границ новообразованных государств по административным границам в составе СССР на момент его распада, Россия тем самым признала Крым именно украинской территорией. Исторические права - это одно, юридический статус - несколько иное. Но варианты есть всегда, и уж если было принято решение присоединять Крым, то нужно было отдавать себе отчет в том, какими именно путями можно и нужно было этого добиваться, чтобы присоединение не вызвало никаких вопросов (или по крайней мере, вынудило его признать).

И дальше лопоухий муравей описывает как надо было поступать и как можно было бы поступить сейчас.

Вот как так им удается? Сначала постонать, что власть у них захватили бандиты, потом погоревать, что эти бандиты попались при грабеже соседа и тут же кинуться разглагольствовать на тему "я научу вас грабить соседей так, чтобы вы не попадались".»

Faun

2017-07-06 14:47
ukurainajin: (Default)
Faun. Німецький неофолк

Die Sünde lockt und das Fleisch ist schwach,
So wird es immer sein.
Die Nacht ist jung und der Teufel lacht,
Komm wir schenken uns jetzt ein!

І знов до теми фолк-музики. Дякую добрим людям, завдяки яким я знайшов цей чудовий гурт! Гадаю, що буде дуже кльово йти на байдарках під такий супровід.

Куплет у пісні «Federkleid» дуже нагадує «Полюшко-поле» :)

ukurainajin: (Default)
Усі персонажі є вигаданими, окрім, хіба що, одного.

Лютий 2014. Кривавий Пастор тільки-но починає прогрівати хисткий український трон для Петра I «Порошенка», а громадянин РФ В'ячеслав Мальцев як «російський націоналіст» вже знає, як треба діяти:



Деякі плани блискуче втілюються у життя, проте не всі. І на четвертий рік громадянин Мальцев, російський націоналіст, накликає на себе немилість з боку соплежуйської влади РФ, через що змушений рятуватися втечею з країни. Однак Пастор з Шоколадним Петром вже влаштували пастку під назвою «прапорщик Першко», яка несхибно спрацьовує, коли В'ячеслав пробує перетнути кордон України, прямуючи з Білорусі до Молдови. За брехливими звинуваченнями про участь у бойових діях на боці «ЛДНР» йому… штампують паспорт і відмовляють у в'їзді:



Хто чий друг друга ворога і навпаки? Чому не спрацював охоронний амулет «Візиткаяроша»? Навіщо замість лагідного розстрілу шоколадними цукерками Пастор із Петром вдалися до підробки записів у секретних базах? Коли здійсниться прокляття незадоволенного Мальцева? Ким є насправді прапорщик Першко і чи зможе він стримати шістсот тисяч таємних прихільників російського націоналіста? Відповіді на ці питання у наступному, ще не написаному томі.

UPD: А якщо без жартів, то вот тут простое объяснение для иностранцев и особенно россиян, на что напоролся Мальцев. Да, кроме «налога на армию» и разной сознательной общественной активности, у нас есть и такое, положение обязывает. Плюс обычная госмашина без чувств и фантазии.
ukurainajin: (Default)
Bezvisum Bezvisa Bezvisy. Німецька мова

Колись я згадував, як дивно іноземні слова можуть накладатися на чужу граматику. Сьогодні до мене потрапило щось подібне з німецької, на злободенну, до речі, тему.

Популярна помилка: Visas
Правильна орфографія: Visa, Visen
Пояснення: Das Visum, походить від лат. visum, перфектної форми від videre = бачити, має дві форми множини: Visa та Visen. Оскільки Visa — це вже форма множини, «Visas» є чудернацькою «подвійною множиною».
(korrekturen.de)

Далі про це у своїй дотепній манері розповість Бастіан Зік (Bastian Sick), автор популярної книжки «Der Dativ ist dem Genitiv sein Tod (© SPIEGEL ONLINE*. Блідим кольором — мої примітки.

