[sticky entry] Причеплений: Засади і зміст

2037-09-01 22:50
ukurainajin: (Default)
Засади відносно дозволеного у журналі дуже суб'єктивні. Але головне: не лайтеся бруднотою, не принижуйте нічию гідність, і жодних висловлювань проти існування України, її народу, її культури. Мови спілкування — українська, російська, білоруська, англійська, німецька, польська. Використання будь-яких інших схвалюється, але можуть виникати складнощі з порозумінням.
|Дякуємо за чисте узбіччя!|

Корисне пізнавальне: )

Про країну: )

Антимозкоїдство: )

Куточок культури: )

Гумор: )

Усяке різне )

Технічне )

„Обабіч ледь курився тонкий шар пороху“ — поцуплено у [personal profile] mysliwiec

«Byť virtuálnym priateľom kohokoľvek na sociálnej sieti ešte nemusí nič znamenať, takéto "priateľstvá" ľudia uzatvárajú z rôznych dôvodov.»звідси.


А оце реалії нашого життя вже три роки. Це за один єдиний місяц:
Українсько - російська війна. Травень 2017. Жоден загиблий на ній українець не буде забутий.
ukurainajin: (Default)
— … Какой нынче курс на чёрном рынке?
— Один к ста двадцати, товарищ генерал.
— Так вот… за один рубль дают сто двадцать долларов.
(з к/ф «На Дерибасовской хорошая погода,
или На Брайтон-Бич опять идут дожди»)


Епіграф, на мій погляд, стисло і влучно передає зміст цього відео. Дочь офицера Російська дружина американського громадянина разом з чоловіком мешкає, за її ствердженням, у маленькому місті під Москвою і дуже непоганою, сповненою піднесення англійською у своїх опусах розповідає англофонам про Дивовижний Скрєпий Світ. Якщо раніше, судячи з відео на каналі, вони дізнавалися, як у пошуках безмежної свободи і неемансипованих жінок американці та інші їхні земляки, попри всі труднощі, все більше наводнюють російські простори, то зараз мова дішла вже до «християнських цінностей» і свободи від геїв. При цьому в одному з відео авторка також розписувала переваги американських чоловіків, пояснюючи, що на людей впливає культура. Тут вже напрошується інша кіноцитата: «— На двух лошадях сразу? Седалища не хватит, сударь.» Але не виключаю, що я get her wrong, і вона справді просто має отакі специфічні смаки та жодного разу не чула про абревіатуру RT.
ukurainajin: (Default)
Френд [personal profile] artgr розповів про римську систему запису чисел. Хочу дещо додати до теми розрядних числівників.

Слід розрізняти, як числа записуються і як вони вимовляються. Я не знаю, як поралися давні римляни зі своєю системою запису, але у нас, наче, все просто: «тисяча сто десять» прописом означає 1110 у математичному записі. Коли в одну скриньку-розряд вже не можна нічого напхати, доводиться відчиняти нову, більшу і давати їй якесь ім'я. У нас ці скриньки називаються «десять», «сто», «тисяча» і записуються відповідно: 10, 100, 1000. У римлян було так: 5 «пальців-I» вміщалося у «долоню-V», дві долоні — це «X», далі п'ять людей з «X» називалися «L», дві такі групи — «C-сотня», якщо цих «C» набігло десь п'ять, то це виходило «D», а якщо таке саме відбувалося ще у іншому місці, то разом це виходило «M», або тисяча. Оці всі букви є аналогами наших розрядних скриньок, але вони більш дрібні і, як можна помітити, місткість цих скриньок має неоднакове взаємне співвідношення: 5→2→5→2→5→2; у той час як наші скриньки — кожна вдесятеро більша за попередню.

Логічно, що після скриньки «тисяча» має бути інша, яка містить десять «тисяч». І такий числівник у слов'янських мовах був. Це «тьма», а греки мали свій «міріад». Ну тобто, до дідька тих тисяч. Але ми замкнули сучасне кільце розрядних числівників саме на тисячі (мабуть через пошану до освіченої Європи), і лише тисяча тисяч набуває тепер окремої назви — «мільйон». А далі знову той самий цикл, кожна нова скриня місткістю у тисячу попередніх отримує власну назву.

