[sticky entry] Причеплений: Засади і зміст

2037-09-01 22:50
ukurainajin: (Default)
Ситуативно про все, що мене чіпляє, з аматорськими роздумами та без (дивіться перелік інтересів у профілі та скорочений зміст нижче). Френд-політика проста: період веселого взаємофрендування часів переїзду з ЖЖ скінчився, тож зараз ми читаємо або не читаємо одне одного, якщо подобаємося або не подобаємося одне одному з огляду на думки та вміст журналу і пам'ятаємо про оце:
«Byť virtuálnym priateľom kohokoľvek na sociálnej sieti ešte nemusí nič znamenať, takéto "priateľstvá" ľudia uzatvárajú z rôznych dôvodov.»звідси. А все інше знайде свій шлях.

Засади відносно дозволеного у журналі дуже суб'єктивні. Але головне: не лайтеся бруднотою, не принижуйте нічию гідність, і жодних висловлювань проти існування України, її народу, її культури. Мови спілкування — українська, російська, білоруська, англійська, німецька, польська. Використання будь-яких інших схвалюється, але можуть виникати складнощі з порозумінням.
|Дякуємо за чисте узбіччя!|

Корисне пізнавальне: )

Про країну: )

Антимозкоїдство: )

Куточок культури: )

Гумор: )

Усяке різне )

Технічне )

„Обабіч ледь курився тонкий шар пороху“ — поцуплено у [personal profile] mysliwiec


А оце реалії нашого життя вже три роки. Це за один єдиний місяц:
Українсько - російська війна. Травень 2017. Жоден загиблий на ній українець не буде забутий.
ukurainajin: (Default)
Чому «жіноче»? Це не має стосунку до цільової аудиторії, просто автори є авторками. До мене потрапили два твори, абсолютно різні за стилем і змістом, і спочатку я хотів об'єднати їх в одному огляді. Та не встигаю прочитати, тому згодом буде продовження.

«Стожар» — це перша книга запланованої трилогії «Палімпсест», яку нам дарує молода львівська письменниця Ярина Каторож. Коли я згадую про її вік, то не лише тому, що цей факт приємний сам собою, а також через враження від тексту, яке було посилене усвідомленням цього факту. У романі я бачу плід багатьох спостережень і роздумів. Якщо сказати, що така кількість думок у такому віці дивує, це, напевно, звучало би образливо. Тож ні, тут приємно дивує те, як у такому віці можна зібрати все це до упорядкованої купи і втиснути у такий невеликий формат. Та ще зробити з цього невимушену розповідь без пафосу і наївності. А читається книжка справді легко. У дитинстві мене у книжках цікавила історія, пізніше додалося поціновування думок. З деякого моменту я почав отримувати задоволення ще з того, як автор будує текст, грається із своїми творчими засобами. Від «Стожара» я просто не можу відірватися, а це у мене зараз буває нечасто.

Отже, про що це. Починається книжка, як щось таке про «попаданця-Обраного». Але не треба невдоволено кривитися. На це тут є причина. Ми маємо двох головних героїв. Якщо в термінах RPG, то це маг і воїн. І це дві сюжетні лінії, які мають перетнутися. Воїн живе у своєму світі і у ньому ж поступово стає Воїном. Він уособлює цей світ з усіма його жорстокими законами. Його лінія — це лінія зростання, кшталтування особистості, досягнення мети. А магія у цьому світі не виникає просто так, тому маг — це прибулець (зі Львова, до речі ☺), що казковим чином отримує свої здібності, чи то у дар, чи то заради спокути. Очима мага ми знайомимося з новими реаліями. Лінія мага втілює пошук і віднайдення себе, пізнання у широкому сенсі. Маг, наскільки я розумію, це ще й надія на зміни ззовні, бо зсередини вже сотні років нічого не можна переграти. Але враховуючи, що пані Ярина банальністю не розкидається, не можу стверджувати, що вже розумію її задум. До того ж, перша книжка — це така собі прелюдія, знайомство. Ну от яка мета у нашого сьогоденного життя, крім перемоги над поточним ворогом? Залагодити буденні справи, жити, просто жити, спілкуватися, страждати і радіти, мислити, розвиватися. Щось таке і тут. Немає певної місії, наразі лише характери та обставини. Оточуючий світ, попри суворі та екзотичні умови, є цілком буденним. У мене взагалі враження, коли читаю, що це розповідь очевидця. Хай і насичена напруженим екшеном та емоційними сценами. Тож якщо підсумувати, про що перша книга трилогії, гадаю, вона «про людей». Цікаво, що буде попереду. Спойлити сюжет немає сенсу, це просто варто прочитати і отримати задоволення від якісного вітчизняного витвору.