Visas - die Mehrzahl gönn ich mir (von Bastian Sick)... )
ukurainajin: (Default)


У джерелі ще кілька ідей для вашого відпочинку. Наприклад, чоловічий костюм із квіточкою. :-D

ukurainajin: (Default)
Джерело.

Через скандал з недопуском на конкурс "Євробачення" росіянки Юлії Самойлової Європейська мовна спілка оштрафує як Україну, так і Росію, яка хотіла порушити українське законодавство

Про це заявив голова Національної суспільної телерадіокомпанії (НСТУ) Зураб Аласанія в коментарі 112.ua.

Криваві подробиці... )

З коментарів:
  • Сергій Вікторович • годину тому
    "Росію також оштрафують за те, що вони, всупереч взятим зобов'язанням, запропонувала до участі в конкурсі співачку, яка порушила закон України."
    А в такому випадку, за що тоді оштрафують Україну.
  • Донг Жуанг Сергій Вікторович • 30 хвилин тому
    А Україну оштрафують за те, щоб росії було не прикро, і вона не образилась.
ukurainajin: (Default)
— … Какой нынче курс на чёрном рынке?
— Один к ста двадцати, товарищ генерал.
— Так вот… за один рубль дают сто двадцать долларов.
(з к/ф «На Дерибасовской хорошая погода,
или На Брайтон-Бич опять идут дожди»)


Епіграф, на мій погляд, стисло і влучно передає зміст цього відео. Дочь офицера Російська дружина американського громадянина разом з чоловіком мешкає, за її ствердженням, у маленькому місті під Москвою і дуже непоганою, сповненою піднесення англійською у своїх опусах розповідає англофонам про Дивовижний Скрєпий Світ. Якщо раніше, судячи з відео на каналі, вони дізнавалися, як у пошуках безмежної свободи і неемансипованих жінок американці та інші їхні земляки, попри всі труднощі, все більше наводнюють російські простори, то зараз мова дішла вже до «християнських цінностей» і свободи від геїв. При цьому в одному з відео авторка також розписувала переваги американських чоловіків, пояснюючи, що на людей впливає культура. Тут вже напрошується інша кіноцитата: «На двух лошадях сразу? Седалища не хватит, сударь.» Але не виключаю, що я get her wrong, і вона справді просто має отакі специфічні смаки та жодного разу не чула про абревіатуру RT.
ukurainajin: (Default)
Хякуман-бон но бара но хана. А також римляни, «тьма» і розрядні числівники

Френд [personal profile] artgr розповів про римську систему запису чисел. Хочу дещо додати до теми розрядних числівників.

Слід розрізняти, як числа записуються і як вони вимовляються. Я не знаю, як поралися давні римляни зі своєю системою запису, але у нас, наче, все просто: «тисяча-сто-десять» прописом означає «1110» (1 т. + 1 с. + 1 д. + 0 одиниць) у математичному записі. Коли в одну скриньку-розряд вже не можна нічого напхати, доводиться відчиняти нову, більшу і давати їй якесь ім'я. У нас ці скриньки називаються «десять», «сто», «тисяча» і записуються відповідно: 10, 100, 1000. У римлян було так: 5 «пальців-I» вміщалося у «руку-V», дві руки з пальцями — це «X», далі п'ять людей з обома цілими руками «X» називалися «L» (50), дві такі групи — «C» (сотня), якщо цих «C» набігло звідкись п'ять, то їх записували кодовою літерою «D» (500), а якщо таке саме відбувалося одночасно ще у іншому місці, то разом це виходило «M», або тисяча. Оці всі букви є аналогами наших розрядних скриньок, але вони дрібніші і, як можна помітити, місткість цих скриньок має неоднакове взаємне співвідношення: 5→2→5→2→5→2, що є логічним для людей, які рахували все «пальцями і руками». У той час як наші скриньки — кожна вдесятеро більша за попередню — ті ж самі пальці, але руки окремо не рахуються. Зазначу також, що і римляне «руками і пальцями» лише записували, а говорили про числа все ж таки на сучасний лад, якщо не брати до уваги «без двох тридцять» чи «без одного сорок». Ну досить для вступу…