А от китайська народна медицина, а з нею японські острови і корейський півострів своєї «тьми» не відцуралися. Тож десять скриньок з тисячами-се́нами японською називаються «ман». Сто тисяч — це десять «манів», мільйон — сто «манів», десять мільйонів — тисяча «манів». А от коли накопичується «ман манів», то вже тоді і лише тоді відчиняється скриня «оку». І далі принцип «манів» продовжується у безмежність, як наш принцип «тисяч». Дивує, як таке зберіглося у глобальному світі. Бо, наприклад, та ж сама грузинська має цікаву систему групування числівників, побудовану на «двадцятці» — дві двадцятки (40), три двадцятки (60), чотири (80), — але так рахують лише у межах окремої сотні, а далі вмикається звична система «10-100-1000».

Ну і наостанок пісня про «хяку (100) манів» червоних «бара»:

ukurainajin: (Default)
У статті «First Russian mobile phone» читаємо:

«This is the photo of the first Soviet cellular phone. The development of such devices has started in 1958 as a cooperative project by the group of the Soviet scientists from different cities. <…> The first devices were started in production in 1963, and till 1970 more than 30 Soviet cities were covered with this elite mobile phone network. As far as the author knows, in USA there was also such kind of mobile telephone system but it started a bit later – at 1969. The system had even some modern day features as “conference-call”.»
(Це фото першого радянського стільникового телефону. Розробка таких пристроїв почалася у 1958 як спільний проект групи радянських науковців з різних міст. <…> Перші пристрої було запущено у виробництво в 1963, а до 1970 більше ніж 30 радянських міст було забезпечено цією елітною телефонною мережею. Наскільки автору відомо, у США також існував подібний вид мобільних телефонних систем, але це почалося трохи пізніше — у 1969. Система мала навіть деякі сучасні функції, як то «конференц-зв'язок».)


Звучить скрєпно, чи не правда? Та, на щастя, автори у тій самій статті, дотримуються об'єктивності:

«It was a fully functional mobile phone that was placed in the car of the Soviet elite. <…> And there was a hierarchy in using this system. People who hold higher Communist positions could throw of the line the lower posts when they needed to talk urgently but all the lines were busy. Some could call only local numbers and more advanced Communists could call worldwide. <…> The Soviet authorities even didn’t think about providing the service to common people. The mobile phone could give another level of freedom to its owner, and it was not what they expected from the citizens.»
(Це був повнофункціональний мобільний телефон, що його встановлювали на автівках радянської еліти. <…> І у користуванні цією системою існувала ієрархія. Люди, що обіймали вищі посади, могли викинути з лінії нижчих посадовців, коли треба було терміново поговорити, а всі лінії були зайняті. Дехто міг телефонувати лише на місцеві номери, а комуністи вищого щаблю могли дзвонити по всьому світу. <…> Радянська влада навіть не думала про впровадження цієї послуги для звичайних людей. Мобільний телефон надавав інший рівень свободи своєму власнику, а це від громадян не потребувалося.)


І від себе ще додам, що коли у капіталістичних країнах вже використовувалися приватні мобільні телефони компактного зразку, в СРСР заради міжміського дзвінка треба було стояти годинами у черзі на пункті зв'язку і замовляти виклик заздалегідь. Замовити міжміський зі своєї домівки було реально лише у фільмі з Барбарою Брильською, тобто не будь-де і не будь-коли, якщо це не столиця. Навіть на отримання власного, не від установи, домашнього телефона треба було чекати роками.
ukurainajin: (Default)
Стояв у неї на городі
В кострі на зиму очерет;
Хоть се не по царський породі,
Та де ж взять дров, коли все степ;
В кострі був зложений сухенький,
Як порох був уже палкенький,
Його й держали на підпал.
Під ним вона огонь кресала,
І в клоччі гарно розмахала,
І розвела пожар чимал.

