[sticky entry] Причеплений: Засади

2037-09-01 22:50
ukurainajin: (Default)
Засади відносно дозволеного у журналі дуже суб'єктивні. Але головне: не лайтеся бруднотою, не принижуйте нічию гідність, і жодних висловлювань проти існування України, її народу, її культури. Мови спілкування — українська, російська, білоруська, англійська, німецька, польська. Використання будь-яких інших схвалюється, але можуть виникати складнощі з порозумінням.
|Дякуємо за чисте узбіччя!|

Корисне пізнавальне: )

Про країну: )

Антимозкоїдство: )

Куточок культури: )

Гумор: )

Усяке різне )

Технічне )

„Обабіч ледь курився тонкий шар пороху“ — поцуплено у [personal profile] mysliwiec

«Byť virtuálnym priateľom kohokoľvek na sociálnej sieti ešte nemusí nič znamenať, takéto "priateľstvá" ľudia uzatvárajú z rôznych dôvodov.»звідси.
ukurainajin: (Default)
Я не знаю, хто це. Випадково натрапив, та назва зацікавила: «Как я сходила на Первый канал (опять)». Гадаю, варте перегляду. Погляд умовно випадкової людини на телеригальню зсередини.

ukurainajin: (Default)
Мені не дуже подобався персонаж доктора Стівена Франкліна у «Вавилоні 5». Він, як на мене, штучно заганяв себе у психологічний кут та й загалом видавався занудою. Колись. Та ось через погоду, хоча щось вже зараз розвиднюється, спало на думку трішечки рефлексії. Слід зазначити, що у фільмі цьому монологові передувала вельми цікава сцена «віднаходження себе».



Субтитрів немає, тож текст... )
ukurainajin: (Default)
Останнім часом у нас лавиноподібно зростає асортимент перекладів українською, якість теж поліпшується. Разом з репринтами ще радянських часів з'являються й нові пристойні зразки. Маю намір продовжувати розповідати про ті книжки, що їх особисто скуштував. У будь-якому разі, крига скресла. На тлі цього натрапив на цікаву новину від одного з моїх найулюбленіших сучасних видавництв, а саме «Видавництва Старого Лева». Якщо їм вдасться те, що вони замислили, то це буде щось якісно нове і справжня подія. Ось, дивіться, про що мова:

„Розуміємо, що романи Террі Пратчетта перекладати складно, — зазначає куратор проекту Оля Ренн. — Елементи казки, міфологічна складова, доволі непрості метафори і порівняння, алюзії, а особливо гра слів та гумор — це справжній виклик для перекладача. Для нас важливо, щоб українські читачі відчули колорит англійських текстів, а разом з тим — певні реалії, а особливо жарти були для них зрозумілими та смішними. Тож до перекладу романів із серії «Плаский світ» «Видавництво Старого Лева» залучить кількох перекладачів, кожен з яких працюватиме в межах свого підциклу. Втім редакторська команда створить своєрідну мапу топонімів Плаского світу та довідник власних назв, аби підготовка усіх творів серії здійснювалася із дотриманням принципу єдності і Плаский світ сприймався українськими читачами гармонійно та відповідно до задумів автора.‟

Всебічний і системний підхід. Залишається тільки тримати кулаки до вересня, на коли заплановано появу вже першої книги з серії «Плаского світу». За цим посиланням можна ознайомитися з повною версією новини.
ukurainajin: (Default)
Originally posted by lj user darkomanshit at Конспирология, Дезинформация, Пропаганда

Манипулирование информацией есть сильнейший инструмент для достижения поставленных целей посредством убеждения. В данной статье я опишу основные элементы схемы манипулирования общественным мнением посредством модулирования информации...

Проверяй сертификат качества полностью... )
ukurainajin: (Default)
«Ополячування російської»:
поль. sztucznyукр. штучний †← рос. искусственный

«Втручання Австрійського Генштабу»:
поль. sztuka →† укр. мистецтво †← рос. искусство

«Згоріла хата — гори й сарай!»:
поль. artystycznyукр. мистецькийрос. художественный

ukurainajin: (Default)
Із тужливим захопленням спостерігаю, скільки уваги привернуло питання, чи пустять до України російського кандидата на конкурс Євробачення. Геращенко рішуче заявляє. Любителі мистецтва з Росії запасаються попкорном і вкидають щось на зразок «вонажнетерористка, нєпазорьтєукраіну». Що думає про це сама претендентка, поки що не знаю, але вже передбачаю у тексті багато орфографічних і логічних помилок. Заздалегідь було ясно, що без провокацій не обійдеться, але ж от наче шквал якийсь налетів.