Для поціновувачів технічного боку фентезі тут самобутня природа магії і досить живий опис бойової та побутової складових. Знов-таки, я не знаю, звідки все це взялося у голові молодої дівчини, але вона мене просто причарувала широтою своїх поглядів. Мова персонажів нормальна, сучасна, без стилізації під середньовіччя, та сприймається цілком органічно. І так, пані Ярина з тих авторів, які ставлять до себе питання типу «як мушкетери ходили в туалет?» Звісно, я не натякаю, що теми звучать саме такі, але «як і чому» разом із внутрішнім діалогом тут вистачає, і це дуже пожвавлює розповідь. Єдине, що свербить мені в оці з огляду на реалізм — повсюдна щирість і відвертість. Усі запитання отримують відповіді, у гіршому випадку — мовчання. Молодіжна самурайщина якась. Та вражень це не псує і стає помітним лише згодом, оскільки поки що і без інтриг вистачає справ. Для зовсім допитливих ще додам, що узори на малюнках — це не просто щось таке, а ще, вочевидь, і спроба якось зобразити давню загадкову мову стожарів.

Отакий початок казки. А Воїн і Маг, які є буквальним містичним віддзеркаленням одне одного, — це, несподіваночка, особи жіночої статі. Приємного читання!
ukurainajin: (Default)
Дівчата, та й, може, хлопці! Шукаю рецепт супа з галушками на вечір. Ось перше, що знайшов. На мою думку, все досить розумно. Є у когось з вас зауваження до такої рецептури або якісь поради? Саме приготування курячого супу у мене питань не викликає, а от галушки ще ніколи не пробував робити.

Інгредієнти... )
Приготування... )
ukurainajin: (Default)
Долаю у повільному темпі свої запаси книжок. Сьогодні фантастика польського автора.

Попри те, що у Польщі зараз видають у рази більше фантастики, ніж у нас, місцевих авторів не так вже і багато. І я певен, що ви, якщо не цікавитеся навмисно, окрім міжнародно відомих Лема та Сапковського не пригадаєте жодного з них. У нас їх досі не видають. Та й до культового статусу їм далеко. Хоча серед польських читачів, а іноді також чеських, деякі письменникі вже здобули визнання, як от Якуб Цьвєк (Jakub Ćwiek) зі своїм серіалом «Лжець (Kłamca)». Що до творів у жанрі Sci-Fi, то їх ще навіть менше, ніж різноманітного фентезі.

«Пил Землі» — це друга книжка Рафала Ціху́вського (Rafał Cichówski). Першої, «2049», я не читав, але тепер спробую, хоч там, судячи з опису, має бути щось більш «приземлене» в будь-якому сенсі…
Як на мене, авторові ще є куди розвиватися. Бо свого «Deus ex machina» він не зміг чи не схотів уникнути, і це мене трошки розчарувало. Я такий собі сподівався на чесний голівудський фінал пригод або на якийсь а-ля Стругацькі і розмірковував, яким він взагалі може бути, враховуючи перебіг подій. А воно гоп!.. і вийшло, як у тому «Євангеліоні нового покоління». Так, Ціхувський зухвало познущався над моїм прагненням казки. Одночасно з цим він майстерно зґвалтував і мою прив'язаність до головних героїв, бо змусив (принаймні намагався) прийняти замість них того, хто не грав жодної ролі під час всієї попередньої оповіді. Мораль, яку побачив у фіналі я, звучить приблизно так: «Перемагає той, хто прагне перемогти, не рахуючись ні з чим… і ні з ким.» Це, може, й так, як трапляється зазвичай у житті, але… але… але я просто на таке не очікував. Тому я, відверто кажучи, незадоволений цим експериментом над читачем у моїй особі.