Ще про числівники і з піснею... )
ukurainajin: (Default)
У статті «First Russian mobile phone» читаємо:

«This is the photo of the first Soviet cellular phone. The development of such devices has started in 1958 as a cooperative project by the group of the Soviet scientists from different cities. <…> The first devices were started in production in 1963, and till 1970 more than 30 Soviet cities were covered with this elite mobile phone network. As far as the author knows, in USA there was also such kind of mobile telephone system but it started a bit later – at 1969. The system had even some modern day features as “conference-call”.»
(Це фото першого радянського стільникового телефону. Розробка таких пристроїв почалася у 1958 як спільний проект групи радянських науковців з різних міст. <…> Перші пристрої було запущено у виробництво в 1963, а до 1970 більше ніж 30 радянських міст було забезпечено цією елітною телефонною мережею. Наскільки автору відомо, у США також існував подібний вид мобільних телефонних систем, але це почалося трохи пізніше — у 1969. Система мала навіть деякі сучасні функції, як то «конференц-зв'язок».)


Звучить скрєпно, чи не правда? Та, на щастя, автори у тій самій статті, дотримуються об'єктивності:

«It was a fully functional mobile phone that was placed in the car of the Soviet elite. <…> And there was a hierarchy in using this system. People who hold higher Communist positions could throw of the line the lower posts when they needed to talk urgently but all the lines were busy. Some could call only local numbers and more advanced Communists could call worldwide. <…> The Soviet authorities even didn’t think about providing the service to common people. The mobile phone could give another level of freedom to its owner, and it was not what they expected from the citizens.»
(Це був повнофункціональний мобільний телефон, що його встановлювали на автівках радянської еліти. <…> І у користуванні цією системою існувала ієрархія. Люди, що обіймали вищі посади, могли викинути з лінії нижчих посадовців, коли треба було терміново поговорити, а всі лінії були зайняті. Дехто міг телефонувати лише на місцеві номери, а комуністи вищого щаблю могли дзвонити по всьому світу. <…> Радянська влада навіть не думала про впровадження цієї послуги для звичайних людей. Мобільний телефон надавав інший рівень свободи своєму власнику, а це від громадян не потребувалося.)


І від себе ще додам, що коли у капіталістичних країнах вже використовувалися приватні мобільні телефони компактного зразку, в СРСР заради міжміського дзвінка треба було стояти годинами у черзі на пункті зв'язку і замовляти виклик заздалегідь. Замовити міжміський зі своєї домівки було реально лише у фільмі з Барбарою Брильською, тобто не будь-де і не будь-коли, якщо це не столиця. Навіть на отримання власного, не від установи, домашнього телефона треба було чекати роками.
ukurainajin: (Default)
А ви кажете Мартін, Мартін… «Енеїда» Котляревського

Стояв у неї на городі
В кострі на зиму очерет;
Хоть се не по царський породі,
Та де ж взять дров, коли все степ;
В кострі був зложений сухенький,
Як порох був уже палкенький,
Його й держали на підпал.
Під ним вона огонь кресала,
І в клоччі гарно розмахала,
І розвела пожар чимал.

Кругом костер той запаливши,
Зо всей одежі роздяглась,
В огонь лахміття все зложивши,
Сама в огні тім простяглась.
Вкруг неї полум'я палало,
Покійниці не видно стало,
Пішов од неї дим і чад! —
Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.
ukurainajin: (Default)
Лагідний напрям. «Аеропорт» Сергія Лойка у контексті боротьби

Коли я свого часу прийшов до книгарні «Є» з метою купити «Аеропорт» Сергія Лойко, продавець мені між іншим повідомив, що вони мають також російською. Мене це здивувало, бо імідж «книгарні» від початку побудований на «українськості». Менше з тим. Я хотів саме українською і навіть не підозрював тоді, що це переклад з російської… З приводу самої книжки можу сказати, що це-таки художній твір, хоч і на реальних подіях. Ба більше — мелодраматичний. Автор, без сумнівів, малює головного героя з себе самого, ну і трагічна доля та все таке інше зі сльозами. А от «аеропортна» частина оповіді заслуговує на визнання. Чому я це згадав зараз…