Кругом костер той запаливши,
Зо всей одежі роздяглась,
В огонь лахміття все зложивши,
Сама в огні тім простяглась.
Вкруг неї полум'я палало,
Покійниці не видно стало,
Пішов од неї дим і чад! —
Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.
ukurainajin: (Default)
Коли я свого часу прийшов до книгарні «Є» з метою купити «Аеропорт» Сергія Лойко, продавець мені між іншим повідомив, що вони мають також російською. Мене це здивувало, бо імідж «книгарні» від початку побудований на «українськості». Менше з тим. Я хотів саме українською і навіть не підозрював тоді, що це переклад з російської… З приводу самої книжки можу сказати, що це-таки художній твір, хоч і на реальних подіях. Ба більше — мелодраматичний. Автор, без сумнівів, малює головного героя з себе самого, ну і трагічна доля та все таке інше зі сльозами. А от «аеропортна» частина оповіді заслуговує на визнання. Чому я це згадав зараз…

Моя бабця через стан здоров'я майже весь час сидить вдома і ковтає книжки одну за одною. Переважно жіночі романи та спогади радянських полководців, бо гаплик з наявністю чогось іншого. Ну я подумав, що «Відьмак» українською буде не гірший, а й навіть корисніший за радянських мемуаристів, та підсунув їй зі свого фонду. Зайшло добряче. Далі, коли «Відьмак» вичерпався — а жіночих романів я не тримаю, — вирішив обережно випробувати щось суворіше і дав оцей «Аеропорт». Що можу сказати… Стався культуровий вибух. Книжка досі не повернулася до мене. Вже другий місяць гуляє десь по пенсіонерських колах «Нових домів» (житловий район Харкова), і мені доповідають, що там вже черга в очікуванні. Вважаю, що з цією справою я впорався непогано.
ukurainajin: (Default)
Нещодавно тут постала тема того, що шкарпетки у спільному з іншими шкарпетками сховищі мають властивість губити одна одну. Пропоную дідівський спосіб, або лайфхак — це як завгодно, — подолати це лихо.

Розглянути стратегію... )
Форм-фактор не такий компактний, як початкова двовимірна проекція, проте замість гри у знаходження двох однакових речей тепер можна вільно поринути у творчий пошук.

• Френдеса [personal profile] risha_cq запропонувала лагідніше до резинки рішення. Загибаємо самий лише верх, а потім крок 3 так, щоби манжета після вивертання знову стиснулася. Резинка не так сильно розтягується і переживає менший стрес.
ukurainajin: (Default)
Батько колись стояв горою за Йулю, бо всіх порозганяє та лад наведе.
А я от колись голосував за Литвина. Засмутив він мене тоді вже на посаді спікера…
Я поганий оратор, не вмію влучно вислювлювати те, що «нутром відчуваю». Ну от він по ящику каже, що Україні треба думати, що робити, аби війна припинилася. Що візи з Росією для того, аби через стан напруженості не питали про стан реформ. А тишком-нишком за спиною поприймають страшні закони пенсійний та інші, яких вимагає МВФ, стверджує Литвин. Ні, він відтоді зовсім не змінився. Зараз розповідає про свої спостереження з британського парламенту, та про жахи прийнятої медичної реформи. Кілька годин тому у цій самій студії (виявилося, що в них закільцьований показ) інші гості про реформу розповідали зовсім інші речі. Я не знаю, кому вірити. От вислухую всіх і не знаю.

Ну і новина дня (для мене), що у п'ятницю, тобто це ж сьогодні, на засіданні у Раді була присутня лише дев'ята частина депутангів.
ukurainajin: (Default)
Я дослівно не пам'ятаю, але якось д-р Браун розважав відвідувачів салуну розповідями про майбутнє: «І в майбутньому нам не потрібні коні. У нас є самохідні повозки, ми звемо їх автомобілями.» Відвідувачі сміялися. Але це прості речі: швидко, сильно, далеко, без їжі, без втоми… Це вони так чи сяк зрозуміють. А от як пояснити людині тих часів, я вже не кажу про давнішу добу, що таке смартфон? Ну от справді, це ж ані те, ані се, робить багато, але про властивості цієї єдиної маленької речі розповідати можна годинами…