Що стосується всього іншого, то тут нарікати нема на що. Польські автори дуже дбайливо ставляться до подій, стосунків, оточення. От і Ціхувський не підвів. Якби не оцей фінал, що спалив нанівець усю сюжетну будову і зробив неважливими усі лінії, крім однієї, то я би зараз лементував про чудову фантастику нашого часу. А втім, знаєте, вона-таки у певному сенсі чудова. :) Добрий початок, пане Рафал, пишіть іще!

Розповідь впродовж усього роману точиться від першої особи. Спочатку це погляд головного героя, потім — погляд… головного героя. Навіть коли треба розповісти про події з життя інших персонажів, промовлятиме все одно головний герой. Отака дотепна стилістика. А «пил» Землі — це людство, яке можна здути, наче сміття, з поверхні під час прибирання.

Усю анотацію не викладатиму, бо вона, як це часто буває у видавців, обіцяє те, що допоможе продати. А це виглядає не менш чудернацько, ніж радянські афіши до «Зоряних війн». Тому лише шматочок щирої правди:
«У XXIV столітті Земля помирає. У космічний простір вистрілюють „Іґґдрасілль‟, корабель поколінь, який має запевнити виживання людського виду. Понад сімсот років потому пара безсмертних створінь, технологічно поліпшених землян, повертається на блакитну планету. Від успіху їхньої місії залежить врятування корабля і усіх осіб на його борту. Вони мають знайти таємничу Бібліотеку Снів, у якій записано всі спогади людства.»
ukurainajin: (Default)
Вирішив подивится, що там на Deutsche Welle пишуть, а там перша новина отака. Недаремно МЗС закликало утриматися від поїздок до Єгипту.

Two Ukrainian tourists have died and four other tourists wounded in a knife attack at the Egyptian holiday resort of Hurghada. The Interior Ministry said the assailant was arrested immediately after the stabbings.
Officials said the attacker sneaked into a hotel in the Red Sea resort of Hurghada on Friday before stabbing and injuring six tourists. The assailant was arrested immediately and the victims rushed to hospital. Security and hospital sources said two Ukrainian women were killed.
<…>
The shadowy group Hasm, believed to be affiliated with the banned Muslim Brotherhood, has claimed responsibility for similar attacks.

(Двоє українських туристів загинуло і четверо інших туристів було поранено внаслідок ножового нападу на єгипетському курорті в Хургаді. У МВС заявили, що нападника було заарештовано відразу після різанини.
Чиновники говорять, що нападник таємно проник до готеля на червономорському курорті Хургади у п'ятницю перед тим, як кинутися з ножем і поранити шістьох туристів. Його було заарештовано негайно, а постраждалих відправлено до лікарні. Служба безпеки та джерела у лікарні повідомили, що двох українських жінок було вбито.
<…>
Підпільна група «Хасм», яку підозрюють у зв'язках із забороненими «Братами-мусульманами», взяла на себе відповідальність за подібні напади.)


Проте посол України в Єгипті спростовує повідомлення про загиблих українців:
«Троє осіб напали на туристів, які в місті Хургада відпочивали у двох готелях Sahabia тa Sunny Days El Palacio. Станом на сьогодні ми не підтверджуємо те, що серед постраждалих є громадяни України. За нашою інформацією загинули дві особи.
За нашою інформацією це можуть бути громадяни або Німеччини, або Вірменії. Також є одна поранена. Вона уродженка України – пані Михайленко Олена Іванівна – вона є громадянкою Російської Федерації.»
ukurainajin: (Default)
Що, визначилися з точною датою?

«Рада нацбезпеки і оборони запроваджує нові правила для росіян: з 1 січня 2018 року в'їзд в Україну буде здійснюватися за біометричними паспортами та після електронної реєстрації
Про це на брифінгу після засідання РНБО заявив секретар РНБО Олександр Турчинов, передає Еспресо.TV
ukurainajin: (Default)
Чудове спостереження від Толіка, тому зацитую його зі збереженням форматування. І для тих, хто не в курсі, він любить дописи без вступного слова і не відокремлює у помітний спосіб власні висловлювання від тих, на які посилається:

«Российская "элита", будучи по своему генезису сугубо бандитской, психологически живет в реальности, где проблемы решаются наездами, отжимами, стрелками и понятиями. Это, в общем-то, трагедия для нашей страны, в истории которой организованная преступность еще никогда не захыватывала государственную власть. Было всякое, но чтобы мафия приватизировала государство - с таким мы столкнулись впервые. Собственно, и проблемы наши сегодня связаны именно с мафиозным характером управления и принятия решений. Крым - одна из них.