Моя бабця через стан здоров'я майже весь час сидить вдома і ковтає книжки одну за одною. Переважно жіночі романи та спогади радянських полководців, бо гаплик з наявністю чогось іншого. Ну я подумав, що «Відьмак» українською буде не гірший, а й навіть корисніший за радянських мемуаристів, та підсунув їй зі свого фонду. Зайшло добряче. Далі, коли «Відьмак» вичерпався — а жіночих романів я не тримаю, — вирішив обережно випробувати щось суворіше і дав оцей «Аеропорт». Що можу сказати… Стався культуровий вибух. Книжка досі не повернулася до мене. Вже другий місяць гуляє десь по пенсіонерських колах «Нових домів» (житловий район Харкова), і мені доповідають, що там вже черга в очікуванні. Вважаю, що з цією справою я впорався непогано.
ukurainajin: (Default)
Нещодавно тут постала тема того, що шкарпетки у спільному з іншими шкарпетками сховищі мають властивість губити одна одну. Пропоную дідівський спосіб, або лайфхак — це як завгодно, — подолати це лихо.

Розглянути стратегію... )
Форм-фактор не такий компактний, як початкова двовимірна проекція, проте замість гри у знаходження двох однакових речей тепер можна вільно поринути у творчий пошук.

• Френдеса [personal profile] risha_cq запропонувала лагідніше до резинки рішення. Загибаємо самий лише верх, а потім крок 3 так, щоби манжета після вивертання знову стиснулася. Резинка не так сильно розтягується і переживає менший стрес.
ukurainajin: (Default)
Батько колись стояв горою за Йулю, бо всіх порозганяє та лад наведе.
А я от колись голосував за Литвина. Засмутив він мене тоді вже на посаді спікера…
Я поганий оратор, не вмію влучно вислювлювати те, що «нутром відчуваю». Ну от він по ящику каже, що Україні треба думати, що робити, аби війна припинилася. Що візи з Росією для того, аби через стан напруженості не питали про стан реформ. А тишком-нишком за спиною поприймають страшні закони пенсійний та інші, яких вимагає МВФ, стверджує Литвин. Ні, він відтоді зовсім не змінився. Зараз розповідає про свої спостереження з британського парламенту, та про жахи прийнятої медичної реформи. Кілька годин тому у цій самій студії (виявилося, що в них закільцьований показ) інші гості про реформу розповідали зовсім інші речі. Я не знаю, кому вірити. От вислухую всіх і не знаю.

Ну і новина дня (для мене), що у п'ятницю, тобто це ж сьогодні, на засіданні у Раді була присутня лише дев'ята частина депутангів.
ukurainajin: (Default)
Я дослівно не пам'ятаю, але якось д-р Браун розважав відвідувачів салуну розповідями про майбутнє: «І в майбутньому нам не потрібні коні. У нас є самохідні повозки, ми звемо їх автомобілями.» Відвідувачі сміялися. Але це прості речі: швидко, сильно, далеко, без їжі, без втоми… Це вони так чи сяк зрозуміють. А от як пояснити людині тих часів, я вже не кажу про давнішу добу, що таке смартфон? Ну от справді, це ж ані те, ані се, робить багато, але про властивості цієї єдиної маленької речі розповідати можна годинами…