Що ми маємо насправді:
  1. Існує законодавча база про перетин державного кордону. Винятків для окремих осіб не передбачено, бо на то він і закон, а не містечкове розпорядження.
  2. Героїня цей закон начебто порушила. Потрібне офіційне встановлення факту правопорушення.
  3. У разі підтвердження потрібні правові наслідки, бо інакше це не закон.
  4. Уникнути розголосу не можна. І через обставини, і не для того це взагалі затівалося.
  5. Вдома у нас є ті, хто вимагає крові. Якщо начхати на закон, вони отримують право виступати під прапором захисту законності замість бешкетувати з власної ініціативи. А що робитимуть всі, кого дратує раз у раз витирати з обличчя плювки, краще не загадувати.
  6. У «цивілізованих» країнах у разі ігнорування закону зроблять собі нотаточку. У «нецивілізованих» також. І це може бути гіршим за якісь тимчасові моральні страждання.
  7. Певно, крім спекуляцій існують і якісь об'єктивні іміджеві фактори, що вимагають саме політичного рішення. Отут стяг у руки нашим стратегам!
Цікава комбінація, та хоч би що, це не таке велике діло, яким його виставляють. Світ не затамує подих у очікуванні. Вважаю за потрібне у першу чергу просто дотримуватися закону та піарити саме це, якщо вже судилося доводити собі та іншим, що крокуємо у той бік. Коли ж удасться разом з тим знайти політичне рішення, яке заспокоїть прибічників жорстких заходів і надасть мінімум можливостей для поширення скандалу, я буду лише радий. І бажано все це швидше перетворити на рутину, бо завтра підсунуть когось іншого, а то знову нерви.
ukurainajin: (Default)
Зловив себе на тому, що набридло читати стрічку від Бігдана. Колись він був агрегатором всього про все замість телевізора. Зараз вже нецікаво. А думок з вузької спеціалізації вистачає від френдів. Гадаю, що буду рвати цей зв'язок із ЖЖ. Так само з Яном Валетовим. Його неперебірливість ораторським колом та регулярний рефлексійний стогін вже переважують цінність і оригінальність незалежних думок. Просто не можу більше на це дивитися. Втомлює. А якщо видаляю більшу частину повідомлень не читаючи, то нащо взагалі мені підписка?!
ukurainajin: (Default)
Щойно надіслали листа зі StackExchange. Сайт української мови перейшов у стадію публічної бети. Тож тепер він стає відкритим для сторонніх відвідувачів та пошукових систем.
Вітаю всіх, хто брав участь і хто цікавився! Мій внесок досить скромний порівняно з іншими ентузіастами, та завдяки суспільним зусиллям мені подобається, що там виходить.

Ще раз вітаю і запрошую тих, хто ще не чув, приєднуватися та поширювати звістку про це. Нагадую, що це сайт формату «Питання → Відповідь».
Наразі сайт особливо потребує фахівців мовної галузі а також іноземних користувачів. Тематика охоплює все, що стосується вивчення та розвитку української мови, перекладу і використання.
ukurainajin: (Default)
Якщо мене спитати про літературу на тему «буремних дев'яностих», першим я пригадаю шпигунський бойовик «Ікона» Фредеріка Форсайта (1996). Там після захоплюючого порятунку Росії від неонацистів вирішено відновити монархію — задля остаточного залагодження політичної кризи. Форсайт тоді фантазував на відстань трьох-чотирьох років, та хто знає, у якому сенсі він помилився…

До чого тут дев'яності? Копався сьогодні у польській інтернет-крамниці — аж раптом… Я не дуже люблю «фантастику» такого типу, але ця книжка сама якось проситься до колекції. Може, вона навіть непогана. І зрештою просто цікаво, чому така назва.
Ось уривки з рецензії:
Читати далі... )
ukurainajin: (Default)
 Навіяло роздумами про «не братів».