В реальной жизни и реальной политике захват чужих территорий технически возможен. И при известных обстоятельствах может быть со скрипом или без, но признан международным сообществом. Крым, естественно, был чужой территрией - приняв в 91 году формулу признания государственных границ новообразованных государств по административным границам в составе СССР на момент его распада, Россия тем самым признала Крым именно украинской территорией. Исторические права - это одно, юридический статус - несколько иное. Но варианты есть всегда, и уж если было принято решение присоединять Крым, то нужно было отдавать себе отчет в том, какими именно путями можно и нужно было этого добиваться, чтобы присоединение не вызвало никаких вопросов (или по крайней мере, вынудило его признать).

И дальше лопоухий муравей описывает как надо было поступать и как можно было бы поступить сейчас.

Вот как так им удается? Сначала постонать, что власть у них захватили бандиты, потом погоревать, что эти бандиты попались при грабеже соседа и тут же кинуться разглагольствовать на тему "я научу вас грабить соседей так, чтобы вы не попадались".»

Faun

2017-07-06 14:47
ukurainajin: (Default)
Die Sünde lockt und das Fleisch ist schwach,
So wird es immer sein.
Die Nacht ist jung und der Teufel lacht,
Komm wir schenken uns jetzt ein!

І знов до теми фолк-музики. Дякую добрим людям, завдяки яким я знайшов цей чудовий гурт! Гадаю, що буде дуже кльово йти на байдарках під такий супровід.

Куплет у пісні «Federkleid» дуже нагадує «Полюшко-поле» :)

ukurainajin: (Default)
Усі персонажі є вигаданими, окрім, хіба що, одного.

Лютий 2014. Кривавий Пастор тільки-но починає прогрівати хисткий український трон для Петра I «Порошенка», а громадянин РФ В'ячеслав Мальцев як «російський націоналіст» вже знає, як треба діяти:



Деякі плани блискуче втілюються у життя, проте не всі. І на четвертий рік громадянин Мальцев, російський націоналіст, накликає на себе немилість з боку соплежуйської влади РФ, через що змушений рятуватися втечею з країни. Однак Пастор з Шоколадним Петром вже влаштували пастку під назвою «прапорщик Першко», яка несхибно спрацьовує, коли В'ячеслав пробує перетнути кордон України, прямуючи з Білорусі до Молдови. За брехливими звинуваченнями про участь у бойових діях на боці «ЛДНР» йому… штампують паспорт і відмовляють у в'їзді:



Хто чий друг друга ворога і навпаки? Чому не спрацював охоронний амулет «Візиткаяроша»? Навіщо замість лагідного розстрілу шоколадними цукерками Пастор із Петром вдалися до підробки записів у секретних базах? Коли здійсниться прокляття незадоволенного Мальцева? Ким є насправді прапорщик Першко і чи зможе він стримати шістсот тисяч таємних прихільників російського націоналіста? Відповіді на ці питання у наступному, ще не написаному томі.

UPD: А якщо без жартів, то вот тут простое объяснение для иностранцев и особенно россиян, на что напоролся Мальцев. Да, кроме «налога на армию» и разной сознательной общественной активности, у нас есть и такое, положение обязывает. Плюс обычная госмашина без чувств и фантазии.
ukurainajin: (Default)
Колись я згадував, як дивно іноземні слова можуть накладатися на чужу граматику. Сьогодні до мене потрапило щось подібне з німецької, на злободенну, до речі, тему.

Популярна помилка: Visas
Правильна орфографія: Visa, Visen
Пояснення: Das Visum, походить від лат. visum, перфектної форми від videre = бачити, має дві форми множини: Visa та Visen. Оскільки Visa — це вже форма множини, «Visas» є чудернацькою «подвійною множиною».
(korrekturen.de)

Далі про це у своїй дотепній манері розповість Бастіан Зік (Bastian Sick), автор популярної книжки «Der Dativ ist dem Genitiv sein Tod (© SPIEGEL ONLINE*. Блідим кольором — мої примітки.

Visas - die Mehrzahl gönn ich mir (von Bastian Sick)... )
ukurainajin: (Default)


У джерелі ще кілька ідей для вашого відпочинку. Наприклад, чоловічий костюм із квіточкою. :-D

ukurainajin: (Default)
Джерело.