Оцей, на відео, хоча б розуміє, чим є комп'ютер:

ukurainajin: (Default)
Папір у Європі. Мови світу

Зайшла мова про походження назви цього матеріалу (і документу) в українській та російській, і мені стало цікаво, які взагалі є варіанти в Європі. Кавказу торкатися не буду, бо там вже починається тюркський вплив. Картина складається така:
  • Всі слов'янські мови, окрім болгарської, македонської та російської; романські, окрім італійської та румунської; всі германські без винятку; угро-фінські, балтійські та кельтські, навіть унікальна баскійська — у них усіх пишуть на різновидах «паперу» — від давнього папірусу.
  • Болгарська, македонська і… румунська, вочевидь, зазнали античного впливу у інший спосіб, бо у них назви, як і у сучасній грецькій, представлені варіаціями на тему «хартії». Пам'ятаєте славетну англійську «Велику хартію вольностей»? Оце теж походить з давньогрецької і позначало шкіряний матеріал та документ з нього.
  • Італійська (венеціанська, сіцилійська також) успадкувала від латини «карту». Здогадайтеся, звідки це слово прийшло до латини? Та сама хартія, але з поправкою на фонетику.
  • У російській, як ви знаєте, — «бумаґа». Найбільш імовірна версія, що довго-довго їхало з Середнього Сходу, аж поки не приїхало за посередництвом італійців. І на самому початку було пов'язане з бавовняним матеріалом (ні, не з ватою).
  • Ну і ще є мила для всіх албанська. У ній матеріал для писання — це «летра».
ukurainajin: (Default)
До спільноти в ЖЖ користувач перепостив свій репортаж про харківський велодень. А до репортажу додавалося відео з квадрокоптера про флешмоб на площі, яке ви вже, мабуть, бачили: https://www.youtube.com/watch?v=cjIDjYHyu_Y

Та от яка халепа. У перепощеному матеріалі це відео якимось дивом замінилося на приватне відео з салону автівки на окупованих територіях. По радіо в салоні буденно лунали «новининоворосії»: https://www.youtube.com/watch?v=1n37fO4sMuE

Будьте обережні під час перепощування у ЖЖ! :)
ukurainajin: (Default)
(Скорочено. Мої примітки — блідим курсивом. Переклад приблизний. Повний текст англійською дивись тут)

Цього літа вчителі з математики у середніх школах зможуть навчитися, як їм поєднувати питання «соціальної справедливості», такі як расизм і привілеї, з програмою своїх занять.

Поринути у справедливість... )
Три найцікавіші пункти на цьому скріншоті (це вже я пишу від себе):
  1. «Математична індивідуальність» піднімає питання, що коли ми думаємо про славетних математиків, багато хто з нас уявляє освічених білих чоловіків Заходу. У цьому світлі також визнається, що коли нас питають про чудових математиків, ми одразу думаємо лише про тих, хто здатен швидко виконати алгоритмічні обчислення. Особи, які досягли розуміння математики зовсім іншим шляхом, з меншою ймовірністю будуть визнані видатними у цій області.
  2. У західній математиці наші способи пізнання включають формалізоване доведення, деконтекстуалізацію та алгоритмічне мислення, що не лишає можливостей для тих, хто має не-західні математичні навички та процеси мислення.
  3. «Математична етика» визнає, що протягом століть математика використовувалася як знаряддя дегуманізації. Чийсь IQ припадає на нижню частину дзвіно-видної кривої? Математика каже нам, що ця особа розумово відстала. Математичні формули розмежовують класифікацію війни чи геноциду і їх навіть застосовували, щоби видурити у тубільних народів землю і майно.

Профанація просто дивовижна. Тобто, коли я згадую Декарта, то це не через його внесок в створення аналітичної геометрії, а тому що він, мабуть, швидко обчислював алгоритми. І навчив його цього білий західний чоловік на ім'я Мухаммад аль-Хорезмі.
А де той Хорезмі, який продемонстрував би наочно, як досягати розуміння математики в не-західний спосіб? А у Китаї на засадах якої математики будують ракети? Ну і, певна річ, знайомство учнів з математикою повинно починатися з розкриття її диявольскої дегуманізуючої суті. От, наприклад, у нас тарифи розраховують так, що годі й казати…

А загалом якась нераціональна тяганина виходить з цими курсами. Можна вчинити простіше, як одна без п'яти хвилин обдарована математичка — запропонувати білим гнобителям добровільно звільнити шлях для тих, у кого не-західні процеси мислення.
ukurainajin: (Default)
Чому науковці чесні. Paul Hewitt „Conceptual physics”