Восени 2015 ми власноніж їздили до Італії. Про італійців, най це будуть негри, які володіють забігаловками біля вокзалу у Римі чи відвідують їх, спогади лише приємні. Так, мігранти захарщили автостанції на околицях давнього міста і дозволяють там собі таке, за що у нас вже спілкувалися б із патрулем. Проте людські відносини… У Римі, Вероні, Венеції, Мальчезіне, Тіволі та різних маленьких містечках відчуття, як у родині. Наче Грузія, але все ж помітно інша, мультикультурна, метушлива. На відвідини Ватикану ми з приятелем вдяглися у вишиванки, так і пішли стояти у двогодинній черзі. У черзі поспілкувалися з чернігівською заробітчанкою. Привернули до себе увагу величезної польської групи. Скористалися допомогою охоронця пройти без черги до ліфту (судячи з мови, він був словак, чи десь з того краю). Дівчина-фотограф з московським акцентом щось нам мимохідь підказала з того, про що ми між собою сперечалися.
Зовсім інші росіяни зустрілися нам у курортному Ріміні. Це дуже кумедно — спостерігати таке. Одні пишалися собою, але зацьковано озиралися у пошуках того, хто підтримає їх у цьому ворожому просторі (це туристи). Інші, що призвичаїлися жити, замість зацькованості виказували непереборне бажання розв'язати все за тебе — широка душа — за допомоги поганої італійської і зневажливого ставлення до «пройдисвітів-холуїв». Я навіть не здогадувався, що продавці в Італії пройдисвіти. У Ріміні ми вперше почали ховатися від росіян. Навіть мій приятель, який без жодних комплексів знаходить, про що спілкуватися з ватою, вразив мене бажанням того ж самого.

Про Балкани розповісти нема чого особливого. Російську багато де розуміють, але це жодним чином не СНД. До англійської чи до спроб сказати щось сербською ставляться прихильно. Не було достатньо часу на автономне вивчення середовища. Вельми шкода. Загалом люди дуже схожі на нас. Тому їхні соціальні чи політичні проблеми мені зрозумілі, як наші власні.

Ніколи там, у європах, я не відчував себе у небезпеці. Єдиний раз — панки-бомжі похилого віку на Нюрнберзькому вокзалі, що просили закурити. Та з ними теж згодом прояснилося. До Німеччини я матусю повіз на прогулянку, так само власноніж. Ну ви ж чули, мабуть, розповіді про те, що німці зневажають англійську та взагалі неприязно ставляться до іноземців? Цікаво, хто це все вигадує?! Може їм видніше, я не мав задостатньо часу, знов шкода… Але що я побачив… Я бачив пенсіонерів, які навперегони із жвавою жестикуляцією роз'яснювали іноземцю, як дістатися пам'ятки. Касирка у зоопарку щиро намагалася відмовити іноземця від зайвої втрати грошей — відвідування кількох гектарів за годину до зачинення. Діти… та це янголятки. Сувора пунктуальна фрау у готелі мені півгодини на мапі креслила маршрут, а я не знав, як їй подякувати та втікти. Люди навколо — вони теж родина. Не така відкрита, як в Італії, але ж. Відірвані від нашого харківського і будь-якого російськомовного середовища ми з матінкою почали між собою спілкуватися українською. До речі, тут я навчився того, які проблеми з мовою у літніх зрусифікованих людей. Спілкувалися на вулицях, у крамницях. Ніхто не з'їв, як ви розумієте, і очі не витріщав. З моєї костурбатої німецької теж ніхто не кепкував. А посмішки якщо були, ну я ж це бачу, то лише приязні. Проблеми почалися лише зі зворотнього автобусу до батьківщини, але це інша історія, яку я давно хочу розповісти, проте не вистачає влучних слів.
ukurainajin: (Default)
Трохи допрацював свою україно-білорусько-російську клавіатурну розкладку. Тепер вона виглядає так:



Подробиці... )
ukurainajin: (Default)
Є така письменниця Наталія Щерба.
Народилася в Білорусі, дитинство провела в Росії. Громадянка України, мешкає у Івано-Франківську.
Володарка міжнародних і російських нагород. Авторка кількох доволі популярних підліткових фентезійних серіалів.
Пише російською мовою.