Оцей, на відео, хоча б розуміє, чим є комп'ютер:

ukurainajin: (Default)
Зайшла мова про походження назви цього матеріалу (і документу) в українській та російській, і мені стало цікаво, які взагалі є варіанти в Європі. Кавказу торкатися не буду, бо там вже починається тюркський вплив. Картина складається така:
  • Всі слов'янські мови, окрім болгарської, македонської та російської; романські, окрім італійської та румунської; всі германські без винятку; угро-фінські, балтійські та кельтські, навіть унікальна баскійська — у них усіх пишуть на різновидах «паперу» — від давнього папірусу.
  • Болгарська, македонська і… румунська, вочевидь, зазнали античного впливу у інший спосіб, бо у них назви, як і у сучасній грецькій, представлені варіаціями на тему «хартії». Пам'ятаєте славетну англійську «Велику хартію вольностей»? Оце теж походить з давньогрецької і позначало шкіряний матеріал та документ з нього.
  • Італійська (венеціанська, сіцилійська також) успадкувала від латини «карту». Здогадайтеся, звідки це слово прийшло до латини? Та сама хартія, але з поправкою на фонетику.
  • У російській, як ви знаєте, — «бумаґа». Найбільш імовірна версія, що довго-довго їхало з Середнього Сходу, аж поки не приїхало за посередництвом італійців. І на самому початку було пов'язане з бавовняним матеріалом (ні, не з ватою).
  • Ну і ще є мила для всіх албанська. У ній матеріал для писання — це «летра».
ukurainajin: (Default)
До спільноти в ЖЖ користувач перепостив свій репортаж про харківський велодень. А до репортажу додавалося відео з квадрокоптера про флешмоб на площі, яке ви вже, мабуть, бачили: https://www.youtube.com/watch?v=cjIDjYHyu_Y

Та от яка халепа. У перепощеному матеріалі це відео якимось дивом замінилося на приватне відео з салону автівки на окупованих територіях. По радіо в салоні буденно лунали «новининоворосії»: https://www.youtube.com/watch?v=1n37fO4sMuE

Будьте обережні під час перепощування у ЖЖ! :)
ukurainajin: (Default)
(Скорочено. Мої примітки — блідим курсивом. Переклад приблизний. Повний текст англійською дивись тут)

Цього літа вчителі з математики у середніх школах зможуть навчитися, як їм поєднувати питання «соціальної справедливості», такі як расизм і привілеї, з програмою своїх занять.

Поринути у справедливість... )
Три найцікавіші пункти на цьому скріншоті (це вже я пишу від себе):
  1. «Математична індивідуальність» піднімає питання, що коли ми думаємо про славетних математиків, багато хто з нас уявляє освічених білих чоловіків Заходу. У цьому світлі також визнається, що коли нас питають про чудових математиків, ми одразу думаємо лише про тих, хто здатен швидко виконати алгоритмічні обчислення. Особи, які досягли розуміння математики зовсім іншим шляхом, з меншою ймовірністю будуть визнані видатними у цій області.
  2. У західній математиці наші способи пізнання включають формалізоване доведення, деконтекстуалізацію та алгоритмічне мислення, що не лишає можливостей для тих, хто має не-західні математичні навички та процеси мислення.
  3. «Математична етика» визнає, що протягом століть математика використовувалася як знаряддя дегуманізації. Чийсь IQ припадає на нижню частину дзвіно-видної кривої? Математика каже нам, що ця особа розумово відстала. Математичні формули розмежовують класифікацію війни чи геноциду і їх навіть застосовували, щоби видурити у тубільних народів землю і майно.

Профанація просто дивовижна. Тобто, коли я згадую Декарта, то це не через його внесок в створення аналітичної геометрії, а тому що він, мабуть, швидко обчислював алгоритми. І навчив його цього білий західний чоловік на ім'я Мухаммад аль-Хорезмі.
А де той Хорезмі, який продемонстрував би наочно, як досягати розуміння математики в не-західний спосіб? А у Китаї на засадах якої математики будують ракети? Ну і, певна річ, знайомство учнів з математикою повинно починатися з розкриття її диявольскої дегуманізуючої суті. От, наприклад, у нас тарифи розраховують так, що годі й казати…

А загалом якась нераціональна тяганина виходить з цими курсами. Можна вчинити простіше, як одна без п'яти хвилин обдарована математичка — запропонувати білим гнобителям добровільно звільнити шлях для тих, у кого не-західні процеси мислення.
ukurainajin: (Default)
Автор простою мовою, можна сказати «на пальцях», про що свідчить назва — Conceptual physics (умоглядна фізика), викладає всі розділи сучасної фізики від кінематики до теорії відносності. А також розповідає, яке це все має відношення до нашого життя. Тож якщо ви колишній учень музичних академій, або навіть фізик за фахом, щиро раджу вам цю книгу. Навіть як набридне читати про оточуючий світ, а книжка дійсно товстюча, зможете застосовувати її потенційну енергію до засолки огірків. Англійською, між іншим, можна позичити у відсканованому вигляді навіть на сайті якогось йорданського університету. Ще вона виходила у польському перекладі — «Fizyka wokół nas». Нажаль, не знаю, чи є переклади іншими мовами, проте у ній багато яскравих авторських малюнків.
На початку Хьюітт пояснює про науковий підхід взагалі, і мені це здалося цікавим. Ось уривок:

„Поза фахом, науковці у своїй суті не чесніші і не моральніші за більшість інших людей. Але у професійній сфері вони працюють на терені, який високо шанує чесність. Засадою науки є те, що всі гіпотези мають бути такими, що їх можна перевірити (test) — придатними до того, аби можна було, хоча б у принципі, показати їхню хибність. У науці важливіше, аби існували засоби для підтвердження хибності, ніж для підтвердження правильності. Це головна ознака, яка відрізняє науку від ненауки. Спочатку це може здатися дивним, оскільки ми, коли цікавимось більшістю речей, шукаємо способів переконатися, чи вони дійсні. Наукові гіпотези не такі. Насправді, якщо ви хочете зрозуміти, чи є гіпотеза науковою, спробуйте подивитися, чи існує тест на доведення її хибності. Якщо жодного тесту на можливу помилковість немає, то й гіпотеза не є науковою. Альберт Айнштайн вдало це виразив, коли сказав: «Жодна кількість експериментів не доведе мою правоту; один єдиний експеримент доведе, що я неправий.»

раджу розкрити кат, який я створив виключно через повагу до вашої стрічки, бо читати треба повністю )
ukurainajin: (Default)
Побачив у ролику «Антизомбі» цитату. Перевірив пошуком і знайшов навіть у гуглокнизі скан цього літературного лайна. Що казати, талант! Одразу видно, що не та вже в нього хворма і світ увєрх ногами.


  1. книжн. свойство по значению прилагательного комплиментарный; хвалебность, лестность; комплиментарный характер ◆ Как правило, в одах разрабатывались актуальные общественно-политические проблемы, а комплиментарность стиля и восхваление царствующих особ были условной формой этого жанра.
  2. спец. в этнологии — ощущение взаимной симпатии или антипатии этносов ◆ Положительная комплиментарность при определенных контактах может привести к симбиозу или слиянию этносов, а отрицательная комплиментарность — к химере.
ukurainajin: (Default)
Копирсався у дайджестах СтопФейку і з приводу деяких ситуацій думав про те, що добрий пропагандист — мертвий пропагандист. Щось таке пригадалося… Ба, та звісно, моя улюблена тема з «Вавилону 5»! Їх не можна до себе пускати. Нікого. Шерідан от спробував попитати долі… У справжньому житті так, звісно, не працює, серйозно кажу це завзятим хлопцям з чорно-білими бандерами. Але інколи хочеться, щоби у житті все було просто, як у кіно, і щоби за очільника у нас — Іва́нова.
Раджу подивитися цю серію — четвертий сезон, епізод 8 «Ілюзія правди (The Illusion of Truth)». Українською є на uaserials.pro, ukrainiancinemaclub.blogspot.com та ще багато де, не мені вас учити. Англійська версія, безумовно, краща :-Р

ukurainajin: (Default)
Для мене симетрична хвора цікавість з нашого боку, типу до отих сталагмітів, гівнопівнів та турецьких помідорів така сама, як «чо там у хохлов». Хоча різниця є — у нас менше вигадують, бо часто у цьому немає потреби, у той час як російські володарі думок більше полюбляють вважати маразмом те, що вони самі таким наречуть. Кому краще відіб'ється, згодом побачимо. Гадаю, бачити скалку у своєму оці — це завжди продуктивніше.