Через скандал з недопуском на конкурс "Євробачення" росіянки Юлії Самойлової Європейська мовна спілка оштрафує як Україну, так і Росію, яка хотіла порушити українське законодавство

Про це заявив голова Національної суспільної телерадіокомпанії (НСТУ) Зураб Аласанія в коментарі 112.ua.

Криваві подробиці... )

З коментарів:
  • Сергій Вікторович • годину тому
    "Росію також оштрафують за те, що вони, всупереч взятим зобов'язанням, запропонувала до участі в конкурсі співачку, яка порушила закон України."
    А в такому випадку, за що тоді оштрафують Україну.
  • Донг Жуанг Сергій Вікторович • 30 хвилин тому
    А Україну оштрафують за те, щоб росії було не прикро, і вона не образилась.
ukurainajin: (Default)
— … Какой нынче курс на чёрном рынке?
— Один к ста двадцати, товарищ генерал.
— Так вот… за один рубль дают сто двадцать долларов.
(з к/ф «На Дерибасовской хорошая погода,
или На Брайтон-Бич опять идут дожди»)


Епіграф, на мій погляд, стисло і влучно передає зміст цього відео. Дочь офицера Російська дружина американського громадянина разом з чоловіком мешкає, за її ствердженням, у маленькому місті під Москвою і дуже непоганою, сповненою піднесення англійською у своїх опусах розповідає англофонам про Дивовижний Скрєпий Світ. Якщо раніше, судячи з відео на каналі, вони дізнавалися, як у пошуках безмежної свободи і неемансипованих жінок американці та інші їхні земляки, попри всі труднощі, все більше наводнюють російські простори, то зараз мова дішла вже до «християнських цінностей» і свободи від геїв. При цьому в одному з відео авторка також розписувала переваги американських чоловіків, пояснюючи, що на людей впливає культура. Тут вже напрошується інша кіноцитата: «На двух лошадях сразу? Седалища не хватит, сударь.» Але не виключаю, що я get her wrong, і вона справді просто має отакі специфічні смаки та жодного разу не чула про абревіатуру RT.
ukurainajin: (Default)
Френд [personal profile] artgr розповів про римську систему запису чисел. Хочу дещо додати до теми розрядних числівників.

Слід розрізняти, як числа записуються і як вони вимовляються. Я не знаю, як поралися давні римляни зі своєю системою запису, але у нас, наче, все просто: «тисяча-сто-десять» прописом означає «1110» (1 т. + 1 с. + 1 д. + 0 одиниць) у математичному записі. Коли в одну скриньку-розряд вже не можна нічого напхати, доводиться відчиняти нову, більшу і давати їй якесь ім'я. У нас ці скриньки називаються «десять», «сто», «тисяча» і записуються відповідно: 10, 100, 1000. У римлян було так: 5 «пальців-I» вміщалося у «руку-V», дві руки з пальцями — це «X», далі п'ять людей з обома цілими руками «X» називалися «L» (50), дві такі групи — «C» (сотня), якщо цих «C» набігло звідкись п'ять, то їх записували кодовою літерою «D» (500), а якщо таке саме відбувалося одночасно ще у іншому місці, то разом це виходило «M», або тисяча. Оці всі букви є аналогами наших розрядних скриньок, але вони дрібніші і, як можна помітити, місткість цих скриньок має неоднакове взаємне співвідношення: 5→2→5→2→5→2, що є логічним для людей, які рахували все «пальцями і руками». У той час як наші скриньки — кожна вдесятеро більша за попередню — ті ж самі пальці, але руки окремо не рахуються. Зазначу також, що і римляне «руками і пальцями» лише записували, а говорили про числа все ж таки на сучасний лад, якщо не брати до уваги «без двох тридцять» чи «без одного сорок». Ну досить для вступу…

Логічно, що після скриньки «тисяча» має бути інша, яка містить десять «тисяч». І такий числівник у слов'янських мовах був. Це «тьма», а греки мали свій «міріад». Ну тобто, до дідька тих тисяч. Але ми замкнули сучасне кільце розрядних числівників саме на тисячі (мабуть через пошану до освіченої Європи), і лише «тисяча тисяч» набуває тепер окремої назви — «мільйон». А далі знову той самий цикл, кожна нова скриня місткістю у тисячу попередніх отримує власну назву.