Вперше її цикл «Часодії» було видано в Москві видавництвом «Росмэн» у 2011.
Цитати з цієї теми:
„Это наш российский ответ "Гарри Поттеру", ничуть не хуже, а для кого-то и гораздо лучший‟ (читач)
„Часодеи - лучшая отечественная подростковая книга, которую я когда-либо читал, а читал я много‟ (читач)
„«Часодеи» — это самая популярная отечественная подростковая фэнтези-серия XXI века‟ (Росмэн, 2016)
„Часодеи это прекрасный образец той русской литературы, которая может конкурировать за внимание наших детей с такими гигантами, как Гарри Поттер, Ходячий замок, мир Нарнии‟ (читач)

Лише у 2014 за участі харківського видавництва «Школа» ці твори були перекладені і видані українською.
Нові книги так само з'являються спершу в Росії.
Як про це кажуть, «рідна література в перекладі».
ukurainajin: (Default)
З приводу статті, яку написав Віктор Трегубов про походження російської мови.
Спочатку я був у захваті від спроби популярно донести до читачів думку, що будь-які речі, особливо пов'язані з історією, мають складну багатосторонню природу, і спрощене уявлення про них — то лише привід для маніпуляцій. Проте щось у цій статті мене-таки непокоїть. І не тільки мене. Про ставлення до викладених фактів і висновків з них можна почитати у коментарях. Там весело.

Я ж особисто хотів би процитувати одного читача:
„Але найголовнішим є те, що походження укр та рос мов мають хіба науковий інтерес і не можуть бути жодним підгрунтям для статусу украніськоі в РФ чи російськоі в Украіні.
Є сформовані народи зі сформованими мовами. Ці народи мають своі держави , суттю існування яких є збереження національноі ідентичності титульних народів.‟ (Taras Oliynyk)


Попри «титульні народи», які мені дратують слух, не можу не погодитися. Живемо сьогодні. І від сьогодні залежить, як житимемо завтра.
ukurainajin: (Default)
Вітаю всіх, хто долучився до створення розділу з української мови на StackExchange! Умови першої стадії виконано на 100%. Ті, хто підписалися під цією пропозицією, мають невдовзі отримати запрошення до бета-тестування.

Зображення нижче посилається на сторінку цього проекту.

Stack Exchange Q&A site proposal: Ukrainian Language
ukurainajin: (Default)
Мне давно надоело при печатании переключаться с украинской раскладки на российскую через несколько других. А если добавить ещё беларускую, в которой недавно возникла необходимость, то выйдет совсем кошмар. Поэтому я решил, что неплохо бы объединить все три, ведь отличаются они лишь несколькими символами. С помощью такой комбинированной раскладки я сейчас и набираю этот текст.

Подробиці... )
ukurainajin: (Default)
Десь у 90-х поруч із „пісюнковими злодіями“ швендяли також жарти про „операційні обляцанки“.
Тим, хто в змозі по-справжньому оцінити ті жарти, не треба пояснювати стан речей. Тому одразу до теми.

У нас потроху з'являються власні неологізми, яких ми потребуємо і будемо потребувати ще багато. Бо пацієнт все ще виказує прагнення до подальшого життя.
Все частіше у комп'ютерних гравців я зустрічаю слово ігролад замість лінивого ґеймплею (англ. gameplay). Як на мене, це досить милозвучний і місткий відповідник. Дискусії з приводу змісту і способу його творення, звісно, відбуваються. Та нічого кращого, окрім ігроплину (альтернативний зміст) чи геймплею (годі щось вигадувати!), не пропонують. Ну, тут справа така. Доки будуть україномовні геймери, буде кому випробовувати на життєздатність.

Із другим терміном взагалі цікава історія. Він знайомий усім, хто має справу з комп'ютером, але чи всі знають, як це сказати українською? Ця штукенція зветься application. Та сама, що означає прикладну програму. Прикладна програма — уявляєте, як це вживати поза межами допотопної документації?
Як варіант з'явилася дубова калька з російської — додаток (рос. приложение). У мене на телефоні встановлені оці додатки, і додаток до телефона я собі уявляю: чохол, картка,.. програма, хай їй біс. А додаток до великого комп'ютера — це щось зовсім несамостійне і безпорадне. І бездушна корпорація Microsoft усвідомлює це краще за мене, а тому пропонує до вжитку термін застосунок. Наші фахівці навіть погоджуються з цим. Тож тепер можна сміливо застосовувати застосунки, а додатки нехай додаються до них.
ukurainajin: (Default)
Прилетіло від френда. Чогось мені здається, що я колись бачив щось подібне і про українську.

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

March 2017

S M T W T F S
   123 4
567891011
1213 141516 1718
19 20 2122 232425
262728293031 

Тематичний перегляд