Хотів поставити випуск «Антизомбі» про ЄБ-2017 та польські туалети, але більш пізнавальним за висміювання КисільТБ мені здалося інше. Пригадався якийсь фантастичний твір, де персонаж бився, звивався, усвідомлював все це та, однак, не міг зректися хибної позиції через інстинкт самозбереження імплантованої сутності. От не пам'ятаю, де це було.
ukurainajin: (Default)
А хто з досвідченого панства може мені пояснити, нащо зараз мати у квартирі 220В? Ну, техніка вся побутова, куплена у кредит так працює, лампочки теж конвертують напругу. Але нащо потрібна така напруга зараз, коли лампи освітлювання вже інші? Телевізори перетворюють. Комп'ютери перетворюють. Хіба що пралка… а їй дійсно потрібно стільки? Хто розуміється, підкажіть!
ukurainajin: (Default)
Колись я робив огляд з приводу того, як собі налаштувати перегляд стерео на базі мультимедійного проектору: тайль айнс, тайль цвай, тайль драй.
Так от, дешеві окуляри від Самсунгу, що вони їх пропонують для своїх 3D-телевізорів, виявилися вкрай ненадійними. Нагадаю, що у моєму випадку потрібні активні затворні (кліпалки) окуляри з передачею синхронізуючого сигналу по радіо, тобто типу RF. Я тоді купив комплект з двох пар, та ще потім приятель віддав свої дві пари від телевізора. Що ми маємо у результаті… Дужки такі крихкі, що поламалися вже на трьох парах. Я і клеїв, і просто скотчем замотував. Вони за формою розраховані на якусь маленьку голову, а пластик ну капець, який тендітний. Ще одна пара відмовилася взагалі реєструватися, а на іншій кнопка ввімкнення зараз реагує лише так, як у первісної людини з камінців народжувався вогонь. І добило мене те, що у продажу цих чи аналогічних окулярів у наших крамницях зараз нема. Просто нема вже десь рік, крапка.

Тож мені після чергової майстерно знешкодженої пари довелося купити фірмові окуляри від Epson (ELPGS03). Цяцька недешева. Порівняно з самсунгівськими — у 5 разів дорожчі. Але конструктив дуже, дуже гарний. Навіть пересувний вмикач здається більш солідним. Реєструються автоматично при вмиканні. Єдине, що викликає моє невдоволення — це не баг, а фіча. Тобто замість змінних батарейок в них вбудовано акумулятор. Заряджати можна по USB. Одного повного заряду вистачає на перегляд 40 годин. На перегляд одного фільму вистачить заряджати протягом трьох хвилин — це все перевірено, Епсон не бреше. Звісно, акумулятор деградує з часом, про що виробник чесно повідомляє. А замінити його вже не так просто, як звичну батарейку у «самсунгах». Сподіватимусь, що він не дуже деградує до того моменту, коли сам проектор стане вже морально застарілим. Загалом задоволений і раджу. Але якби в мене був вибір, я би все ж взяв купу дешевих, бо я ретроград і перестраховщик.
ukurainajin: (Default)
Чесно, я вражений цими людьми, що зберігають батьківсько-дідівську спадщину, як щось вкрай важливе. Є чого повчитися. І я вже знаю країну, яку мені хочеться відвідати. Дякую lj user varjat_k, що це показав. Це не вперше, але це було остаточно.

ukurainajin: (Default)
Сьогодні відбувся наш щорічний захід, та що там захід — вже майже традиційне свято, «Велодень» №12 (фото з минулого року, відео — цього). «Велодень» є відкриттям літнього велосезону. Велоспільнота регулярно проводитиме різні виїзні сесії у місті та по області аж до завершення сезону восени. Дивно, що раніше мені не спадало на думку писати про цю подію. Зазвичай основна частина маршруту велосипедної юрби проходить від площі Свободи проспектом Науки (кол. пр. Леніна), який спеціально для цього перекривають від автомобільного руху. З минулого року безпеку заходу забезпечує нова поліція, яка всім сподобалася вже тим, що привітно посміхається до учасників колони. На жаль, цього разу ми не змогли взяти участь через технічні проблеми, та все одно прийшли хоч постояти на узбіччі.

У колоні були наші добрі знайомі: людина-горобець, кілька тигрів, пірати і вікінги, червоні капелюшки та відьми, герої аніме, стімпанку та просто українці. Початково «велодень» був організований заради популяризації велосипедного руху і проходить він у кількох містах України. Крім власне велосипедів учасники будь-якого віку пересуваються на роликах, скейтах, самокатах, стрибаючих ходулях, віднедавна ще на гіроскутерах та моноколесах. Ну і, звісно ж, є дивовижні саморобні електро-педальні засоби пересування.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

June 2017

S M T W T F S
     123
456789 10
111213 14 151617
181920 21 22 2324
252627282930