А от китайська народна медицина, а з нею японські острови і корейський півострів своєї «тьми» не відцуралися. Тож десять скриньок з тисячами-се́нами японською називаються «ман». Сто тисяч — це десять «манів», мільйон — сто «манів», десять мільйонів — тисяча «манів». Коли накопичується «ман манів», то вже тоді і лише тоді відчиняється скриня «оку». І далі принцип «манів (104)» продовжується у безмежність, як наш принцип «тисяч (103)». [personal profile] bytebuster ще додав, що тайці історично пішли далі і мають також «стотисяч» та «мільйон» у ролі самостійних розрядних чисел. Тобто у них принцип «мільйонів (106)», а на мільярд вони кажуть просто «тисяча мільйонів». Дивує, як таке розмаїття ще зберіглося у глобальному світі. Бо, наприклад, та ж сама грузинська має цікаву систему групування числівників, побудовану на «двадцятці» — дві двадцятки (40), три двадцятки (60), чотири (80), — але так рахують лише у межах окремої сотні, за її межами вмикається звична система «10-100-1000».

Ну і наостанок пісня про «хяку (100) манів» червоних «бара»:

ukurainajin: (Default)
У статті «First Russian mobile phone» читаємо:

«This is the photo of the first Soviet cellular phone. The development of such devices has started in 1958 as a cooperative project by the group of the Soviet scientists from different cities. <…> The first devices were started in production in 1963, and till 1970 more than 30 Soviet cities were covered with this elite mobile phone network. As far as the author knows, in USA there was also such kind of mobile telephone system but it started a bit later – at 1969. The system had even some modern day features as “conference-call”.»
(Це фото першого радянського стільникового телефону. Розробка таких пристроїв почалася у 1958 як спільний проект групи радянських науковців з різних міст. <…> Перші пристрої було запущено у виробництво в 1963, а до 1970 більше ніж 30 радянських міст було забезпечено цією елітною телефонною мережею. Наскільки автору відомо, у США також існував подібний вид мобільних телефонних систем, але це почалося трохи пізніше — у 1969. Система мала навіть деякі сучасні функції, як то «конференц-зв'язок».)


Звучить скрєпно, чи не правда? Та, на щастя, автори у тій самій статті, дотримуються об'єктивності:

«It was a fully functional mobile phone that was placed in the car of the Soviet elite. <…> And there was a hierarchy in using this system. People who hold higher Communist positions could throw of the line the lower posts when they needed to talk urgently but all the lines were busy. Some could call only local numbers and more advanced Communists could call worldwide. <…> The Soviet authorities even didn’t think about providing the service to common people. The mobile phone could give another level of freedom to its owner, and it was not what they expected from the citizens.»
(Це був повнофункціональний мобільний телефон, що його встановлювали на автівках радянської еліти. <…> І у користуванні цією системою існувала ієрархія. Люди, що обіймали вищі посади, могли викинути з лінії нижчих посадовців, коли треба було терміново поговорити, а всі лінії були зайняті. Дехто міг телефонувати лише на місцеві номери, а комуністи вищого щаблю могли дзвонити по всьому світу. <…> Радянська влада навіть не думала про впровадження цієї послуги для звичайних людей. Мобільний телефон надавав інший рівень свободи своєму власнику, а це від громадян не потребувалося.)


І від себе ще додам, що коли у капіталістичних країнах вже використовувалися приватні мобільні телефони компактного зразку, в СРСР заради міжміського дзвінка треба було стояти годинами у черзі на пункті зв'язку і замовляти виклик заздалегідь. Замовити міжміський зі своєї домівки було реально лише у фільмі з Барбарою Брильською, тобто не будь-де і не будь-коли, якщо це не столиця. Навіть на отримання власного, не від установи, домашнього телефона треба було чекати роками.
ukurainajin: (Default)
Стояв у неї на городі
В кострі на зиму очерет;
Хоть се не по царський породі,
Та де ж взять дров, коли все степ;
В кострі був зложений сухенький,
Як порох був уже палкенький,
Його й держали на підпал.
Під ним вона огонь кресала,
І в клоччі гарно розмахала,
І розвела пожар чимал.