Автор простою мовою, можна сказати «на пальцях», про що свідчить назва — Conceptual physics (умоглядна фізика), викладає всі розділи сучасної фізики від кінематики до теорії відносності. А також розповідає, яке це все має відношення до нашого життя. Тож якщо ви колишній учень музичних академій, або навіть фізик за фахом, щиро раджу вам цю книгу. Навіть як набридне читати про оточуючий світ, а книжка дійсно товстюча, зможете застосовувати її потенційну енергію до засолки огірків. Англійською, між іншим, можна позичити у відсканованому вигляді навіть на сайті якогось йорданського університету. Ще вона виходила у польському перекладі — «Fizyka wokół nas». Нажаль, не знаю, чи є переклади іншими мовами, проте у ній багато яскравих авторських малюнків.
На початку Хьюітт пояснює про науковий підхід взагалі, і мені це здалося цікавим. Ось уривок:

„Поза фахом, науковці у своїй суті не чесніші і не моральніші за більшість інших людей. Але у професійній сфері вони працюють на терені, який високо шанує чесність. Засадою науки є те, що всі гіпотези мають бути такими, що їх можна перевірити (test) — придатними до того, аби можна було, хоча б у принципі, показати їхню хибність. У науці важливіше, аби існували засоби для підтвердження хибності, ніж для підтвердження правильності. Це головна ознака, яка відрізняє науку від ненауки. Спочатку це може здатися дивним, оскільки ми, коли цікавимось більшістю речей, шукаємо способів переконатися, чи вони дійсні. Наукові гіпотези не такі. Насправді, якщо ви хочете зрозуміти, чи є гіпотеза науковою, спробуйте подивитися, чи існує тест на доведення її хибності. Якщо жодного тесту на можливу помилковість немає, то й гіпотеза не є науковою. Альберт Айнштайн вдало це виразив, коли сказав: «Жодна кількість експериментів не доведе мою правоту; один єдиний експеримент доведе, що я неправий.»

раджу розкрити кат, який я створив виключно через повагу до вашої стрічки, бо читати треба повністю )
ukurainajin: (Default)
Побачив у ролику «Антизомбі» цитату. Перевірив пошуком і знайшов навіть у гуглокнизі скан цього літературного лайна. Що казати, талант! Одразу видно, що не та вже в нього хворма і світ увєрх ногами.


  1. книжн. свойство по значению прилагательного комплиментарный; хвалебность, лестность; комплиментарный характер ◆ Как правило, в одах разрабатывались актуальные общественно-политические проблемы, а комплиментарность стиля и восхваление царствующих особ были условной формой этого жанра.
  2. спец. в этнологии — ощущение взаимной симпатии или антипатии этносов ◆ Положительная комплиментарность при определенных контактах может привести к симбиозу или слиянию этносов, а отрицательная комплиментарность — к химере.
ukurainajin: (Default)
Іванова стайл. «Вавилон 5»

Копирсався у дайджестах СтопФейку і з приводу деяких ситуацій думав про те, що добрий пропагандист — мертвий пропагандист. Щось таке пригадалося… Ба, та звісно, моя улюблена тема з «Вавилону 5»! Їх не можна до себе пускати. Нікого. Шерідан от спробував попитати долі… У справжньому житті так, звісно, не працює, серйозно кажу це завзятим хлопцям з чорно-білими бандерами. Але інколи хочеться, щоби у житті все було просто, як у кіно, і щоби за очільника у нас — Іва́нова.
Раджу подивитися цю серію — четвертий сезон, епізод 8 «Ілюзія правди (The Illusion of Truth)». Українською є на uaserials.pro, ukrainiancinemaclub.blogspot.com та ще багато де, не мені вас учити. Англійська версія, безумовно, краща :-Р

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

August 2017

S M T W T F S
  1 234 5
6 78 9101112
1314151617 1819
20 21 22 23242526
2728293031