Кругом костер той запаливши,
Зо всей одежі роздяглась,
В огонь лахміття все зложивши,
Сама в огні тім простяглась.
Вкруг неї полум'я палало,
Покійниці не видно стало,
Пішов од неї дим і чад! —
Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.
ukurainajin: (Default)
Коли я свого часу прийшов до книгарні «Є» з метою купити «Аеропорт» Сергія Лойко, продавець мені між іншим повідомив, що вони мають також російською. Мене це здивувало, бо імідж «книгарні» від початку побудований на «українськості». Менше з тим. Я хотів саме українською і навіть не підозрював тоді, що це переклад з російської… З приводу самої книжки можу сказати, що це-таки художній твір, хоч і на реальних подіях. Ба більше — мелодраматичний. Автор, без сумнівів, малює головного героя з себе самого, ну і трагічна доля та все таке інше зі сльозами. А от «аеропортна» частина оповіді заслуговує на визнання. Чому я це згадав зараз…

Моя бабця через стан здоров'я майже весь час сидить вдома і ковтає книжки одну за одною. Переважно жіночі романи та спогади радянських полководців, бо гаплик з наявністю чогось іншого. Ну я подумав, що «Відьмак» українською буде не гірший, а й навіть корисніший за радянських мемуаристів, та підсунув їй зі свого фонду. Зайшло добряче. Далі, коли «Відьмак» вичерпався — а жіночих романів я не тримаю, — вирішив обережно випробувати щось суворіше і дав оцей «Аеропорт». Що можу сказати… Стався культуровий вибух. Книжка досі не повернулася до мене. Вже другий місяць гуляє десь по пенсіонерських колах «Нових домів» (житловий район Харкова), і мені доповідають, що там вже черга в очікуванні. Вважаю, що з цією справою я впорався непогано.
ukurainajin: (Default)
Нещодавно тут постала тема того, що шкарпетки у спільному з іншими шкарпетками сховищі мають властивість губити одна одну. Пропоную дідівський спосіб, або лайфхак — це як завгодно, — подолати це лихо.

Розглянути стратегію... )
Форм-фактор не такий компактний, як початкова двовимірна проекція, проте замість гри у знаходження двох однакових речей тепер можна вільно поринути у творчий пошук.

• Френдеса [personal profile] risha_cq запропонувала лагідніше до резинки рішення. Загибаємо самий лише верх, а потім крок 3 так, щоби манжета після вивертання знову стиснулася. Резинка не так сильно розтягується і переживає менший стрес.
ukurainajin: (Default)
Батько колись стояв горою за Йулю, бо всіх порозганяє та лад наведе.
А я от колись голосував за Литвина. Засмутив він мене тоді вже на посаді спікера…
Я поганий оратор, не вмію влучно вислювлювати те, що «нутром відчуваю». Ну от він по ящику каже, що Україні треба думати, що робити, аби війна припинилася. Що візи з Росією для того, аби через стан напруженості не питали про стан реформ. А тишком-нишком за спиною поприймають страшні закони пенсійний та інші, яких вимагає МВФ, стверджує Литвин. Ні, він відтоді зовсім не змінився. Зараз розповідає про свої спостереження з британського парламенту, та про жахи прийнятої медичної реформи. Кілька годин тому у цій самій студії (виявилося, що в них закільцьований показ) інші гості про реформу розповідали зовсім інші речі. Я не знаю, кому вірити. От вислухую всіх і не знаю.

Ну і новина дня (для мене), що у п'ятницю, тобто це ж сьогодні, на засіданні у Раді була присутня лише дев'ята частина депутангів.
ukurainajin: (Default)
Я дослівно не пам'ятаю, але якось д-р Браун розважав відвідувачів салуну розповідями про майбутнє: «І в майбутньому нам не потрібні коні. У нас є самохідні повозки, ми звемо їх автомобілями.» Відвідувачі сміялися. Але це прості речі: швидко, сильно, далеко, без їжі, без втоми… Це вони так чи сяк зрозуміють. А от як пояснити людині тих часів, я вже не кажу про давнішу добу, що таке смартфон? Ну от справді, це ж ані те, ані се, робить багато, але про властивості цієї єдиної маленької речі розповідати можна годинами…

Оцей, на відео, хоча б розуміє, чим є комп'ютер:

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

July 2017

S M T W T F S
      1
234 5 678
9 10111213 1415
16 17 181920 2122
23242526272829
3031